Епоха відновлення і епоха продовження відновлення з точки зору провіденційної ідентичності часу
Епоха відновлення і епоха продовження відновлення з точки зору провіденційної ідентичності часу
- Остаточною метою провидіння відновлення є створення основи для Месії (메시아를 위한 기대, мешіариль віхан кіде), тому продовження провидіння неминуче тягне за собою повторення промислу відновлення цієї основи.
- У ході провидіння повторення промислу відновлення основи для Месії зводилося врешті-решт до повторення промислу відновлення шляхом тангам символічного та субстанційного приношень.
- Розгляньмо під цим кутом зору, чим характеризувався кожен із провіденційних періодів.
- Саме Ізраїль був центральною нацією, відповідальною за Боже провидіння в епоху провидіння відновлення.
- Таким чином, Старий Заповіт, у якому описана історія Ізраїлю, містить матеріал, необхідний для вивчення провіденційної історії цієї епохи.
- І справді, центральним народом епохи продовження провидіння відновлення, що розпочалася з приходом Ісуса, були не ізраїльтяни, а християни.
- Тому історія християнства містить необхідний матеріал для вивчення історії провидіння відновлення цієї епохи.
- У цьому значенні, якщо нащадків Авраама епохи Старого Заповіту ми називаємо першим Ізраїлем, то християн епохи Нового Заповіту можна назвати другим Ізраїлем.
- Чотирьохсотрічного періоду від Ноя до Авраама — періоду відокремлення від сатани — що був утрачений внаслідок помилки Авраама в жертвоприношенні.
- Відповідний період переслідувань у Римській імперії був необхідний для відновлення цього попереднього періоду на основі субстанційної ідентичності часу.
- Через подолання цих страждань вони відновлювали шляхом тангам чотирьохсотрічний період приготування до прийняття Месії .
- Період відокремлення від сатани, що був осквернений унаслідок помилки єврейського народу, який не прийняв Ісуса як живу жертву, а відправив його на розп'яття.
- Вивів ізраїльтян із Єгипту та попрямував із ними в Ханаан.
- Схожим чином, до закінчення чотирьохсотрічного періоду переслідувань у Римській імперії, коли християни випили гірку чашу страждань до дна, Ісус збільшив кількість віруючих за допомогою чудес, які являли силу його духу.
- Він спонукав до змін імператора Костянтина, який визнав християнство в 313 році.
- І надихнув Феодосія І проголосити християнство державною релігією, що відбулося в 392 році.
- Так християни здійснили духовне відновлення Ханаану в Римській імперії — світі сатани.
- Мойсей отримав на горі Сінай десять заповідей та дане в законі Боже Слово, які склали суть старозавітного писання.
- Встановивши й шануючи кам'яні скрижалі, скинію та ковчег заповіту, він відкрив шлях приготування обраного народу першого Ізраїлю до прийняття Месії.
- Обраний народ другого Ізраїлю почав збирати записи, залишені апостолами та євангелістами, і встановив канон Нового Заповіту.
- Отже, християни зводили церкви, в основі зі Словом, і готувалися до прийняття Господа Другого пришестя, розширюючи основу для Месії (메시아를 위한 기대, мешіариль віхан кіде).
- Період християнських церков за патріархів в епоху Нового Заповіту був необхідний для відновлення періоду суддів на основі субстанційної ідентичності часу.
- Лідери місцевого духівництва — патріархи, єпископи, абати — стояли на чолі християнського суспільства та виконували обов’язки, подібні до суддів епохи Старого Заповіту.
- Судді поєднували функції пророка, первосвященика та царя, які пізніше були розподілені між різними особами.
- Ізраїль у цей період був феодальним суспільством.
- Та виконували обов’язки, подібні до суддів епохи Старого Заповіту.
- Як і за часів суддів, християнське суспільство цього періоду теж було феодальним суспільством, що підпорядковувалося цим місцевим провідникам.
- Період суддів розпочався після того, як ізраїльтяни звільнилися з рабства в Єгипті та їхні нащадки об’єдналися під керівництвом Ісуса Навина й Калева, щоб увійти в благословенний Ханаан.
- Поділивши територію нових земель між родами й племенами.
- На чолі яких стояли судді, вони сформували новий обраний народ та заклали основи ізраїльського феодального суспільства.
- Аналогічно до періоду суддів, період християнських церков за патріархів розпочався після звільнення християнства від переслідувань у Римській імперії, світі сатани.
- Християни поширили Євангеліє серед германських племен, які перемістилися в IV столітті в Західну Європу, рятуючись від навали гунів (народ монгольського походження).
- Так на нових землях Західної Європи Бог зростив германські народи в ролі нового обраного народу.
- І встановив ранню форму християнського феодального суспільства.
- У період суддів ізраїльтянам слід було шанувати скинію та залишатися слухняними до вказівок суддів.
- Однак замість того, щоб знищити сім ханаанських племен, ізраїльтяни жили серед них і, потрапивши під вплив їхніх звичаїв.
- Почали поклонятися їхнім ідолам, утративши орієнтири власної віри.
- Аналогічна ситуація склалася в період християнських церков за патріархів: християнам слід було шанувати церкву як образ Месії та дотримуватися вказівок вищого церковного духівництва.
- Однак християни потрапили під вплив релігії та культури германських язичницьких племен, що спричинило велике замішання в їхній вірі.
- Функції суддів були розподілені між повноваженнями пророка, священика й царя.
- Пророки отримували вказівки безпосередньо від Бога, священики служили скинії і пізніше — храму, а цар керував народом.
- Кожний із них мав чітко визначену місію, направляючи Ізраїль до досягнення мети провидіння відновлення.
- Період християнського королівства призначався для відновлення шляхом тангам періоду об'єднаного царства на основі субстанційної ідентичності часу.
- Таким чином, коли період християнських церков за патріархів підійшов до завершення.
- Функції патріархів розподілилися між монастирським вищим духівництвом, яке виконувало роль пророків, папою, який виступав у ролі первосвященика, та королем, який керував народом.
- Як лідери другого Ізраїлю, вони були відповідальними за те, щоб направляти його до досягнення мети провидіння відновлення.
- Тогочасна християнська церква поділялася на п'ять патріархатів: Єрусалиму, Антіохії, Олександрії, Константинополя та Риму.
- З-поміж усіх патріархів римський, якого зокрема стали називати папою, здійснював контроль над усіма єпископами та абатами Західної Європи.
- У період об'єднаного царства Ізраїлю центральною особою, покликаною відновити основу довіри (믿음의 기대, мідиме кіде), був цар.
- Приблизно вісімсот років відтоді, як нащадки Авраама ввійшли в Єгипет, Бог велів пророку Самуїлу помазати Саула на царство, і той став першим царем Ізраїлю.
- Імператор, зі свого боку, повинен був підтримувати духовну працю папи та правити відповідно до його настанов.
- З цією провіденційною метою папа Лев ІІІ благословив та коронував у 800-му році Карла Великого, який став першим імператором другого Ізраїлю.
- Цар Саул не скорився наказам Бога, даним через пророка Самуїла (1 Сам. 15:1—23), і втратив можливість звести храм.
- Охопивши додатково сорок років правління царя Давида та сорок років правління царя Соломона. За часів Соломона нарешті було закладено основу довіри, а також побудований храм.
- Але оскільки цар Соломон чинив перелюб зі своїми багатьма дружинами-язичницями, він утратив положення Авеля в субстанційному приношенні.
- Унаслідок чого Ізраїль утратив можливість закласти субстанційну основу.
- Період об'єднаного царства розпочався з правління царя Саула і тривав за часів царів Давида й Соломона. Та оскільки цар Соломон поклонявся чужим богам, яких шанували його дружини (1 Цар. 11:5—13), після його смерті об'єднане царство розпалося, проіснувавши протягом правління трьох царів.
- Північне царство, Ізраїль, засноване десятьма з дванадцяти племен, зайняло положення Каїна.
- А південне царство, Іудея, засноване іншими двома племенами, посіло положення Авеля.
- Так настав період поділу на північне та південне царства.
- Так само християнське королівство, створене імператором Карлом Великим, три покоління по тому почало розпадатися: три його онука.
- Які ворогували між собою, розділили його на три частини: східну державу франків, західну державу франків та Італію.
- Оскільки Італія незабаром опинилася під владою східних франків, поділ по суті відбувся на два королівства: східне та західне.
- Розпочинаючи з періоду поділу на північне та південне царства, щоразу, коли ізраїльтяни порушували заповіт Бога та відходили від ідеалу храму.
- Бог посилав у їхнє середовище пророків, таких як Ілля, Ісая, Єремія та Єзекіїль. Усього Він послав чотирьох великих і дванадцятьох малих пророків. Вони наставляли народ, спонукаючи його до каяття та внутрішньої реформації.
- Та царі й народ не зважали на застереження пророків і не каялися, унаслідок чого Бог мусив задіяти промисел зовнішнього покарання. Воно проявилося в тому, що іудеї, зазнаючи частих набігів язичницьких племен, таких як єгиптяни, сирійці, ассирійці та вавилоняни, урешті-решт потрапили під їхню владу.
- У період поділу на східне та західне королівства, призначений для відновлення шляхом тангам вищезгаданого періоду на основі субстанційної ідентичності часу, папство деградувало.
- Бог намагався спонукати його до проведення внутрішньої реформи церкви, діючи через монахів та праведників, серед яких були Фома Аквінський і святий Франциск Ассізький.
- Оскільки духівництво й церква не розкаялися, а погрузнули в іще більшій корупції та розпусті, Бог мусив здійснити промисел зовнішнього очищення, допустивши війну між християнами і мусульманами. У цьому полягала провіденційна причина поразки хрестових походів.
- Період поділу на північне та південне царства підійшов до свого завершення, коли всі жителі північного царства, Ізраїлю, та південного царства, Іудеї, були взяті в полон язичниками.
- І ізраїльському монархічному устрою настав кінець.
- Аналогічно до цього, у період поділу на східне та західне королівства, у зв'язку з поразками хрестових походів, папська влада остаточно втратила довіру й авторитет.
- Що позбавило християнство його духовного центру.
- Крім того, багато феодалів і лицарів, на яких трималося феодальне суспільство, загинули в походах, унаслідок чого воно втратило свою політичну опору та життєву силу. Величезні витрати, зроблені папами та феодалами для ведення цілої низки безуспішних війн, довели їх до зубожіння.
- У результаті християнське монархічне суспільство почало руйнуватися.
- Через те, що ізраїльтяни впали в невіру, Бог допустив, щоб вони зазнали страждань у вигнанні, в полоні у Вавилоні.
- За більш раннього періоду єврейського поневолення та повернення цар Єгояким, члени царської сім'ї, пророки, включаючи Данила та Єзекіїля, священики, чиновники, ремісники та багато інших євреїв сімдесят років перебували в полоні у вавилонського царя Навуходоносора, після чого Перська імперія знищила Вавилон, і єврейський народ був звільнений указом царя Кіра (2 Цар. 24, 25; 2 Хрон. 36; Єр. 29:10, 39:1—10).
- У період папського поневолення та повернення, наприкінці епохи хрестових походів, феодальна система в Європі поступово розпадалася, і виникали нові національні держави.
- У міру зростання влади світських монархів конфлікт між папами та королями посилювався.
- В одному з таких конфліктів французький король Філіп IV Красивий на певний час ув'язнив папу Боніфація VIII.
- У 1309 році Філіп змусив папу Климента V перенести папський престол із Рима до Авіньйона на півдні Франції.
- Упродовж сімдесяти років папи, що приходили один за одним, залишалися в неволі, підпорядковуючись французьким королям, доки папська резиденція не повернулася до Рима.
- За більш раннього періоду єврейського поневолення та повернення цар Єгояким, члени царської сім'ї, пророки, включаючи Данила та Єзекіїля, священики, чиновники, ремісники та багато інших євреїв сімдесят років перебували в полоні у вавилонського царя Навуходоносора, після чого Перська імперія знищила Вавилон, і єврейський народ був звільнений указом царя Кіра (2 Цар. 24, 25; 2 Хрон. 36; Єр. 29:10, 39:1—10).
- Потім сто сорок років тривав період, упродовж якого вигнанці поверталися на свою землю трьома хвилями і нарешті заклали основи власної нації, об'єднавшись навколо пророка Малахії. Відтоді вони розпочали приготування до прийняття Месії.
- Після періоду єврейського поневолення та повернення минуло ще чотириста років до того, як Месія прийшов в ізраїльський народ.
- Це був період приготування до приходу Месії.
- Повернувшись із вавилонського полону.
- Ізраїльтяни розкаялися в гріху ідолопоклонства, відбудували храм, зруйнований вавилонським царем Навуходоносором.
- І оновили віру на основі закону Мойсея на чолі з пророком Малахією.
- Середньовічні християни відновили основу довіри, розпочавши рух за реформу римської церкви.
- Їхні зусилля увінчала релігійна реформація, розпочата Мартіном Лютером.
- Рух реформації розвіяв морок середньовіччя, осяявши світлом Євангелія Європу, і проклав нові шляхи віри.
- За часів Ісуса на Середземноморському узбережжі сформувалася велика політична територія, центром якої стала Римська імперія з її розвиненими засобами зв'язку, що давали змогу дістатися будь-якого куточка світу.
- Рим став центром великої елліністичної цивілізації, яка сформувалася на основі грецької мови.
- Таким чином було закладено підґрунтя, необхідне для того, щоб учення Месії швидко поширилося від Ізраїлю, де жив Христос, до Риму та всіх частин світу.
- Так само в епоху Другого пришестя демократична політична сфера поширилася по всьому світу під впливом великих держав.
- Відстань між Сходом і Заходом значно скоротилася завдяки швидкому прогресу в галузі транспорту і зв'язку; широкий мовний і культурний обміни сприяли значному зближенню людей в усьому світі.
- Усі ці чинники підготували умови для якнайшвидшого поширення вчення Господа Другого пришестя по всьому світу.
- Відповідно, грішний світ можна розглядати як образ грішної людини.
- Тому загальну тенденцію розвитку людської історії, створеної грішними людьми, можна зрозуміти, проаналізувавши внутрішнє життя грішної людини.
- Оскільки людське суспільство складається з людей, які перебувають у стані постійної внутрішньої боротьби, їхні стосунки також сповнені дисгармонії та конфліктів.
- Тому людську історію можна подати у вигляді сукупності конфліктних суспільних взаємин, через що вона неминуче сповнена конфліктів та воєн.
- Завдяки дії первозданної душі навіть грішна людина відгукується на Боже провидіння відновлення і просувається вперед шляхом утілення цілей добра.
- Отже, історичний прогрес породжує людина, яка навіть у вирі добра і зла докладає цілеспрямованих зусиль для того, щоб відкинути зло і примножити добро.
- Тому світ, до якого прямує історичний розвиток, — це не що інше, як Царство Небесне, у якому буде втілена мета добра.
- Ми повинні розуміти, що конфлікти й війни — це тимчасове явище, завдяки якому добро відокремлюється від зла на шляху до здійснення кінцевої мети добра.
- Відповідно до цього, розвиток історії людства в бік добра досягається шляхом постійного процесу відокремлення добра від зла згідно з Божим провидінням відновлення.
- При цьому на основі кровного зв'язку прабатьків людства з сатаною.
- Останній, використовуючи грішних людей, здійснив раніше від Бога в спотвореному вигляді ідеальний світ, який мав намір утілити Бог.
- У результаті в людській історії виник світ не за Принципом — хибний прояв Божого ідеалу.
- Наприкінці гріховної історії, до того як Бог зможе відновити Царство Небесне на землі, сатана побудує свій світ не за Принципом — комуністичний світ.
- Перше суспільство, утворене грішними людьми, було первісно-общинним.
- Під впливом первозданної душі людини, яка прагнула зайняти сторону Бога в провидінні відновлення, у первісних общинах.
- Дійсно, Бог обрав Авраама, виділивши його з гріховного світу, щоб той став зразком добра; Він благословив його, давши нащадків, які дотримувалися Божої волі.
- Нащадки Авраама поклали початок першому ізраїльському родовому суспільству.
- Вони ввійшли в Єгипет у вигляді родового суспільства, але до часу повернення з Єгипту в Ханаан із їхніх родів утворилися племена.
- За правління суддів ізраїльське суспільство було феодальним.
- Монархічне суспільство поглинуло дрібні одиниці політичної та економічної структури раннього феодального суспільства, об'єднавши їх однією територією з численним населенням, могутньою економікою та добре захищеними володіннями.
- Саме таким і було об'єднане ізраїльське царство, засноване царем Саулом.
- Після знищення Іудейського царства Бог тримав трон вільним до приходу Месії, залишивши єврейський народ під владою язичницьких держав.
- Якби єврейський народ повірив у нього як у Месію та об'єднався з ним, Ісус зміг би своїм впливом підкорити Римську імперію ще за життя на землі.
- Його б шанували в ній як Царя і він заснував би світове царство зі столицею в Єрусалимі.
- Але через невіру єврейського народу Ізраїль було знищено, а Римська імперія почала занепадати. У 476 році після цілого століття навал варварських племен Західна Римська імперія впала під натиском військ германського полководця-найманця Одоакра. Так центр Божого провидіння відновлення перемістився з Іудеї, землі Божої гіркої скорботи, у Західну Європу, що розташовувалася на території колишньої Західної Римської імперії, яку до того часу заселили германські племена.
- Таким чином, центром духовного провидіння відновлення, провідну роль у якому зіграло християнство, стала Західна Європа.
- Тому тільки в Західній Європі історія цієї епохи розвивалася в чіткій відповідності до зразка, установленого в провидінні відновлення. З цієї причини шлях історичного розвитку, описаний марксистською теорією історичного матеріалізму, відповідає тільки історії Західної Європи.
- В історії християнства Західної Європи містяться основні історичні факти, які сформували епоху продовження провидіння відновлення.
- Він зумовлений тим, що економіка, як і наука, бере до уваги практичну сторону дійсності. Насправді, економіка розвивається в тісному зв'язку з науковим прогресом.
- Виходячи з цього, історія релігії, узгоджуючись із внутрішнім розвитком провидіння Бога, та історія економіки, відповідаючи зовнішньому розвитку Його провидіння, відрізнялися за напрямом і швидкістю свого поступального розвитку.
- Хоча розвиток релігії та економіки, так само як релігії та науки, відбувається в деякому протиріччі один з одним, у житті суспільства вони виявляються пов'язаними.
- Релігія і економіка пов'язуються з життям суспільства через політику.
- Так в історії західної політики прокладався шлях узгодження релігії та економіки.
- Отже, для правильного розуміння руху історії в напрямку до мети провидіння відновлення, нам слід розглядати історію політики окремо.
- Після розп'яття Ісуса єврейський народ опинився на боці сатани, і Бог більше не міг продовжувати Своє провидіння відновлення в його середовищі.
- Отже, Він розділив це суспільство, виділивши з його середовища відданих віруючих, щоб установити християнське родове суспільство.
- Християнське родове суспільство складалося з найпростіших общин, політична й економічна структури яких або перебували в зародковому стані, або їх узагалі не існувало. У зв'язку з цим релігія, політика та економіка в цей період не отримали незалежного розвитку.
- Незважаючи на жорстокі переслідування, християнське родове суспільство поступово досягало дедалі більшого розквіту в Римській імперії, яка оточувала Середземне море, і перетворювалося на християнське родоплемінне суспільство.
- Після того як християнство було прийняте германськими народами, які переселилися на її територію, християнське суспільство значно розширилося.
- Феодалізм почав зароджуватися в Європі за часів занепаду Римської імперії, коли імперська влада ослабла і державу охопив хаос.
- Бог побудував феодальне суспільство з новообраних Ним германських народів, яким призначалося зіграти ключову роль у провидінні.
- Зміцнивши дрібні одиниці у володіннях небесної сторони в трьох сферах — релігійного, політичного та економічного життя, Бог заклав основу для встановлення Свого Царства.
- У релігійній сфері християнське монархічне суспільство, що прийшло вслід за християнським феодальним суспільством, було духовним королівством і не мало державної території.
- Воно підпорядковувалося владі пап і виросло на духовній основі для Месії.
- Із занепадом феодального устрою раніше децентралізована влада феодалів почала зосереджуватися в руках королів.
- Абсолютні монархії процвітали до Великої французької революції 1789 року.
- З розвитком економіки на зміну феодалізму прийшов капіталізм, за яким настав імперіалізм. Так само як абсолютна монархія характеризується консолідацією політичної влади, капіталізм характеризується монополізацією фінансів і капіталу.
- Капіталізм виник одночасно з появою абсолютної монархії в XVII столітті і процвітав за часів промислової революції в Англії та після неї.
- Бог відкрив новий промисел підготування суверенної нації, яка була б спроможна прийняти Месію. Тому монархічне суспільство врешті-решт було зруйноване і замість нього прийшла демократія.
- Історичний прогрес у релігійній сфері досяг рівня християнської демократії після того, як християнська монархія була повалена релігійною реформацією 1517 року.
- Шляхом реформації демократичні сили в християнстві зруйнували духовне королівство, у якому папи користувалися необмеженою владою.
- Демократичні рухи, які повстали проти абсолютної монархії в XVII і XVIII століттях, дали початок демократичним революціям в Англії, Америці і Франції. Вони зруйнували монархічне суспільство і заклали основи сучасного демократичного суспільства.
- З іншого боку, призначенням соціалістичних ідей, які виникли в ході розвитку економічної історії, було повалення імперіалізму та встановлення демократичної форми економіки.
- Їхня первозданна душа, у пошуках соціалістичного суспільства на боці Бога, прагне втілити ідеали взаємозалежності, спільного правління та загальної етики.
- Світ, створений на таких засадах, буде нічим іншим, як Царством Небесним на землі, у центрі якого — Господь Другого пришестя.
- Оскільки сатана завжди випереджає здійснення Божого провидіння, його сторона вже будує комуністичний світ, відстоюючи «науковий соціалізм», що спирається на теорії діалектичного та історичного матеріалізму.
- Як відшукати точку їхнього дотику на завершальному етапі провіденційної історії, щоб закласти основу для ідеалу прийдешнього Христа?
- Щоб шляхи релігії, політики та економіки перетнулися і втілили єдиний ідеал, має виникнути новий прояв істини, здатний повністю розв'язати проблеми релігії і науки завдяки новому підходу, за яким вони будуть розглядатися в нерозривній єдності.
- Релігія з основою на цій істині поведе за собою людство до створення єдності із Шімджон Бога.
- Тоді люди створять економіку, яка базуватиметься на єдиній ідеології і стане фундаментом для політичного устрою, здатного втілити ідеал творення.
- Таке суспільство стане Царством Месії, побудованим на засадах взаємозалежності, спільного правління та загальної етики.