Словник термінів

дія віддавання та приймання 수수작용 [Сусучагьон]
Корейський термін описує процес, у якому елемент, що віддає й перебуває в активному положенні, взаємодіє з елементом, що приймає й перебуває в більш пасивному положенні.

дія «початок-розділення-єдність» 정분합작용 [Чонпунхапчагьон]
Творчий процес Бога починається тоді, коли Його дуальні властивості під впливом Його всесвітньої первісної енергії створюють умову для взаємодії. Коли вони починають дію віддавання та приймання, то породжують силу, яка веде до примноження. Під дією цієї сили дуальні властивості проявляються як окремі субстанційні об’єкти, кожен з яких перебуває у стосунках із Богом як центром. Ці об’єкти Бога, у свою чергу, займають одне щодо одного положення суб’єкта та об’єкта, створюють умову для взаємодії і під впливом всесвітньої первісної енергії починають дію віддавання та приймання. Потім вони поєднуються в гармонійну єдність і утворюють новий об’єкт для Бога. Увесь цей процес, у якому від Бога як початку дві сутності проявляються окремо, а потім знову поєднуються, називається дією «початок-розділення-єдність».

первозданна душа 본심 [Поншім]
Первозданною душею ми називаємо чисту, неспотворену внутрішню сутність людини. Завжди і всюди, в усіх, у тому числі і злих людей, є первозданна душа, яка спонукає їх відкидати зло і прагнути добра.

Три Благословення 삼대 축복 [Самде чукпок]
Це дар й відповідальність, якими Бог наділив перших людей (Бут. 1:28). Три Благословення (плодитися, розмножуватися й володарювати над творінням) стосуються розвитку особистості, розвитку любові в сім’ї та суспільстві і, зрештою, володарювання людини над творінням через шімджон.

мета трьох об’єктів 삼대상목적 [Самтесанмокчок]
У чотирьохпозиційній основі кожен елемент може виконувати роль суб’єкта, а три інші — бути його об’єктами, утворюючи таким чином сукупність трьох об’єктів. Коли кожна з чотирьох позицій по черзі бере на себе роль суб’єкта і вступає в дію віддавання та приймання з трьома іншими, вони разом утілюють «мету трьох об’єктів».

дуальні властивості 이성성상 [Ісонсонсан]
Усі створені істоти, творіння в цілому і Творець мають дуальні властивості внутрішніх якостей і зовнішньої форми. Видима зовнішня форма відображає невидимі внутрішні якості. Внутрішні якості, хоча й невидимі, мають певну структуру, яка видимо проявляється в зовнішній формі. Дуальні властивості проявляються також в іншій полярності — янсон (чоловіче начало) та имсон (жіноче начало).

фізичне гріхопадіння 육적 타락 [Юкчок тарак]
духовне гріхопадіння 영적 타락 [Йонджок тарак]
Бог створив людину з двома вимірами: духовним «я» і фізичним «я». Так само й гріхопадіння відбулося на двох рівнях — духовному і фізичному. «Духовне» гріхопадіння сталося через незаконний статевий зв’язок між ангелом і Євою, а «фізичне» — через передчасний статевий зв’язок між Євою та Адамом.

Шімджон 심정 [Шімджон]
Шімджон — корейське слово, яке в термінах «Філософії об’єднання» означає нестримний емоційний імпульс для отримання радості через любов. Найближчим за значенням словом української мови є «серце», однак воно не передає всієї глибини значення. Шімджон — це квінтесенція і найфундаментальніший атрибут Бога і людини. Саме із шімджон походить прагнення радості, яке лежить в основі всього, що ми робимо, і спонукає нас до цього. Оскільки справжньої радості не може бути без любові, шімджон є також джерелом і відправною точкою любові. Зрештою, шімджон — це осередок емоційного імпульсу, мета якого — знайти радість насамперед через любов. Цей імпульс, який ніщо не може стримати, виникає із шімджон і шукає партнера, з яким можна повною мірою розділити любов і таким чином знайти радість. Шімджон Бога настільки важливий, що всі інші Його атрибути походять із нього. Усе творіння є виявом Божого Шімджон.

умова тангам 탕감조건 [Тангамчокон]
Грішна людина, відокремлена від Бога, повинна створити відповідні умови, перш ніж зможе бути відновлена у своєму первозданному положенні. Цей процес ми називаємо «відновленням шляхом тангам». Завдяки умовам тангам людина може повністю повернути своє первозданне положення, у якому перебувала до гріхопадіння.

промисел для початку 출발을 위한 섭리 [Чульбаріль віхан сомні]
Через промисел для початку Бог представляє іншим людям особу, яку Він обрав для виконання місії. Тут можна згадати чудеса, які творили Мойсей та Ісус. Тоді відповідальність інших людей полягає в тому, щоб розпізнати ці знамення й об’єднатися з обраною Богом особою. Коли таку довіру встановлено, промисел для початку успішно здійснюється, і Бог може почати діяти через цю людину.

шлях 노정 [Ноджон]
Цей термін означає шлях, який людина — центральна особа в провидінні — повинна пройти, щоб виконати дану Богом місію в межах відведеного для цього періоду часу.

сорокаденний період для відокремлення від сатани 40일 사탄 분립기대 [Сасібіль сатан пулліпкіде]
Протягом історії провидіння відновлення розуміння Божого Слова поглиблювалося поетапно. Авель, Ной і Авраам ще мусили приносити символічні жертви, щоб показати своє прагнення відокремитися від сатани, але для Мойсея умова змінилася. Він міг закласти основу довіри простим послухом Божому Слову впродовж сорокаденного періоду для відокремлення від сатани. Відтепер об’єкт для умови, який слугував заміною Слова, уже не був потрібен.

останні дні 말세 [Мальсе]
Останні дні — це час, коли злий світ під володарюванням сатани перетворюється на ідеальний світ під володарюванням Бога. Від часу гріхопадіння Бог не раз намагався завершити Своє провидіння і покласти край цьому світу гріха. Однак щоразу люди не виконували своєї відповідальності. Тому останні дні повторювалися кілька разів.

елемент життя 생소 [Сенсо]
Відповідно до принципу творення, для розвитку духу людини потрібні два види живлення: «елементи життя» типу янсон, які приходять від Бога, і «вітальні елементи» типу имсон, які надходять від фізичного «я». Духовне «я» не лише отримує вітальні елементи від фізичного «я», а й віддає йому певні елементи, які називаються «духовними елементами».

вітальний елемент 생력요소 [Сенньокйосо]
Поведінка фізичного «я», добра чи зла, є головним чинником, що визначає, чи спрямується духовне «я» до добра, чи до зла. Це так тому, що фізичне «я» передає духовному «я» певний елемент, який називається «вітальним елементом». З повсякденного досвіду ми знаємо, що наш дух радіє, коли наше фізичне «я» робить добрі вчинки, але відчуває неспокій після поганої поведінки. Це пояснюється тим, що духовному «я» передаються вітальні елементи, які можуть бути добрими чи злими залежно від учинків фізичного «я». (див. також елемент життя)

духовний елемент 생령요소 [Сенньонйосо]
(див. елемент життя)

образний 형상 [Хьонсан]
(див. символічний – образний – субстанційний)

енергія
(див. всесвітня первісна енергія)

всесвітня первісна енергія 만유원력 [Ман’юволльок]
Бог — Творець усього, що є у світі. Він — вічна, абсолютна істота, яка існує Сама по Собі і перебуває поза виміром часу та простору. Відповідно, основоположна сила, яка забезпечує Його існування, також має бути вічною, абсолютною та існувати сама по собі. Вона — джерело всіх сил, які забезпечують існування всього, що є у світі творіння. Цю основоположну силу ми називаємо всесвітня первісна енергія.

пекло 지옥 [Чіок]
Через гріхопадіння Адам і Єва породили сферу, яка перебуває поза Божою любов’ю і якою володарює сатана. Цю сферу (як на землі, так і в духовному світі) ми називаємо «пеклом». Не Бог вирішує, чи потрапить дух людини після смерті на небеса, чи в пекло, а саме духовне «я» людини. За первісним задумом, людина була створена для того, щоб, досягнувши досконалості, вільно дихати любов’ю Бога. Ті, хто за земного життя жили неправедно, після смерті стають ущербними духами, нездатними повною мірою дихати Божою любов’ю. Таким недосконалим духовним «я» боляче перебувати в присутності Бога, Суб’єкта досконалої любові. Тому вони з власної волі обирають пекло — місце, найбільш віддалене від Божої любові. Однак оскільки Бог прагне охопити всіх Своїх дітей володарюванням Свого Шімджон і Своєю любов'ю, пекло не може існувати вічно.

епоха Старого Заповіту 구약시대 [Куякшіде]
Епоха (2000 біблійних років), яка почалася із заповіту між Богом і Авраамом і тривала до пришестя Месії, Ісуса Христа.

епоха Нового Заповіту 신약시대 [Шін’якшіде]
Епоха (2000 років), яка почалася з пришестя Ісуса і тривала до повернення Христа.

епоха Завершеного Заповіту 성약시대 [Сон’якшіде]
Епоха, яка починається з Другого пришестя Месії і триває до втілення Царства Небесного на землі та на небі.

дух, або духовна істота 영인 [Йонін]
Це всі істоти духовного світу всіх рівнів, тобто люди, які перейшли до духовного світу, а також ангели. Дух на стадії формування називається «духом формування», на стадії росту — «духом життя», на стадії завершення — «божественним духом». (див. також духовний світ)

– дух формування 영형체 [Йонхьонче]
Людина, яка за життя на землі пройшла першу стадію періоду розвитку («стадію формування») і перейшла до духовного світу на цьому ж рівні. Протягом двох тисяч років від Авраама до Ісуса люди могли воскреснути до рівня духу формування завдяки Слову Старого Заповіту.

– дух життя 생명체 [Сенмьонче]
Людина, яка за життя на землі пройшла другу стадію періоду розвитку («стадію росту») і перейшла до духовного світу на цьому ж рівні. Протягом двох тисяч років від Ісуса до Другого пришестя люди могли воскреснути до рівня духу життя завдяки Слову Нового Заповіту.

– божественний дух 생령체 [Сенньонче]
Людина, яка завдяки своєму життю на землі змогла пройти третю стадію розвитку («стадію завершення») і перейшла до духовного світу на цьому ж рівні. Дух досягає повної зрілості як божественний дух, коли духовне і фізичне «я» поєднуються в досконалій дії віддавання та приймання з Богом у центрі й утворюють чотирьохпозиційну основу. Божественний дух може точно відчувати й сприймати всю реальність духовного світу. У період, коли після Другого пришестя Христа має завершитися провидіння відновлення, люди зможуть повністю воскреснути до рівня божественних духів завдяки Слову Завершеного Заповіту.

чотирьохпозиційна основа 사위기대 [Савікіде]
Суб’єкт (друга позиція) і об’єкт (третя позиція), які походять від початку (перша позиція), кожен утілюють свою мету з початком у центрі. Потім вони разом починають дію віддавання та приймання, яка дає їм змогу поєднатися в гармонійну єдність (четверта позиція). Так утворюється «чотирьохпозиційна основа».

основа для Месії 메시아를 위한 기대 [Мешіариль віхан кіде]
Для того, щоб Месія міг виконати доручену йому Богом місію, необхідна основа, на якій його можна прийняти. Насамперед потрібно закласти основу довіри, а потім, на цій основі, — стосунки любові між людьми відповідно до правильного порядку (субстанційна основа). Ці дві основи разом становлять «основу для Месії».

– основа довіри 믿음의 기대 [Мідиме кіде]
Під цим розуміється акт віри, завдяки якому Бог визнає, що певна людина непохитно стоїть на Його боці і що Він може їй довіряти. Такий акт віри інколи може здаватися незрозумілим. У будь-якому разі цей акт завжди відбувається у стосунках між Богом, до якого звернена основа довіри, і людиною, яка через цей акт виконує свою відповідальність перед Богом. Не послухавшись Божого Слова і вчинивши гріхопадіння, Адам не зміг закласти основу довіри. Він не став досконалим утіленням Слова і не втілив мету творення. Щоб відновити основу, на якій вони можуть утілити мету творення, грішні люди повинні спершу відновити основу довіри, яку не змогли закласти наші прабатьки.

– субстанційна основа 실체기대 [Шільчекіде]
Субстанційна основа — це частина основи для Месії, у якій основа довіри проявляється через людські стосунки. Ідеться про єдність між братами, між ворожими групами й народами, тобто про правильні стосунки між Каїном та Авелем.

зовнішня форма 형상 [Хьонсан]
(див. внутрішні якості)

гебраїзм 히브리사상 [Хібирісасан]
Це культура, що виникла в епоху, яка почалася з поклоніння Авраама єдиному Богу і продовжилася у вірі та житті релігійних іудеїв. — Не слід плутати з терміном «гебраїзм», що вживається в мовознавстві для позначення висловів, зворотів чи стилю, запозичених із давньоєврейської мови.

еллінізм 헬라사상 [Хелласасан]
Це культура, що розвинулася в середземноморському світі греків (еллінів) від часів Олександра Македонського до доби римських імператорів і виражалася в їхньому мистецтві, філософії, літературі, політичному устрої та науці. В епоху Ренесансу відродження еллінізму значною мірою вплинуло на інтелектуальне й духовне життя Заходу.

духовне «я» 영인체 [Йонінче]
Це нематеріальна субстанційна реальність, яка сприймається лише духовними чуттями і була створена як суб’єкт фізичного тіла (фізичного «я»). Після закінчення свого життя на землі людина залишає фізичне тіло а її духовне «я» переходить до духовного світу, де живе вічно. Зовнішньо духовне «я» ідентичне фізичному «я».

непринциповий 비원리적 [Піволліджок]
Характеризує вчинки й дії, які переслідують мету, протилежну меті Божого творення. (див. гріх)

індивідуальне істинне тіло 개성진리체 [Кесончілліче]
Кожна створена істота неповторно втілює певний аспект Божої істини. Всесвіт складається з незліченних індивідуальних істинних тіл, упорядковано пов’язаних між собою — від найнижчого рівня до найвищого. Серед них люди посідають найвищий рівень.

зміна порядку володарювання 주관성 전도 [Чугвансон чондо]
Первісний порядок володарювання починається з Бога, далі йде людина і, нарешті, ангели. Через гріхопадіння ангел усупереч Принципу здобув владу над людиною і став в опозицію до Бога. У Принципі це явище описується як зміна порядку володарювання. Це одна з рис гріховної природи.

свобода 자유 [Чаю]
Цей термін слід чітко відрізняти від «свавілля», яке може виникнути через свободу волі. Свобода — це результат відповідальних учинків людини, яка втілила Божу мету творення відповідно до Його Принципу. Лише на цій основі людина може розвиватися в повній свободі.

родовід Бога 하나님의 혈통 [Хананіме хьольтон]
родовід сатани 사탄의 혈통 [Сатане хьольтон]
Походячи від наших батьків, дідусів і бабусь та більш давніх предків, ми успадковуємо їхні особливі риси та якості на фізичному і духовному рівнях. Наш найперший батько — Бог, Небесний Батько. Ми мали б успадкувати Його риси і виражати їх у своєму житті. Однак гріхопадіння Адама і Єви призвело до трагічного розриву між Богом і Його дітьми, а отже, і до втрати Божого родоводу. Через свій зв’язок із сатаною Адам і Єва утворили також новий родовід. (див. Іван. 8:44: «Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете».) Від часу гріхопадіння всі грішні люди належать до цього злого родоводу і передають цю спадщину (див. первородний гріх) наступним поколінням. Бог прагне звільнити нас від сатанинського кровного родоводу і знову прийняти до Свого родоводу.

Чонджу 천주 [Чонджу]
Боже творіння в цілому, тобто фізичний і духовний світи. Термін 천주 (天宙): ієрогліф 天 (чон) означає «небеса», ієрогліф 宙 (джу) означає «дім». Отже, термін «Чонджу» можна розуміти як «небесний дім», або «дім, у якому може жити Бог».

перевага епохи 시대적인 혜택 [Шідеджогін хетек]
Протягом усієї історії провидіння відновлення багато людей, яким було доручено місію, з усією щирістю та вірою докладали зусиль, щоб утілити волю Бога. Навіть коли вони не змогли до кінця виконати своє завдання, їхня відданість розширювала основу, на якій наступні покоління змогли встановити стосунки шімджон із Богом. У провидінні відновлення цю основу ми називаємо «перевагою епохи». Перевага епохи зростала пропорційно до основи шімджон, закладеної пророками, мудрецями та праведниками, які жили до нас.

мікрокосм 소우주 [Соуджу]
Всесвіт був створений за зразком людини, яка, у свою чергу, створена за образом дуальних властивостей Бога. Тому кожна людина містить у собі сутності всього, що існує. Отже, вона є мікрокосмом Усесвіту.

фізичний світ (матеріальний світ) 지상 [Чісан]
духовний світ (нематеріальний світ) 영계 [Йонге]
Всесвіт був створений за зразком людини, яка, у свою чергу, створена за образом дуальних властивостей Бога. Відповідно до духу й тіла людини, Всесвіт складається з нематеріального і матеріального світів, обидва з яких реальні й субстанційні. Нематеріальний світ називається так тому, що ми не можемо сприймати його п’ятьма фізичними чуттями. Проте ми можемо сприймати його п’ятьма духовними чуттями. Нематеріальний і матеріальний світи разом утворюють те, що ми називаємо Чонджу. Коли після життя у фізичному світі ми залишаємо своє фізичне тіло, ми переходимо до духовного світу як духовні істоти, щоб жити там вічно.

гріховна природа 타락성 [Тараксон]
Усі люди успадкували від своїх предків гріховну природу, що виникла внаслідок впливу архангела, який вчинив гріхопадіння, на Адама і Єву (див. родовід сатани). Вона має чотири основні риси, які докладно пояснюються в в главі «Гріхопадіння».

внутрішні якості 성상 [Сонсан]
зовнішня форма 형상 [Хьонсан]
Внутрішні якості становлять внутрішню частину й сутність істоти. Внутрішні якості визначають те, що проявляється в тілі, або зовнішній формі. Внутрішні якості й зовнішня форма пов’язані між собою стосунками суб’єкта та об’єкта.

первозданна природа 본성 [Понсон]
Це сутність людини, закладена в неї Богом. Досі ця первозданна природа не могла розкритися, оскільки прабатьки людства, Адам і Єва, через гріхопадіння втратили цей життєвий зв’язок із нашим джерелом — Богом.

об’єкт для умови 조건물 [Чоконмуль]
Гріхопадіння показує нам, що людина не послухалася Божої заповіді. Слово було втрачене. Людина більше не мала здатності приймати його, розуміти й утілювати. Натомість об'єкти світу творіння залишилися відповідними первісній меті Бога. Тому, щоб повернутися до Бога, людина спершу мала створити умову, приносячи Йому предмети світу творіння. Ці предмети називаються об’єктами для умови (наприклад, жертвоприношення тварин Авраамом, ковчег Ноя тощо).

рай 낙원 [Наквон]
Це сфера, до якої розвинулися Адам і Єва до гріхопадіння, тобто в стані незавершеного розвитку, але без гріха. Рай не зовсім відповідає Царству Небесному. На землі його не існує. У духовному світі його відкрив Ісус (Лук. 23:43). Це сфера «духів життя».

об’єкт 대상 [Тесан]
суб’єкт 주체 [Чуче]
Кожна істота (включно з Богом) існує на основі гармонійних взаємних стосунків між суб’єктом і об’єктом. Суб’єкт передає імпульс своєї любові об’єкту, який відповідає йому. Цей обмін породжує радість, силу і розвиток. Той самий принцип діє на різних рівнях суспільства. У гармонійних стосунках між суб’єктом і об’єктом положення є взаємозамінними.

гріх 죄 [Чве]
Гріх — це порушення Небесного закону, яке відбувається, коли людина утворює умову для взаємодії із сатаною, створюючи тим самим підставу для дії віддавання та приймання з ним. Гріх проявляється не лише на рівні окремої людини. Він впливає на наше оточення і довкілля, теперішнє і майбутнє. Можна виділити чотири типи гріха: первородний гріх, успадкований гріх, колективний гріх, особистий гріх.

– первородний гріх 원죄 [Вонджве]
Це початковий гріх наших прабатьків, Адама і Єви, наслідком якого стало наше відокремлення від нашого джерела — Бога — і підкорення владі зла. Він укорінений у нашому родоводі й є коренем усіх гріхів. Передаючись із покоління в покоління, він позбавляє нас повного й вільного доступу до Бога. Його не слід плутати з успадкованим гріхом.

– успадкований гріх 유전적 죄 [Юджонджок чве]
Це гріх, який людина успадковує від своїх предків через кровні узи.

– колективний гріх 연대적 죄 [Йондеджок чве]
Це гріх, за який людина несе відповідальність як член певної групи, навіть якщо вона сама його не вчиняла і не успадкувала від своїх предків.

– особистий гріх 자범죄 [Чапомджве]
Це гріх, який кожен чинить сам.

досконалість 완성 [Вансон]
Істоту можна назвати досконалою, коли вона втілює мету, з якою була створена. Людина може досягти досконалості, коли, пройшовши три стадії розвитку, повністю розвине свій шімджон і втілить Три Благословення.

період розвитку 성장기간 [Сонджангіган]
Усі створені істоти влаштовані так, що досягають зрілості лише після проходження періоду розвитку. Три його основні стадії — «стадія формування», «стадія росту» і «стадія завершення». (див. три стадії періоду розвитку)

фізичне «я» 육신 [Юкшін]
духовне «я» 영인체 [Йонінче]
Завдяки фізичним чуттям ми усвідомлюємо, що маємо тіло, яке підкоряється певним законам і має певні потреби. Це існування на фізичному рівні називається фізичним «я». Духовна частина нашого єства також підкоряється певним законам і має певні потреби. Це наше духовне «я». Наприкінці нашого життя у фізичному світі духовне «я», сформоване як дух завдяки дії віддавання та приймання з фізичним «я», переходить до духовного світу.

проміжне положення 중간 위치 [Чунган вічі]
Гріхопадіння спричинило розкол усередині людини. Відтоді людина перебуває в проміжному, двоїстому положенні. Вона несе в собі водночас і схильність до добра, і схильність до зла (див. Рим. 7:22—24).

Принцип 원리 [Воллі]
Усе творіння сформувалося й розвивається відповідно до чітких законів і правил. Ці закони закорінені в Самому Творці й виявляються на всіх рівнях життя — від атома до людини, від мікрокосму до макрокосму. Сукупність цих основоположних законів називається Принципом.

провидіння відновлення шляхом тангам 탕감복귀섭리 [Тангампокквісомні]
Через гріхопадіння первісний ідеал Бога не зміг здійснитися. Воля Бога абсолютна, вічна й незмінна, але її повне здійснення залежить від виконання людиною своєї частки відповідальності. Божа робота з відновлення людей до їхнього істинного, безгрішного стану шляхом виконання ними умов тангам називається провидінням відновлення шляхом тангам.

частка відповідальності 책임분담 [Чегімпундам]
Людина створена так, що для її розвитку, крім керівництва з боку Принципу, необхідне виконання її власної частки відповідальності. Вона повинна виконати цю відповідальність, щоб успішно пройти період розвитку й досягти досконалості. На відміну від решти творіння, людина наділена свободою волі, яка може привести її до свободи та повного розкриття лише тоді, коли вона виконає свою відповідальність.

відновлення шляхом тангам 탕감복귀 [Тангампоккві]
Процес відновлення первозданного положення чи стану шляхом створення умов відкуплення ми називаємо «відновленням шляхом тангам», а саму умову — «умовою тангам» (див. провидіння відновлення шляхом тангам; умова тангам).

воскресіння 부활 [Пухваль]
Воскресіння означає повернення від смерті до життя. Воскресіння можна визначити так: це процес, у якому людина завдяки провидінню відновлення повертається від смерті, спричиненої гріхопадінням, до життя, тобто зі сфери володарювання сатани до сфери прямого володарювання Бога. Це не що інше, як відновлення і відтворення первозданної людини. Воно відбувається впродовж історії поетапно (див. дух формування – дух життя – божественний дух). Принцип у жодному разі не вживає терміна «воскресіння» для опису процесу, який повертав би до життя фізичне тіло померлої людини.

Царство Боже (Небесне) 천국 [Чонгук]
Царство Боже — це світ, яким керує любов Бога. Це світ без гріха і без зла. Дивлячись на історію людства, нам важко уявити собі таке царство на землі, тому ми перенесли його в потойбіччя — у духовний світ, який чекає на нас після фізичної смерті. Однак, згідно з Божим задумом, Царство Боже має бути збудоване на землі. Саме таку місію Бог доручив Адамові та Єві, і вона виражена в Трьох Благословеннях (Бут. 1:28). Так само й Ісус як другий Адам бачив у виконанні цієї місії головну справу свого життя (Матв. 6:10; 10:7). Остаточно Царство Боже здійснить Христос під час свого Другого пришестя на землю. Вирази «Царство Боже» і «Царство Небесне» означають те саме; останній ужито в Євангелії від Матвія відповідно до юдейського звичаю уникати вимовляння імені Бога. У цій книзі вживається переважно вираз «Царство Небесне».

Царство Небесне 천국 [Чонгук]
(див. Царство Боже (Небесне))

Святий Дух 성신 [Соншін]
Принцип визначає Святого Духа як жіноче доповнення Ісуса — суто на духовному рівні. Це дух утіхи й любові (Дії 9:31; Рим. 5:5).

сонсан – хьонсан 성상 – 형상 [Сонсан – Хьонсан]
Ці два корейські терміни позначають дуальні властивості — внутрішні якості, або внутрішню природу, і зовнішню форму. Сонсан означає внутрішні якості, які набувають вигляду в хьонсан. Так, дух людини — це її сонсан, а тіло — її хьонсан (див. дуальні властивості; внутрішні якості).

три стадії періоду розвитку 성장기간의 3단계 [Сонджангігане самдангє]
Протягом періоду розвитку кожна істота проходить три послідовні стадії.

– стадія формування 소생기 [Сосенгі]
«Стадія формування» — перша зі стадій розвитку; на ній властивості істоти зароджуються й набувають форми.

– стадія росту 장성기 [Чансонгі]
«Стадія росту» — друга зі стадій розвитку; на ній властивості, набуті на «стадії формування», розвиваються, щоб остаточно досягти довершеності на «стадії завершення».

– стадія завершення 완성기 [Вансонгі]
Стадія завершення — третя зі стадій розвитку; на ній властивості, набуті на стадії формування й розвинуті на стадії росту, доводяться до завершеності й досконалості.

субстанційний 실체 [Шільче]
(див. символічний – образний – субстанційний)

символічний – образний – субстанційний 상징 - 형상 - 실체 [Санджін - Хьонсан - Шільче]
Щоб полегшити розуміння, у Біблії багато фактів подано «символічно». Так, дерево символізує людину, яка росте, а потім приносить плоди й розмножується. Вогонь, наприклад, символізує Слово Бога, яке спалює все фальшиве й погане й залишає лише те, що істинне й цінне. Крім того, існують символічні дії, наприклад символічне приношення чи символічне відновлення, оскільки субстанційне відновлення людини було або ще є неможливим. Цілі епохи можуть символічно представляти Царство Небесне. Символічний рівень відповідає стадії формування в періоді розвитку. «Образною» може бути поведінка, дія чи епоха, у якій поставлена мета виявляється принаймні в образі, алегорії чи притчі. Так, Єрусалимський храм був образом Ісуса, перш ніж той зміг прийти субстанційно, відповідно до первісного задуму. Образний рівень відповідає стадії росту в періоді розвитку. «Субстанційною» є поведінка, дія чи епоха, у якій відбувається чи виявляється саме те, що було задумано від початку. Субстанційний рівень відповідає стадії завершення в періоді розвитку.

тип Авеля 아벨형 [Абельхьон]
«Тип Авеля» стосується однієї чи кількох осіб, а також світоглядів і цивілізацій, які, перебуваючи в положенні Авеля, відповідають за те, щоб виявити свою віру в Бога і на цій основі ставитися до свого брата (супротивника, ворога тощо) з настановою служіння, щоб здобути його добровільне підкорення й утворити з ним єдність. Біблійний Авель уперше в історії відновлення отримав цю відповідальність у стосунках зі своїм братом Каїном. Тому всі, хто після нього мав виконати подібне завдання, перебувають у тому самому положенні й несуть ту саму відповідальність.

тип Каїна 가인형 [Каінхьон]
«Тип Каїна» стосується однієї чи кількох осіб, а також світоглядів і цивілізацій, які, перебуваючи в положенні Каїна, відповідають за те, щоб об’єднатися з людьми типу Авеля згідно з волею Бога (див. субстанційна основа). Біблійний Каїн уперше в історії відновлення отримав цю відповідальність у стосунках зі своїм молодшим братом Авелем. Тому всі, хто після нього мав виконати подібне завдання, перебувають у тому самому положенні й несуть ту саму відповідальність.

істина 진리 [Чіллі]
Через гріхопадіння людина втратила істину й опинилася в стані незнання. Відтоді люди шукають внутрішню істину за допомогою релігії. Це виражається в таких запитаннях: Звідки ми прийшли? Куди ми йдемо? З якою метою ми створені? — За допомогою науки люди сподіваються знайти відповіді, що стосуються зовнішньої істини: Як влаштований Всесвіт?

воля Бога 하나님의 뜻 [Хананіме ттит]
Воля Бога — це Його тверда рішучість здійснити Свій задум творення. Його воля має абсолютний характер. Вона випливає з Шімджон Бога і спрямована на здійснення Його любові. Оскільки воля Бога може бути здійснена лише спільно з людиною, в історії відновлення її доводилося передавати від однієї людини, відповідальної за волю Бога, до іншої — так буде відбуватися аж до її повного здійснення.

янсон – имсон 양 - 음 [Ян - Ім]
Ці терміни, запозичені з китайської філософії, означають, з одного боку, первісну чоловічу силу, творче начало (ян), а з другого — первісну жіночу силу, сприймальне начало (інь). У цій книзі вони називаються янсон (чоловіче начало) та имсон (жіноче начало). Янсон та имсон — це чоловічі й жіночі атрибути внутрішніх якостей і зовнішньої форми (сонсан і хьонсан).

ангел 천사 [Чонса]
Духовна істота, створена Богом, яка не має фізичного «я». Ангели були створені раніше за людей, щоб служити їм і допомагати втілити мету творення.

тіло духу 영체 [Йонче]
Зовнішня форма духовного «я»; завдяки п’яти духовним чуттям (зір, слух, нюх, дотик, смак) воно здатне сприймати нематеріальний світ. Воно не підлягає смерті, а існує вічно.

фізичне тіло 육체 [Юкче]
Зовнішня форма фізичного «я»; завдяки п’яти фізичним чуттям (зір, слух, нюх, дотик, смак) воно здатне сприймати матеріальний світ. Фізичне «я» не існує вічно, і з часом помирає.

добро 선 [Сон]
Дія або результат дії, що слугує втіленню Божої мети творення через створення чотирьохпозиційної основи, у центрі якої перебуває Бог.

Друге Благословення 제2축복 [Чеічукпок]
Дар Бога людині: можливість створити ідеальну сім’ю, суспільство і світ завдяки єдності чоловіка і дружини, у центрі якої перебувають Бог та істинна любов. Воно охоплює також вимір розмноження й виховання дітей.

дерево пізнання добра і зла 선악을 알게 하는 나무 [Сонагиль алге ханин наму]
Символ жінки, яка повністю втілила ідеал творення, — досконалої Єви.

дерево життя 생명나무 [Сенмьоннаму]
Символ чоловіка, який повністю втілив ідеал творення, — досконалого Адама.

есхатологія 종말론 [Чонмаллон]
Це розділ теології та філософії, що вивчає кінець світу, завершення людської історії та подальшу долю Всесвіту.

имсон (жіноче начало) 음 [Ім]
Одна з дуальних властивостей: аспект кожної істоти, що доповнює янсон (чоловіче начало), не має ціннісного забарвлення і виявляється, наприклад, у від’ємній полярності.

Ханаан 가나안 [Канаан]
Земля, яку Бог обіцяв ізраїльтянам, — символ місця, де Бог може благословити людину, після того як вона відокремиться від сатани.

Месія 메시아 [Мешіа]
Від гебрейського: «помазаник», цар. Слово «Христос» — грецький переклад цього гебрейського терміна. Месія приходить як новий Адам, щоб здійснити мету Божої справи спасіння, тобто досягти досконалості як людина, створити досконалу сім’ю і разом з іншими людьми збудувати Царство Небесне на землі, прощаючи первородний гріх і ведучи людство до втілення ідеалу.

обраний народ, Ізраїль 선민 [Сонмін]
Народ чи інша група людей, обрана Богом для здійснення центральної лінії провидіння.

хмари 구름 [Курим]
В описі останніх днів — символ світу, звільненого від гріха.

вогонь 불 [Пуль]
В описі останніх днів — символ Слова Бога.

плід дерева пізнання добра і зла 선악과 [Сонакква]
Символ сексуальної любові Єви; зірвати чи з’їсти його символізує акт сексуальної любові.

Перше Благословення 제1축복 [Чеільчукпок]
Дар Бога людині: можливість досягти досконалості особистості завдяки єдності душі й тіла, у центрі якої перебуває Бог.

центральна особа 중심인물 [Чуншімінмуль]
Людина, призначена закласти основу довіри, а потім представляти сторону Адама і Єви під час створення субстанційної основи.

реінкарнація 윤회 [Юнхве]
Поширене вірування, згідно з яким людська душа може знову народитися в іншому тілі й прожити нове життя у фізичному світі. Принцип пояснює, що реінкарнації в такому розумінні не існує. Явища, які начебто свідчать про неї, пояснюються тим, що духи людей, які перейшли до духовного світу, приходять до людей, що живуть у фізичному світі. У такому разі через духовне спілкування ці духи можуть передавати відомості, інакше недоступні людям у фізичному світі. Віра в реінкарнацію може призвести до того, що людина добровільно підкориться чужому духові й дозволить йому цілковито панувати над своїм життям — на шкоду власному розвиткові.

совість 양심 [Яншім]
Голос душі, який завдяки своїй вродженій природі завжди спрямовує нас до того, що ми вважаємо добрим. Через гріхопадіння і втрату абсолютного еталону добра совість у різних людей різна, тому конфлікти виникають навіть між тими, хто хоче жити по совісті.

сатана 사탄 [Сатан]
Ім’я, яке отримав Люцифер після гріхопадіння людини, коли через первородний гріх і гріховну природу між ним і людьми утворився кровний зв’язок і він став тимчасовим господарем людини, а через неї — і творіння.

смерть 죽음 [Чугим]
Цей термін має два значення. Стосовно тіла він означає припинення фізіологічних функцій фізичного «я». Стосовно духу він означає вихід зі сфери любові Бога й перебування під володарюванням сатани.

нематеріальний світ (духовний світ) 무형세계 [Мухьонсегє]
Реальний, безмежний і субстанційний світ, який можна сприймати за допомогою духовних чуттів. Вимір, у якому живуть духовні «я» людей, а також духовна частина творіння. Щодо матеріального світу він перебуває в положенні суб’єкта.

провіденційна ідентичність часу 동시성 [Тоншісон]
Подібність ситуацій і подій у двох різних історичних епохах, що є наслідком Божого провидіння відновлення, спрямованого на створення основи для Месії.

Третє Благословення 제3축복 [Чесамчукпок]
Дар Бога людині: можливість ідеально володарювати над світом природи завдяки єдності між людиною і творінням, у центрі якої перебуває Бог.

душа духу 생심 [Сеншім]
Внутрішня природа духовного «я», яка керує тілом духу. Вона виражає серце людини та її прагнення до добра, істини й краси. Це місце, де Бог перебуває в людині.

душа тіла 육심 [Юкшім]
Внутрішня природа фізичного «я», яка керує фізичним тілом, щоб підтримувати функції, необхідні для його виживання, захисту й розмноження. Вона подібна до інстинкту у тварин.

гріхопадіння людини 인간의 타락 [Інгане тарак]
Відокремлення Адама і Єви від Бога й утворення всупереч Принципу кровного зв’язку між людиною та Люцифером; воно призвело до того, що люди добровільно віддали владу над собою в руки Люцифера, який таким чином став сатаною.

духовне гріхопадіння 영적 타락 [Йонджок тарак]
Перший етап гріхопадіння людини, що стався через статеві стосунки між Люцифером і Євою, які цілковито суперечили Принципу. Його наслідком стало те, що Єву і грішного ангела пов’язали кровні узи.

змій 뱀 [Пем]
У розповіді про гріхопадіння — символ істоти, яка спокусила людину. Насправді це був архангел Люцифер, якого після гріхопадіння людини стали називати сатаною.

умова для взаємодії 상대기준 [Сандекіджун]
Будь-які спільні для істот дії, настанови чи моделі поведінки (зокрема успадковані), які дають їм змогу розпочати між собою дію віддавання та приймання.

Принцип творення 창조원리 [Чанджоволлі]
Частина Принципу, яка описує ідеальний світ, задуманий, а потім створений Богом.

спасіння 구원 [Кувон]
Робота Бога, спрямована на те, щоб звільнити людину і світ від влади сатани й повернути їх до первозданного стану, який був до гріхопадіння, — стану єдності з Богом, а також утілити мету творення і збудувати Царство Небесне.

зло 악 [Ак]
Думка, дія або їхній результат, що суперечать Божій меті творення через створення чотирьохпозиційної основи, у центрі якої перебуває сатана.

духовні органи чуття 영적 오관 [Йонджок огван]
Сукупність п’яти чуттів (зір, слух, нюх, дотик, смак), якими наділене духовне «я» кожної людини, щоб сприймати нематеріальний світ. Завдяки їм ми можемо бачити ангелів або духовні «я» померлих, чути їхні голоси, відчувати духовну «атмосферу» певного місця. Насправді ж після гріхопадіння в переважної більшості людей вони притуплені. Повністю вони пробуджуються тоді, коли зі смертю фізичного тіла ми переходимо до життя виключно в нематеріальному світі.

основа 기대 [Кіде]
Підґрунтя, яке необхідно закласти, виконавши певні умови, щоб Боже провидіння могло просуватися вперед. Так, щоб Месія міг прийти й виконати свою місію, люди повинні закласти основу для Месії, яка складається з основи довіри та субстанційної основи. Так само чотирьохпозиційна основа, у центрі якої перебуває Бог, — це основа, на якій утілюється мета творення (див. основа для Месії; основа довіри; субстанційна основа; чотирьохпозиційна основа).

тангам (відкуплення) 탕감 [Тангам]
Якщо людина втратила своє первісне положення чи стан, вона повинна виконати певну умову, щоб відновити їх. Процес створення таких умов називається тангам. Так само люди, які через гріхопадіння втратили первозданне положення і стан, мають виконати умови тангам, перш ніж зможуть бути відновлені до них (див. умова тангам; відновлення шляхом тангам).

символічне приношення (символічна жертва) 상징헌제 [Санджінхондже]
Приношення, яке грішна людина робить Богові, приносячи в жертву об’єкти зі світу творіння, щоб відновити основу довіри. Оскільки після гріхопадіння люди опустилися нижче за положення всього творіння (Єрем. 17:9), вони можуть наблизитися до Бога лише через творіння, яке стоїть ближче до Нього. Тому символічне приношення має дві мети: виконати умову тангам для відновлення всього творіння, що потрапило під владу сатани, і водночас умову тангам для символічного відновлення людей. Прийнятне для Бога символічне приношення закладає основу довіри, на якій може бути зроблене субстанційне приношення. Через помилку Авраама в символічному приношенні провидіння було продовжене (див. основа довіри; об’єкт для умови; субстанційне приношення).

субстанційне приношення (субстанційна жертва) 실체헌제 [Шільчехондже]
Приношення внутрішнього характеру, яке, відповідно до порядку створення (спочатку все творіння, потім людина), може бути зроблене лише на основі прийнятного для Бога зовнішнього символічного приношення. Субстанційне приношення означає виконання умови тангам для звільнення від гріховної природи: людина на положенні Каїна слухняно кориться людині на положенні Авеля — центральній особі цього приношення. Так виконується умова тангам для відновлення дітей, яка водночас вважається умовою тангам для відновлення батьків. Успішне субстанційне приношення закладає субстанційну основу, а разом з основою довіри — основу для Месії. У сім’ї Адама субстанційне приношення не вдалося, бо Каїн убив Авеля (див. символічне приношення; субстанційна основа; умова тангам для звільнення від гріховної природи).

умова тангам для звільнення від гріховної природи 타락성을 벗기 위한 탕감조건 [Тараксониль поткі віхан тангамчокон]
Умова тангам, яку грішна людина повинна виконати, щоб закласти субстанційну основу, прийняти Месію та відновити свою первозданну природу. Оскільки прабатьки людства успадкували гріховну природу від архангела, для звільнення від неї потрібно пройти шлях, зворотний процесу її набуття: людина на положенні Каїна (архангела) має полюбити людину на положенні Авеля (Адама), приймати Божу любов через неї як через посередника, слухняно підкоритися їй і перейняти від неї Божу волю. Ця умова виконується не тимчасовою слухняністю, а вірою й покорою, які зберігаються до кінця. У провидінні вона ставилася на різних рівнях: у сім’ї Адама (Каїн і Авель), на національному рівні (ізраїльтяни, що мали йти за Мойсеєм), на світовому рівні (люди, що мали з вірою йти за Іваном Хрестителем та Ісусом) і, після воскресіння Ісуса, на духовному рівні — віруючими, які пішли за воскреслим Ісусом (див. гріховна природа; субстанційна основа; тип Авеля; тип Каїна).

основа для скинії 성막을 위한 기대 [Сонмагиль віхан кіде]
Як для прийняття Месії необхідна основа для Месії, так і для прийняття скинії — символу Месії — потрібна основа для скинії. Вона складається з основи довіри для скинії та субстанційної основи для скинії. Основу довіри мав закласти Мойсей, прийнявши Боже Слово стосовно скинії під час сорока днів посту й молитви — періоду для відокремлення від сатани; субстанційну основу — ізраїльтяни, які, спираючись на цю основу довіри, повинні були з вірою слухатися Мойсея і так виконати умову тангам для звільнення від гріховної природи. Через невіру ізраїльтян, які під час посту Мойсея поклонилися золотому теляті, провидіння зі створення основи для скинії було продовжене до другої, а потім і третьої спроби (див. скинія; основа довіри; субстанційна основа).

скинія 성막 [Сонмак]
Переносна святиня, яку ізраїльтяни звели в пустелі за Божим наказом (Вих. 25:8). Храм був образним представленням Ісуса, а скинія, яку Бог звелів зробити замість храму, коли через невіру ізраїльтян шлях до Ханаану пішов в обхід через пустелю, представляла його символічно. Скинія мала дві частини: Святе Святих, де містився ковчег заповіту і де з’являвся Бог, символізувало духовне «я» Ісуса та нематеріальний світ, а святиня — тіло Ісуса та матеріальний світ. Оскільки скинія символізувала Месію, її побудова означала, що символічно Месія вже прийшов; вона стала незмінним об’єктом віри для мінливих людей. Скинія разом зі скрижалями й ковчегом була дана як засіб спасіння після того, як народ утратив віру, і була потрібна лише до зведення храму (див. основа для скинії; ковчег заповіту; кам’яні скрижалі).

ковчег заповіту 법궤 [Попкве]
Ковчег (скриня), що стояв у Святому Святих скинії як свідчення Божого заповіту. У ньому містилися дві кам’яні скрижалі, що символізували Ісуса і Святий Дух, а також небеса і землю; манна в золотій посудині, яка символізувала тіло Ісуса; і палиця Аарона, що засвідчила Божу могутність (Євр. 9:4). Тому ковчег представляв Чонджу, а також скинію в мініатюрі. Бог обіцяв являтися над золотим віком ковчега, між двома херувимами (Вих. 25:17—22); це віщувало, що коли Ісус і Святий Дух прийдуть і очистять людство від гріхів, шлях до дерева життя знову відкриється. В епоху Старого Заповіту ковчег заповіту був одним з об’єктів для умови, що заміняли Слово Бога (див. скинія; кам’яні скрижалі; Чонджу; об’єкт для умови).

кам’яні скрижалі 석판 [Сокпан]
Дві кам’яні скрижалі з десятьма заповідями, які Мойсей отримав від Бога на горі Сінай наприкінці сорокаденного посту — періоду відокремлення від сатани (Вих. 31:18; 34:28). Їхнє отримання означало, що епоха, коли грішні люди встановлювали стосунки з Богом лише через жертви, минула і почалася епоха, коли люди можуть встановлювати зв’язок із Богом через Слово. Скрижалі представляли символічно відновлених Адама і Єву як утілення Слова, а також Ісуса і Святий Дух, які мали прийти як утілення Слова, — а отже, і небеса та землю. Скеля, з якої Мойсей видобув воду, була «коренем» скрижалей і символізувала Бога. Скрижалі зберігалися в ковчегу заповіту (див. ковчег заповіту; скинія).

сімейна основа для Месії 메시아를 위한 가정적 기대 [Мешіариль віхан каджонджок кіде]
національна основа для Месії 메시아를 위한 민족적 기대 [Мешіариль віхан мінджокчок кіде]
світова основа для Месії 메시아를 위한 세계적 기대 [Мешіариль віхан сегєджок кіде]
основа для Месії на рівні Чонджу 메시아를 위한 천주적 기대 [Мешіариль віхан чонджуджок кіде]
Рівні, на яких в історії провидіння відновлення закладається основа для Месії. Провидіння зі створення сімейної основи для Месії розпочалося в сім’ї Адама, продовжилося в сім’ї Ноя і було завершене в сім’ї Авраама через три покоління — Авраама, Ісака та Якова; тому двохтисячолітній період від Адама до Авраама називається епохою провидіння зі створення сімейної основи для Месії. На цій основі Бог примножив обраний народ і впродовж двох тисяч років від Авраама до Ісуса на основі Слова Старого Заповіту створював національну основу для Месії. Упродовж двох тисяч років від Ісуса до Другого пришестя Бог закладає світову основу для Месії, виховуючи християн в усьому світі на основі Слова Нового Заповіту. Після Другого пришестя, працюючи на землі й небесах на основі Слова Завершеного Заповіту, Бог завершить основу для Месії на рівні Чонджу (див. основа для Месії; епоха Старого Заповіту; епоха Нового Заповіту; епоха Завершеного Заповіту; Чонджу).

основа для Месії на духовному рівні 메시아를 위한 영적 기대 [Мешіариль віхан йонджок кіде]
Основа для Месії, закладена після розп’яття Ісуса лише на духовному рівні. Воскреслий Ісус, перебуваючи на положенні Івана Хрестителя на духовному рівні, упродовж сорока днів від воскресіння до вознесіння — періоду відокремлення від сатани — заклав основу довіри на духовному рівні. Його учні, які покаялися й повернулися та з вірою йшли за ним навіть ціною власного життя, виконали умову тангам для звільнення від гріховної природи на духовному рівні й заклали субстанційну основу на духовному рівні. На цій основі Ісус піднявся до положення духовного Месії, відновив Святий Дух і разом із ним як духовні Істинні Батьки розпочав промисел духовного відродження. Спираючись на основу для Месії на духовному рівні, християни будували духовне царство без території на чолі з Ісусом — духовним Царем Царів (див. основа для Месії; Святий Дух).

сорокаденний період відокремлення від сатани 40일 사탄 분립기간 [Сасібіль сатан пулліпкіган]
Період, побудований на числі сорок, яке після суду потопом стало в провидінні відновлення числом відокремлення від сатани, необхідним для відновлення основи довіри. Так, Мойсей отримав кам’яні скрижалі з Божим Словом наприкінці сорокаденного посту й молитви на горі Сінай — цей період мав закласти основу довіри для скинії, символу Месії. Таким самим періодом були сорок днів від воскресіння до вознесіння Ісуса, упродовж яких він заклав основу довіри на духовному рівні. До періодів відокремлення від сатани, що спираються на число сорок, належать також сорокаденний потоп Ноя, сорок днів розвідки в Ханаані, сорок днів посту Ісуса, а також сорокарічні й чотирьохсотрічні періоди (див. також сорокаденний період для відокремлення від сатани; період тангам; основа для скинії).

числовий період тангам 수리적인 탕감기간 [Суріджогін тангамкіган]
Одна з трьох умов відновлення основи довіри — поряд із центральною особою та об’єктом для умови. Бог існує відповідно до Принципу, який має числовий аспект, і прабатьки людства, пройшовши період розвитку, що складається з певних чисел, мали закласти основу довіри та стати досконалими втіленнями цих чисел. Через гріхопадіння ці числа — дванадцять, чотири, двадцять один і сорок — захопив сатана, тому центральні особи провидіння відновлення повинні подолати числові періоди тангам, які відновлюють ці числа (наприклад, сто двадцять років побудови Ноєвого ковчега чи сорок днів суду потопом). Коли провидіння продовжується, ці періоди повторюються, і тому періоди провіденційної ідентичності часу мають однакову тривалість у роках або поколіннях (див. основа довіри; період тангам; період провіденційної ідентичності часу).

провидіння відновлення 복귀섭리 [Покквісомні]
Божа робота з відновлення грішних людей до їхнього первісного, безгрішного стану, щоб вони змогли втілити мету творення. Оскільки люди вчинили гріхопадіння і опинилися під владою сатани, Бог насамперед здійснює провидіння відокремлення від сатани. Звільнитися від первородного гріха можна лише через відродження Месією, Істинним Батьком: ідучи шляхом відокремлення від сатани, люди мають закласти основу для Месії, прийняти його і, слідуючи за ним, досягти досконалості. Провидіння відновлення є провидінням відтворення, тому Бог здійснює його згідно зі Своїм Принципом — принципом відновлення. Коли центральна особа не виконує своєї частки відповідальності, провидіння продовжується, але, за принципом творення, не більше ніж у три етапи (див. провидіння відновлення шляхом тангам; мета творення; основа для Месії).

період провіденційної ідентичності часу 섭리적 동시성의 시대 [Сомніджок тоншісоне шіде]
Якщо в певний період повторюється низка історичних подій, подібних до подій попереднього періоду, такі періоди називаються періодами провіденційної ідентичності часу. Вони виникають тому, що, коли центральна особа не виконує своєї частки відповідальності у відновленні основи для Месії, Бог обирає іншу особу, і новий період, відновлюючи шляхом тангам попередній, повторює схожий шлях. Повної схожості немає, бо з продовженням провидіння нагромаджуються вертикальні умови тангам, і новий період відрізняється змістом та масштабом. Їх формують три умови відновлення основи довіри (центральна особа, об’єкт для умови, числовий період тангам) та умова тангам для звільнення від гріховної природи. Відповідно до трьох стадій періоду розвитку епоха провидіння зі створення основи для відновлення є епохою символічної ідентичності часу, епоха провидіння відновлення — епохою образної ідентичності часу, а епоха продовження провидіння відновлення — епохою субстанційної ідентичності часу (див. провіденційна ідентичність часу; символічний – образний – субстанційний).

шлях-зразок 전형노정 [Чонхьонноджон]
Шлях, який центральна особа провидіння проходить першою як зразок для тих, хто прийде після неї. Сатана, який не скорився навіть Богу, ні за що не скорився б ні Ісусу, ні віруючим; тому Бог, узявши на Себе відповідальність за створення людей, покликав Якова і через нього показав символічний шлях підкорення сатани. Повернувшись у Ханаан, Яків виконав умову тангам для звільнення від гріховної природи і переможно завершив цей шлях; Мойсей пройшов ним образно, а Ісус мав пройти субстанційно. Цей шлях є зразком і для ізраїльського народу та всього людства, тому історія Ізраїлю є головним джерелом вивчення історії провидіння відновлення. Шлях Авраама також став зразком для шляхів Якова, Мойсея та Ісуса (див. шлях; символічний – образний – субстанційний).

слухняне підкорення 순종굴복 [Сунджонгульбок]
Покора, з якою людина на положенні Каїна приймає володарювання людини на положенні Авеля. Архангел згрішив, коли проголосив себе володарем над людьми, які насправді були його законними володарями; щоб позбутися цієї основної риси гріховної природи — прагнення змінити порядок володарювання, — Каїн повинен був слухняно підкоритися Авелю й відновити належний порядок володарювання. Якби Каїн скорився перед Авелем, він виконав би умову тангам для звільнення від гріховної природи, і в сім’ї Адама була б закладена субстанційна основа. На кожному рівні, від особи до світу, ті, хто перебувають на положенні Каїна, повинні слухняно скоритися тим, хто займає положення Авеля; Ісус прийшов як Авель, якому мало скоритися все людство. Так само в кожній людині тіло (положення Каїна) повинне слухняно коритися велінням душі (положення Авеля) (див. тип Авеля; тип Каїна; зміна порядку володарювання).

«що не вдалося з першої спроби, то обов’язково вийде з третьої» 초부득삼 [Чопудиксам]
Корейське прислів’я, у якому, за Принципом, народна мудрість відображає закон продовження провидіння відновлення. Бог є істотою числа три, і все, створене Ним, проходить шлях через три етапи; тому провидіння відновлення — провидіння відтворення — у разі невдачі центральної особи може продовжуватися не більше ніж у три етапи. Так, провидіння, що не здійснилося в сім’ї Адама, було продовжене через Ноя до Авраама; промисел Авраама — через Ісака до Якова; шляхи відновлення Ханаану на чолі з Мойсеєм та Ісусом продовжувалися тричі; будівництво храму — від Саула до Давида й Соломона; а ідеал творення, не втілений Адамом, — через Ісуса до Другого пришестя (див. провидіння відновлення; ідеал творення).

період тангам 탕감기간 [Тангамкіган]
Період певної тривалості, який центральна особа чи народ повинні пройти як умову тангам, щоб відновити те, що було втрачене або захоплене сатаною. Його тривалість спирається на провіденційні числа — дванадцять, чотири, двадцять один і сорок — і становить, наприклад, сорок днів, сорок, сто двадцять чи чотириста років (сорокаденний суд потопом, чотириста років рабства в Єгипті, сорок років блукання в пустелі). Коли центральна особа зазнає невдачі, період тангам потрапляє в руки сатани, і його доводиться відновлювати новим періодом. Періоди тангам, що відновлюють число сорок, водночас є періодами відокремлення від сатани (див. числовий період тангам; умова тангам; сорокаденний період відокремлення від сатани).

мета творення 창조목적 [Чанджомокчок]
Мета, з якою Бог створив світ: Він хотів, щоб усе створене Ним стало об’єктом добра, і радіти, дивлячись на нього. Ця мета втілюється, коли все у світі творіння, включно з людиною, створює чотирьохпозиційну основу в центрі з Богом, утілює Три Благословення і будує Царство Небесне, у якому втілюється добро. Тому найвища мета існування Всесвіту, у центрі якого перебуває людина, — повертати радість Богу. Через гріхопадіння мета творення не здійснилася, і провидіння відновлення спрямоване на те, щоб відновити людей до їхнього первісного стану, у якому вони зможуть її втілити. Відповідно до Божої мети творення, першим повинне бути створене Царство Небесне на землі (див. Три Благословення; чотирьохпозиційна основа; ідеал творення).

ідеал творення 창조이상 [Чанджоісан]
Божий задум, який був у Ньому ще до створення світу і мав утілитися в досконалих людях та у світі, яким вони володарюють. Бог створив Адама з надією, що Його ідеал творення здійсниться в ньому як у досконалому втіленні цього ідеалу на землі; тому дерево життя символізує чоловіка, який утілив ідеал творення. Якби Адам і Єва втілили ідеал творення, вони стали б Істинними Батьками людства, а їхні нащадки, вільні від первородного гріха, створили б Царство Небесне на землі. Для втілення ідеалу творення досконалі люди мали б, володарюючи над світом творіння, розвинути науку й створити зручні умови життя. Через гріхопадіння Бог був змушений відкласти втілення Свого ідеалу; воно продовжилося через Ісуса, другого Адама, до часу Другого пришестя (див. мета творення; дерево життя; Царство Небесне).

первозданний стан 창조본연 [Чанджобонйон]
первозданна природа 창조본성 [Чанджобонсон]
Первозданний стан — це положення і стан, у яких перебували б люди та весь світ творіння згідно з Божим задумом, якби не сталося гріхопадіння. Через гріхопадіння люди втратили своє первозданне положення і стан; провидіння відновлення — це Божа робота з відновлення грішних людей до їхнього первозданного стану, щоб вони змогли втілити мету творення (див. відновлення шляхом тангам). Первозданна природа — це природа, якою Бог наділив людину при творенні; до неї належать і бажання, які часто вважають гріховними, бо без них не можна відчувати радість. Людина, яка повністю відновила первозданну природу, перебуває в єдності з Богом і має Божественну природу (див. первозданна природа).

Царство Небесне на землі 지상천국 [Чісанчонгук]
Царство Небесне на небі 천상천국 [Чонсанчонгук]
Царство Небесне на землі — це ідеальний світ без навіть тіні гріха, який виник би на землі, якби була втілена Божа мета творення: досконалі люди, які досягли рівня божественного духу, розвивають науку, володарюють над світом природи і живуть у ньому. Царство Небесне на небі — це рівень духовного світу, куди такі люди після смерті, залишивши фізичне «я», входять як божественні духи. Тому Царство Небесне на небі може виникнути лише після того, як Царство Небесне буде створене на землі. Оскільки Ісус був розп’ятий і Царство Небесне на землі не було створене, Царство Небесне на небі досі залишається порожнім (див. Царство Боже (Небесне); рай).

сфера прямого володарювання 직접주관권 [Чікчопчугванквон]
сфера непрямого володарювання 간접주관권 [Канджопчугванквон]
Сфера непрямого володарювання — це період розвитку: усе творіння росте завдяки автономній дії і управлінню Принципу, а Бог, Творець Принципу, лише взаємодіє з плодами цього розвитку. Людина, на відміну від решти творіння, може пройти цей період і досягти досконалості лише тоді, коли виконає свою частку відповідальності, тому Бог не втручається в її дії в цій сфері (див. частка відповідальності). Сфера прямого володарювання — це сфера досконалості: суб’єкт і об’єкт, ставши одним цілим, утворюють із Богом у центрі чотирьохпозиційну основу, відчувають Божий Шімджон як свій власний і, досконало обмінюючись любов’ю та красою, утілюють мету добра. Досконала людина у сфері прямого володарювання Бога спонтанно діє за Його волею, як частини тіла відповідають на вказівки мозку. Воскресіння — це процес переходу зі сфери володарювання сатани до сфери прямого володарювання Бога.

сфера володарювання над результатом, досягнутим згідно з Принципом 원리결과주관권 [Воллікьольгвачугванквон]
Інша назва сфери непрямого володарювання, тобто періоду розвитку. Під час цього періоду все у творінні росте, підкоряючись автономній дії і управлінню Принципу, а Бог як Творець Принципу лише взаємодіє з результатами розвитку, який відбувався за Принципом. Людина в цей період повинна виконати свою частку відповідальності, тому Бог не може бути її безпосереднім володарем, доки вона не досягне досконалості (див. сфера непрямого володарювання).

досконале втілення 완성실체 [Вансоншільче]
Людина, яка досягла досконалості й утілила в собі Слово та первозданну природу. Якби Адам заклав основу довіри, дотримуючись Божого Слова протягом періоду розвитку, а потім, ставши одним цілим із Богом, заклав субстанційну основу, він став би досконалим утіленням Слова і втілив би Перше Благословення. Через гріхопадіння цього не сталося. Грішні люди можуть стати досконалими втіленнями, лише очистившись через Месію від первородного гріха на основі для Месії (див. основа для Месії). Оскільки період розвитку складається з певних чисел, прабатьки мали стати також досконалими втіленнями цих чисел (12, 4, 21, 40).

світ творіння 피조세계 [Піджосегє]
Усе, що створив Бог, — Усесвіт, у центрі якого перебуває людина. Він складається з матеріального і нематеріального субстанційних світів і створений за зразком людини, яка відображає дуальні властивості Бога, тому за його спостереженням можна пізнати природу Бога. Досконалий світ творіння з Богом у центрі — це єдиний організм, у якому Бог займає положення сонсан, а світ творіння — хьонсан; мета його існування — повертати радість Богу. Бог створив людину володарем світу творіння (Бут. 1:28), але через гріхопадіння світ творіння втратив свій центр і очікує на людей, які відновлять первозданну природу (Рим. 8:19–22) (див. Чонджу; мікрокосм).

Слово 말씀 [Мальссим]
Слово (грец. «Логос», тобто «слово» або «закон») — це об’єкт Бога, через який створено все існуюче (Іван. 1:3). Оскільки Бог, суб’єкт Логосу, існує на основі дуальних властивостей, Слово також наділене ними, і все, що створене через Слово, містить дуальні властивості; ці властивості Логосу втілилися в Адамі та Єві. Божий ідеал творення полягав у тому, щоб люди стали втіленням Слова і досягли мети Слова, але, не послухавшись Божого Слова, прабатьки вчинили гріхопадіння. Тому Бог відтворює грішну людину через Слово, тобто через істину, а Христос, досконале втілення Слова, стане еталоном суду Словом (див. досконале втілення; істина).

основні риси гріховної природи 타락성본성 [Тараксонпонсон]
Риси, які спонтанно виникли в архангела, коли він зрадив Бога і кровно пов’язався з Євою; Єва успадкувала їх від нього, а Адам — від Єви. Вони стали джерелом усієї гріховної природи грішної людини (див. гріховна природа). Принцип виділяє чотири основні риси: перша — тенденція не дотримуватися точки зору Бога (архангел не зміг любити Адама так, як його любив Бог, і почав заздрити йому); друга — прагнення залишити належне положення; третя — прагнення змінити порядок володарювання (див. зміна порядку володарювання); четверта — прагнення примножувати гріховні діяння (Єва втягнула у свій гріх Адама). Щоб створити субстанційну основу, грішна людина повинна виконати умову тангам для звільнення від гріховної природи.

зла душа 사심 [Сашім]
Об’єднане діюче ціле, яке утворюють душа духу і душа тіла, коли вони, перебуваючи під впливом сатани, вступають у дію віддавання та приймання; вона спрямовує людину робити зло. У грішній людині зла душа повстає проти велінь первозданної душі, яка прагне добра, і обидві постійно ведуть між собою боротьбу; ця внутрішня суперечність відбивається і в конфліктах людської історії. Первозданна душа і совість протистоять бажанням злої душі, допомагаючи людині відокремитися від сатани і повернутися до Бога (див. первозданна душа; совість).

народження згори 중생 [Чунсен]
Народження згори означає «друге народження» (Іван. 3:3). Оскільки Адам і Єва після гріхопадіння стали батьками зла, їхні нащадки народжуються з первородним гріхом, і, щоб стати дітьми Бога, вільними від нього, вони повинні народитися знову через батьків добра — Істинних Батьків. Ісус і Святий Дух прийшли як Істинні Батьки замість Адама і Єви: через любов, яка виникає з їхньої дії віддавання та приймання, віруючі отримують духовне народження згори (див. Святий Дух). Однак гріхопадіння відбулося і духовно, і фізично, тому для повного очищення від первородного гріха потрібне також фізичне народження згори, яке має принести Христос під час Другого пришестя.

спокута 대속 [Тесок]
Спокута гріхів людства, яку Ісус здійснив своєю смертю на хресті. Розп’яття заклало основу для духовного спасіння: віруючі, повіривши в спокуту через хрест, отримують велику милість спасіння. Однак спокута через розп’яття не звільнила людей від первородного гріха і не відновила їхню первозданну природу: у плоті навіть найглибше віруючих первородний гріх залишається і передається дітям. Тому Христос має прийти знову, щоб завершити й фізичне спасіння (див. Друге пришестя).

Трійця 삼위일체 [Самвіільче]
Єдність, яку утворюють суб’єкт і об’єкт, ставши одним цілим із Богом у центрі в чотирьохпозиційній основі. Божа мета створення Адама і Єви полягала в тому, щоб вони як Істинні Батьки утворили з Богом Трійцю; через гріхопадіння вони утворили трійцю в єдності з сатаною, і їхні нащадки побудували грішне суспільство. Ісус і Святий Дух у єдності з Богом утворили лише духовну Трійцю, ставши духовними Істинними Батьками, тому віруючі відновлені поки що до рівня духовних трійць. Христос повинен повернутися, щоб утворити субстанційну Трійцю та дати людям духовне і фізичне народження згори (див. народження згори). Так само людина як особистість — це єдність душі й тіла, а подружжя — єдність чоловіка і жінки з Богом у центрі.

Друге пришестя 재림 [Черім]
перше пришестя 초림 [Чорім]
Перше пришестя — це прихід Ісуса як Месії, Друге пришестя — його повернення. Оскільки ізраїльтяни не повірили в Ісуса і він був розп’ятий, спокута через хрест принесла лише духовне спасіння, тому Ісус обіцяв прийти знову, щоб завершити провидіння відновлення і створити Царство Небесне на землі (див. спокута). Як Ісус Навин успадкував місію Мойсея, так Христос Другого пришестя успадкує місію першого пришестя. Тому він повернеться не в духовному тілі й не на хмарах у буквальному сенсі, а народиться в плоті на землі, так само як при першому пришесті (див. хмари).

воскресіння через повернення 재림부활 [Черімпухваль]
Воскресіння духів людей, які залишили землю, не досягнувши досконалості. Духовне «я» росте лише через дію віддавання та приймання елементів життя від Бога і вітальних елементів від фізичного «я», тому дух може воскреснути, лише повернувшись на землю й допомагаючи віруючим на землі виконати їхню місію; так він виконує свою незавершену відповідальність і отримує такі ж переваги, як і вони. Духи епохи Старого Заповіту, які таким чином допомагали віруючим після пришестя Ісуса, стали духами життя і ввійшли в рай (воскресіння через повернення на стадії росту); духи з раю, які допомагатимуть віруючим після Другого пришестя, стануть божественними духами (воскресіння через повернення на стадії завершення). Не знаючи цього принципу і бачачи лише зовнішні прояви, буддизм учить про цикл перероджень (див. воскресіння; реінкарнація).

перше воскресіння 첫째 부활 [Чотче пухваль]
Воскресіння, завдяки якому вперше від початку провидіння відновлення люди під час Другого пришестя Христа очистяться від первородного гріха, відновлять своє первозданне «я» і втілять мету творення. Участь у ньому візьмуть ті, хто першими повірить у Господа Другого пришестя, піде за ним і допомагатиме йому створювати умови тангам для провидіння відновлення на світовому рівні; вони першими досягнуть рівня божественного духу (див. воскресіння; божественний дух).

духовно відкрита людина 영통인 [Йонтонін]
Людина, здатна спілкуватися з духовним світом. В останні дні, коли люди досягають рівня, на якому Адам і Єва до гріхопадіння спілкувалися з Богом, таких людей з’являється багато (Дії 2:17). Оскільки вони мають зв’язок із різними рівнями духовного світу і кожен відповідальний лише за частину провидіння, їхні одкровення відрізняються і між ними виникають конфлікти; той, хто, отримавши одкровення «Ти — Господь», видає себе за Господа Другого пришестя, може зіграти роль антихриста. Досягнувши духовного рівня Адама і Єви перед гріхопадінням, такі люди можуть зіткнутися з тією ж спокусою. Подолати ці труднощі їм допоможе нове Слово істини, через яке вони усвідомлять своє положення в провидінні.

форма псевдо-Принципу 원리형 [Волліхьон]
Подоба світу, створеного за Принципом. Оскільки через гріхопадіння сатана встановив кровний зв’язок із людьми раніше від Бога і захопив світ творіння, він, використовуючи грішних людей, раніше від Бога будує світ не за Принципом, який зовні нагадує ідеальний світ, що його мав намір утілити Бог. Тому в провидінні відновлення хибна подоба завжди з’являється напередодні істинного втілення: перед приходом Христа з’являються антихристи, а перед відновленням Царства Небесного на землі сатана будує комуністичний світ (див. непринциповий). Бог іде слідом, відвойовуючи цей світ і поступово відновлюючи світ за Принципом.

старший син 장자 [Чанджа]
другий син 차자 [Чаджа]
Каїн і Авель, обидва плоди недозволеної любові Єви, були поставлені в протилежні положення: Каїн, перший плід, — як представник зла в положенні взаємодії з сатаною, Авель, другий плід, — як представник добра в положенні взаємодії з Богом (див. тип Каїна; тип Авеля). Первісно Бог мав намір передати старшому синові спадок — право первородства, тому сатана більше прив’язаний до старшого сина; захопивши світ творіння, він сам зайняв положення старшого сина, а Бог мусив діяти з положення другого сина. Тому в провидінні Бог віддавав перевагу другим синам (Яків та Ісав, Єфрем і Манасія), а другий син мав відновити первородство старшого сина, як це зробив Яків.