Розділ 3. Останні дні

Мова


Місця



제3절 말세



1. 말세의 의의

3.1. Значення останніх днів

하나님인간 조상(祖上)에게 허락하셨던 3대 축복(三大祝福)은 그들의 범죄로 말미암아 하나님중심하고 이루어지지 않고, 사탄중심하고 비원리적(非原理的)으로 이루어졌다는 사실을 우리는 이미 위에서 논술하였다.

Ми вже говорили, що внаслідок злочину Три Божі Благословення, дані прабатькам людства, не були встановлені згідно з волею Бога, а натомість були втілені шляхом, що суперечить Принципу, відповідно до волі сатани.

그런데 악으로 시작인류역사는 실상 하나님복귀섭리역사(復歸攝理歷史)이기 때문에, 사탄주권의 죄악세계(罪惡世界)는 메시아강림(降臨)을 전환점으로 하여 하나님중심하고 3대 축복(三大祝福)을 이룬 선주권(善主權)의 세계로 바꾸어지게 되는 것이다. 이처럼 사탄주권의 죄악세계하나님주권의 창조이상세계(創造理想世界)에로 교체되는 시대말세(末世)라고 한다. 따라서 말세지상지옥지상천국으로 바꾸어지는 때를 이르는 것이다. 그러므로 이때는 지금까지 기독교 신도들이 믿어 온 대로의 천변지이(天變地異)가 일어나는 공포의 때가 아니고, 창세 이후 유구한 역사노정을 통하여 인류가 유일한 소망으로 바라고 나왔던 기쁨의 한 날이 실현되는 때인 것이다.

Почавшись зі зла, історія людства насправді є історією Божого провидіння відновлення. Отже, обов’язково настане час, коли світ гріха, що перебуває під владою сатани, перетвориться на світ, яким править добро, де Три Благословення втіляться під володарюванням Бога. Месія приходить саме в такий перехідний період історії. Час, коли відбувається перетворення грішного світу сатани в ідеальний світ Бога, називається останніми днями. Іншими словами, останні дні — це час, коли пекло на землі перетворюється в Царство Небесне на землі. Тому кінець світу — це не час страху та глобальних катастроф, як вірили багато християн аж до сьогоднішнього дня, а час радості, коли здійсниться заповітна мрія людства, його споконвічне бажання.

Значення останніх днів

상세한 것은 후편 제1장으로 미루거니와, 하나님인간타락한 이래 죄악세계를 청산하고 창조본연(創造本然)의 선의 세계복귀하시려는 섭리를 여러 차례 하셨다. 그러나 그때마다 인간이 그 책임분담(責任分擔)을 완수하지 못하여 그 뜻이 이루어지지 않곤 하였기 때문에, 결과적으로 말세가 여러 번 있었던 것 같은 사실을 우리성서를 통하여 알 수 있는 것이다.

Відтоді як людство впало в гріх, Бог кілька разів робив спроби довести до кінця Своє провидіння, спрямоване на знищення світу гріха і встановлення первозданного світу добра. (Детально це питання розглядатиметься в главі «Епоха провидіння зі створення основи для відновлення»). Проте люди знову і знову не справлялися зі своєю часткою відповідальності, перешкоджаючи тим самим утіленню Божої волі. Отже, останні дні в минулому наближалися вже кілька разів, про що можна довідатися з Біблії.



1) 노아 때도 말세였다

3.1.1. Часи Ноя були останніми днями

창세기 6장 13절의 기록을 보면, 노아 때도 말세였기 때문에 끝날이 내 앞에 이르렀으니 내가 그들을 땅과 함께 멸하리라고 말씀하셨다. 그러면 어찌하여 노아 때가 말세였던가? 하나님인간 시조타락함으로써 시작사탄중심한 타락세계를 1600년의 죄악사(罪惡史)를 일기로 하여 홍수심판(洪水審判)으로 멸하시고, 하나님만을 신봉(信奉)하는 노아가정세우심으로써 그 믿음의 터 위에 하나님 주권의 이상세계복귀하려 하셨던 것이다. 따라서 노아 때가 말세였던 것이다(후편 제1장 제2절 참조). 그러나 노아의 둘째 아들 함의 타락행위로 인하여 그들이 인간책임분담(人間責任分擔)을 완수하지 못하였기 때문에, 이 뜻은 이루어지지 않았다(창 9 : 22).

Бог сказав Ною: «Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі» (Бут. 6:13). Це вказує, що часи Ноя були останніми днями. Чому ми так уважаємо? Бог хотів знищити неправедний світ, яким від моменту гріхопадіння володів сатана. Пославши суд потопом, Бог мав намір покласти край гріховній історії, що тривала 1600 років. При цьому Він хотів виділити зі світу зла сім’ю Ноя, яка поклонялася лише Йому і жодному іншому богу. Потім на основі її віри Бог мав намір відновити ідеальний світ під Своїм володарюванням. Таким чином, часи Ноя були останніми днями (Основа 2). Однак коли Хам, другий син Ноя, зробив неправедний учинок, вони не змогли впоратися з людською часткою відповідальності, тому воля Бога не була виконана (Бут. 9:22).



2) 예수님 때도 말세였다

3.1.2. Часи Ісуса були останніми днями

복귀섭리(復歸攝理)의 목적이루시려는 뜻에 대한 하나님예정절대적이어서 변할 수 없기 때문에(전편 제6장), 노아중심한 복귀섭리이루어지지 않았으나, 하나님은 다시 다른 선지자(先知者)들을 부르시어 믿음의 터를 닦으시고, 그 터 위에 예수님을 보내심으로써 사탄중심한 죄악의 세계를 멸하시고 하나님중심한 이상세계(理想世界)를 복귀하려 하셨다. 따라서 예수님 때도 말세(末世)였던 것이다. 그러기에 예수님은 스스로 심판주(審判主)로 오셨다고 말씀하셨고(요 5 : 22) 그때도 교만한 자와 악을 행하는 자는 다 초개같을 것이라 그 이르는 날이 그들을 살라 그 뿌리가지를 남기지 아니할 것(말 4 : 1)이라고 예언되어 있었던 것이다.

Бог визначив, що Його воля втілиться; відповідно, мета провидіння відновлення є незмінною і неодмінно буде досягнута (Призначення). Тому, хоча провидіння, центром якого був Ной, не втілилося, Бог покликав інших пророків, щоб вони знову заклали підґрунтя віри. Завдяки цьому підґрунтю Бог зміг послати Ісуса, щоб він знищив підвладний сатані світ гріха та відновив ідеальний світ, у центрі якого Бог. Таким чином, часи Ісуса також були останніми днями. З цієї причини Ісус говорив, що прийшов судити (Іван. 5:22). Саме тому в пророцтвах Малахії про пришестя Месії читаємо: «Бо ось наступає той день, що палає, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою, і спалить їх день той, який наступає, говорить Господь Саваот, Який не позоставить їм кореня, ані галузки» (Мал. 4:1).

예수님은 이와 같이 창조이상세계(創造理想世界)를 복귀하려고 오셨던 것이었으나, 유대인들이 그를 불신함으로써 인간책임분담(人間責任分擔)을 완수하지 못하였기 때문에, 이 뜻도 이루어지지 않고 재림(再臨) 때에로 다시 연장되었다.

Ісус прийшов, щоб відновити світ ідеалу творення. Але в результаті невіри ізраїльтян частка відповідальності людини залишилася невиконаною, і тому здійснення волі Бога було відкладене знову, цього разу до Другого пришестя Господа.



3) 예수님의 재림 때도 말세

3.1.3. Часи Другого пришестя Ісуса — це останні дні

유대민족의 불신을 당하게 된 예수님은 십자가(十字架)에 못박혀 돌아가심으로써 영적구원만을 이루셨던 것이다. 따라서 예수님은 재림하신 후에야 영육(靈肉) 아울러 구원섭리(救援攝理)의 목적을 완수하여(전편 제4장 제1절 Ⅳ) 지상천국복귀하시게 되기 때문에 예수님의 재림 때도 또한 말세인 것이다. 그러기에 예수님은 노아의 때에 된 것과 같이 인자의 때(재림 때)에도 그러하리라(눅 17 : 26)고 말씀하셨고, 그가 재림하실 때도 말세가 되어 천변지이(天變地異)가 일어날 것으로 말씀하셨던 것이다(마 24 : 29).

Унаслідок невіри ізраїльтян Ісус був розп’ятий, і тому зміг принести людям лише духовне спасіння. Повернувшись, він повинен буде повністю виконати мету провидіння відновлення, давши людям і духовне, і фізичне спасіння (Месія 1.4) та створити Царство Небесне на землі. Таким чином, часи Господа Другого пришестя також є останніми днями. З цієї причини Ісус сказав: «І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського [Другого пришестя]» (Лук. 17:26). Він також передбачив багато бід, які відбудуться в часи Другого пришестя (Матв. 24:29).



2. 말세의 징조에 관한 성구

3.2. Біблійні вірші про знамення останніх днів

이미 위에서 논한 바대로, 많은 기독교 신도들이 성서에 기록되어 있는 문자 그대로 말세(末世)에는 천변지이가 일어나며, 인간사회에도 현대인으로서는 상상조차 할 수 없는 변이(變異)가 생길 것으로 알고 있다. 그러나 인류역사하나님창조본연(創造本然)의 세계복귀해 가는 섭리역사라는 것을 이해한다면, 성서에 기록되어 있는 말세의 징조는 실제에 있어서 그 문자대로 나타나지는 않는다는 것을 알 수 있을 것이다. 그렇다면 말세에 관한 성서모든 기록은 각각 무엇상징한 것인가를 알아보기로 하자.

Багато християн, буквально тлумачачи писання, вірять, що в останні дні відбудуться настільки жахливі біди і корінні зміни у світі та суспільстві, що сучасна людина навіть не може собі цього уявити. Однак якби вони розуміли, що історія людства — це провіденційна історія відновлення первісного світу, задуманого під час створення, то тоді вони б усвідомили, що знамення останніх днів не будуть у буквальному значенні такими, якими їх описує Біблія. Давайте поговоримо про те, що ж насправді символізують біблійні пророцтва про останні дні.



1) 하늘과 땅을 멸하고(벧후 3:12, 창 6:13) 새 하늘과 새 땅을 이루심(계 21:1, 벧후 3:13, 사 66:22)

3.2.1. Небо та земля зруйнуються (2 Пет. 3:12) і нове небо та нова земля будуть створені (Об’яв. 21:1; 2 Пет. 3:13; Іс. 66:22)

창세기 6장 13절을 보면 노아 때도 말세가 되어 땅을 멸한다고 하셨지만, 사실상 멸하지는 않으셨다. 전도서 1장 4절에 한 세대는 가고 한 세대는 오되 땅은 영원히 있도다라고 하신 말씀이나, 시편 78편 69절에 그 성소를 산의 높음같이 영원히 두신 땅같이 지으셨으며라고 하신 말씀을 보더라도 땅은 영원한 것임을 알 수 있다. 주체로 계시는 하나님영원하시니 그의 대상영원하지 않으면 안 된다. 따라서 하나님대상으로 창조된 땅도 영원한 것이 아니어서는 안 되는 것이다. 전지전능(全知全能)하신 하나님사탄으로 말미암아 파멸되어 없어질 세계창조하시고 기뻐하셨을 리는 없는 것이다.

У Біблії сказано, що за часів Ноя Бог хотів зруйнувати землю, оскільки вона наповнилась насильством (Бут. 6:13), але насправді, коли настали останні дні, Він її не зруйнував. Земля, як це підтверджують наступні біблійні рядки, вічна: «Покоління відходить, і покоління приходить, а земля віковічно стоїть» (Еккл. 1:4); «І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував» (Псал. 77:69). Земля була створена як об’єкт Бога. Оскільки Бог, суб’єкт, вічний, так само земля, Його об’єкт, також повинна бути вічною. Бог, усезнаючий і всемогутній, не міг би відчувати радість від Свого творіння, якщо б воно було створене таким уразливим, що може загинути через сатану.

그러면 그 말씀무엇을 비유하신 것인가? 한 국가를 멸한다는 것은 그의 주권(主權)을 멸한다는 것을 의미함이요, 또 새 나라를 건설한다는 것은(계 21 : 1) 새 주권의 나라를 세운다는 것을 의미하는 것이다. 따라서 하늘과 땅을 멸한다는 것은 그를 주관하고 있는 사탄주권을 멸한다는 뜻이요, 또 새 하늘과 새 땅을 세운다는 것은 예수님을 중심한 하나님 주권하의 새로운 천지(天地)를 복귀한다는 것을 뜻하는 것이다.

У такому разі, яке значення пророцтв про руйнування землі в останні дні? Знищити державу — означає повалити існуючу владу, а створити нову державу — встановити нову владу. Отже, зруйнувати небо та землю — означає покласти край пануванню сатани над світом, а створити нові небо і землю (Об’яв. 21:1) — повернути їх із приходом Христа у володіння Бога.



2) 하늘과 땅을 불로써 심판하심(베드로후서 3장 12절)

3.2.2. Небо та земля будуть судимі вогнем (2 Пет. 3:12)

베드로후서 3장 12절을 보면 말세에는 하늘이 불에 타서 풀어지고 체질이 뜨거운 불에 녹아진다고 하는 기록이 있다. 그런데 말라기 4장 1절 이하를 보면 예수님 때도 그가 심판주(審判主)로 오셔서(요 5 : 22, 요 9 : 39) 불로써 심판하신다고 예언되어 있고, 또 누가복음 12장 49절에는 예수님이 불을 땅에 던지러 오셨다는 말씀도 있다. 그러나 그 당시에 예수님이 불로써 심판하신 아무 흔적도 우리는 찾아볼 수 없는 것이다. 그렇다면 이 말씀무엇을 비유하신 것임에 틀림없다. 야고보서 3장 6절에 혀는 곧 불이요라고 한 말씀에 의하여 불심판은 곧 혀의 심판이요, 혀의 심판은 곧 말씀심판의미하는 것이니, 불심판은 곧 말씀심판임을 알 수 있다.

У Біблії говориться, що в останні дні «небо, палючися, зникне, а розпалені стихії розтопляться» (2 Пет. 3:12). Малахія, пророкуючи про часи Ісуса, сказав, що Господь прийде судити світ вогнем (Мал. 4:1). Сам Ісус говорив про суд (Іван. 5:22; 9:39), і він також сказав: «Я прийшов огонь кинути на землю» (Лук. 12:49). Однак ніде немає згадок про те, що він судив кого-небудь вогнем. Тому ці слова не слід розуміти буквально. У Посланні Якова з вогнем порівнюється язик (Як. 3:6). Це порівняння допомагає зрозуміти, що під судом вогнем мається на увазі суд, що проводиться за допомогою язика, тобто суд вимовленими словами. Таким чином, суд вогнем — це суд Словом Бога.

그러면 말씀심판에 관한 성구(聖句)의 예를 찾아보자. 요한복음 12장 48절에는 예수님을 저버리고 그의 말씀을 받지 아니하는 자를 심판할 이가 있으니 곧 예수님이 하신 그 말씀이 마지막 날에 저를 심판하리라고 하였으며, 데살로니가후서 2장 8절에는 그때에 불법한 자가 나타나리니 주 예수께서 그 입의 기운 즉 말씀으로 그를 죽이리라고 기록되어 있다. 그리고 이사야 11장 4절에서는 그 입의 막대기(혀)로 세상을 치며 입술의 기운(말씀)으로 악인(惡人)을 죽이리라고도 말씀하였으며, 요한복음 5장 24절을 보면 예수님이 자기말씀을 듣고 하나님을 믿는 자는 심판에 이르지 않고 사망에서 생명으로 옮긴다고 하신 말씀이 있다. 이와 같이 불심판은 곧 말씀심판의미하는 것이다.

Розгляньмо біблійні цитати про суд Божим Словом. У Біблії говориться: «Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його» (Іван. 12:48); «І тоді то з’явиться той беззаконник, що його Господь Ісус заб’є Духом уст Своїх …» (2 Сол. 2:8), тобто Словом Бога; «І вдарить Він землю жезлом Своїх уст [язиком], і віддихом губ Своїх [Словом Бога] смерть заподіє безбожному» (Іс. 11:4); «Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя» (Іван. 5:24). Отже, суд вогнем, який прийшов вершити Ісус, — це суд Словом Бога.

그러면 말씀으로 심판하시는 이유는 어디에 있는 것인가? 요한복음 1장 3절에 인간말씀으로 창조되었다고 기록되어 있다. 따라서 하나님창조이상(創造理想)은 인간 시조말씀실체(實體)로서 말씀목적을 완수해야 할 것이었는데, 그들이 하나님말씀을 지키지 않고 타락되어 말씀목적이루지 못하였다. 그러므로 하나님은 또다시 말씀에 의하여 타락인간을 재창조(再創造)하심으로써 말씀목적이루려 하셨으니, 이것이 곧 진리(성서)에 의한 복귀섭리인 것이다. 요한복음 1장 14절에는 말씀육신이 되어 우리 가운데 거하시매 우리가 그 영광을 보니 아버지독생자의 영광이요라고 기록되어 있다. 이와 같이 예수님은 또 말씀 완성자로 재림하셔서, 스스로 말씀심판기준이 됨으로써 모든 인류가 어느 정도 말씀목적이루었는가를 심판하시는 것이다.

Яка причина того, що Ісус судить Словом? У Біблії говориться, що людина була створена через Слово (Іван. 1:3). Божий ідеал творення полягав у тому, щоб перші люди досягли мети Слова, ставши його втіленням. Та, не послухавшись Слова Бога, вони згрішили, і мета Слова не була досягнута. Відтоді Бог, відтворюючи грішну людину за Словом, намагався досягти мети Слова. У цьому й полягає провидіння відновлення, яке ґрунтується на істині — Слові, що прийшло через святе писання. У Біблії сказано: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця» (Іван. 1:14). Христос прийде як досконале втілення Слова Бога. Тому, повернувшись, він стане еталоном, згідно з яким буде судиме грішне людство. Цей суд буде вершитися Христом на основі того, наскільки людство втілило мету Слова.

이렇듯 복귀섭리(復歸攝理)의 목적말씀목적이루려는 데 있으므로, 그 목적위한 심판말씀으로 그의 기준을 세워 행하시지 않을 수 없는 것이다. 누가복음 12장 49절에 내가 불을 땅에 던지러 왔노니 이 불이 이미 붙었으면 내가 무엇을 원하리요라고 씌어 있는 바, 이것은 예수님이 말씀실체로 오셔서(요 1 : 14) 생명말씀을 이미 선포하셨으나 유대인들이 그것을 받아들이지 않는 것을 보시고 한탄하여 하신 말씀이다.

Мета провидіння відновлення буде досягнена, коли буде втілена мета Слова, тому воно повинне бути еталоном та мірою суду, що проводиться. Ісус із болем сказав: «Я прийшов огонь кинути на землю, і як Я прагну, щоб він уже запалав» (Лук. 12:49), побиваючись, що хоча він і прийшов як утілення Слова (Іван. 1:14), ізраїльтяни не сприйняли тих слів життя, які він їм відкрив.



3) 무덤에서 시체가 일어남(마 27:52, 살전 4:16)

3.2.3. Мерці постануть зі своїх могил (Матв. 27:52; 1 Фес. 4:16)

마태복음 27장 52절 이하를 보면, 예수님이 돌아가실 때에 무덤들이 열리며 자던 성도의 몸이 많이 일어나되 예수부활 후에 저희가 무덤에서 나와서 거룩한 성에 들어가 많은 사람에게 보이니라고 기록되어 있으나, 이것은 썩어 버린 그들의 육신이 다시 일어난 것을 의미하는 것이 아니다(전편 제5장 제2절 Ⅲ). 만일 영계(靈界)에 머물러 있던 구약시대(舊約時代)의 성도들이 성서의 문자 그대로 무덤에서 살아 나와 성에 있는 많은 사람에게 보였다면, 그들은 예수님이 메시아이심을 알고 있었을 것이므로 반드시 유대인들에게 예수님을 증거했을 것이다. 그랬다면 그때 이미 예수님은 십자가에 돌아가셨을지라도, 그들의 증언을 듣고서도 예수님을 믿지 않을 사람이 어디 있었을 것인가? 그리고 그렇듯 구약시대성도들이 육신(肉身)을 쓰고 무덤에서 다시 일어났다면, 그 후의 그들의 행적(行跡)에 관한 기사가 반드시 성서에 남아졌을 것이다. 그러나 성서에는 그들에 관한 아무런 기사도 달리 씌어 있지 않다.

У Біблії говориться, що після смерті Ісуса «…повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих, а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із’явились» (Матв. 27:52—53). Це не означає, що тіла померлих, що розклалися, піднялися з могил (Воскресіння 2.3). Якщо б святі епохи Старого Заповіту, які до того часу вже перебували в духовному світі, у буквальному значенні встали з могил і, увійшовши до міста, з’явилися перед багатьма, то вони неодмінно свідчили б ізраїльтянам про Ісуса, тому що їм було відомо, що він — Месія. Якби сталося щось схоже, то чи міг би хто-небудь із мешканців Єрусалиму, почувши їхні свідчення, не повірити в Ісуса, хоча б після того, як він був розп’ятий? Більше того, якщо б святі часів Старого Заповіту дійсно піднялися з могил, знову отримавши плоть, то їхні діяння були б відображені в Біблії. Однак такі записи в Біблії відсутні.

그러면 무덤에서 살아 나온 것은 무엇이었던가? 그것은 마치 모세엘리야영인체(靈人體)가 변화산상(變化山上)에서 예수님 앞에 나타났었던 것처럼(마 17 : 3), 구약시대의 영인들이 재림부활(再臨復活)을 위하여 지상재림한 것을 영적으로 보고(전편 제5장 제2절 Ⅲ) 기록한 말씀이다.

Що ж означають слова про те, що мертві постануть зі своїх могил? Мова йде про воскресіння через повернення духів святих часів Старого Заповіту, які прийшли на землю, так само, як на горі Преображення Ісусу явилися духи Мойсея та Іллі (Матв. 17:3; Воскресіння 2.3). Іншими словами, мова йде про духовне явище, яке можна побачити тільки духовним зором.

그러면 무덤무엇의미하는가? 예수님으로 말미암아 열려진 낙원(樂園)에서 보면, 구약시대(舊約時代)의 성도들이 머물러 있던 영형체급 영인(靈形體級 靈人)의 세계는 보다 어둠의 세계이기 때문에 그곳을 가리켜 무덤이라고 하였다. 구약시대의 영인들은 모두 이 영계에 머물러 있다가 지상 성도들에게 나타났던 것이다.

Що тоді символізує «гріб»? Місце перебування духів формування, де були святі часів Старого Заповіту, було темнішим у порівнянні з раєм, вхід до якого був відкритий Ісусом. Тому, порівнюючи з раєм, рівень духовного світу, де вони перебували, був схожий на гріб. Усі духи святих часів Старого Заповіту перебували в цій темній області духовного світу до того, як явилися віруючим на землі.



4) 지상인간들이 끌어 올리워 공중에서 주를 영접함(살전 4장 17절)

3.2.4. Люди піднесуться на хмари, щоб зустріти Господа в повітрі (1 Сол. 4:17)

여기에 기록되어 있는 공중은 공간적인 하늘의미하는 것이 아니다. 대개 성서있어서 땅은 타락된 악주권(惡主權)의 세계의미하고, 하늘은 죄가 없는 선주권(善主權)의 세계의미한다. 이것은 무소부재(無所不在)하신 하나님은 땅에도 아니 계시는 곳이 없을 것인데도 불구하고 하늘에 계신 우리 아버지(마 6 : 9)라고 하셨고, 예수님은 땅에서 나셨음에도 불구하고 하늘에서 내려온 자 곧 인자(요 3 : 13)라고 말씀하신 것을 보아서 알 수 있다. 그러므로 공중에서 주(主)를 영접한다는 것은, 예수님이 재림(再臨)하셔서 사탄주권을 물리치시고 지상천국복귀하심으로 말미암아 그 선주권의 세계에서 성도들이 주님을 영접하게 된다는 것을 의미하는 것이다.

«Повітря», про яке тут говориться, не означає небо над нашими головами. У Біблії під словом «земля» зазвичай мається на увазі грішний світ, де володарює зло, а під словом «небо» (небеса) — безгрішний світ, у якому править добро. І справді, всюдисущий Бог перебуває у всьому і всіх, зокрема й на землі, однак у молитві говориться: «Отче наш, що єси на небесах» (Матв. 6:9); хоча Ісус народжений на землі, про нього кажуть, що він — це «Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі» (Іван. 3:13). Таким чином, «зустріч Господа в повітрі» означає, що святі приймуть Господа у світі, де володарює добро. Цей світ виникне, коли Христос прийде знову і, знищивши верховну владу сатани, відновить Царство Небесне на землі.



5) 해와 달이 빛을 잃고 별들이 하늘에서 떨어짐(마 24장 29절)

3.2.5. Сонце затьмариться, і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають із неба (Матв. 24:29)

창세기 37장 9절 이하를 보면, 야곱의 열두 아들 중 열한째인 요셉이 꿈을 꾸었는데, 그 내용에 요셉이 다시 꿈을 꾸고 그 형들에게 고하여 가로되 내가 또 꿈을 꾼즉 해와 달과 열한 별이 내게 절하더이다 하니라 그가 그 꿈으로 부형에게 고하매 아비가 그를 꾸짖고 그에게 이르되 너의 꾼 꿈이 무엇이냐 나와 네 모와 네 형제들이 참으로 가서 땅에 엎드려 네게 절하겠느냐는 기록이 있다. 그런데 요셉이 커서 애급의 총리대신(總理大臣)이 되었을 때, 과연 이 꿈대로 그 부모와 형제들이 가서 엎드려 절을 하였다. 이 성경 말씀을 보면 해와 달은 부모상징했고 별들은 자녀들을 상징한 것임을 알 수 있다.

У Біблії описується один із снів Йосипа, одинадцятого з дванадцяти синів Якова: «І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: Оце снився мені ще сон, і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені. І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому батько його, та й промовив до нього: Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?» (Бут. 37:9—10). Сон Йосипа справдився, коли пізніше він став другою після фараона людиною в Єгипті; його батько та брати дійсно прийшли і вклонилися йому. Таким чином, сонце та місяць у його сні символізували батьків, а зорі — їхніх дітей.

기독론(基督論)에서 논술한 바와 같이, 예수성신(聖神)은 아담해와 대신 인류중생(重生)해 주실 참부모로 오신 분이시다. 그러므로 해와 달은 예수성신상징하고 별들은 자녀 된 성도들을 상징한 것이다. 성서에서 예수님을 참빛으로 비유한 것은(요 1 : 9), 그가 ‘말씀’으로 육신이루신 분으로 오셔서(요 1 : 14) 진리의 빛을 발하셨기 때문이다. 그러므로 여기에 말하는 햇빛은 예수님이 주신 말씀의 빛을 이름이며, 달빛은 진리의 신으로 오신 성신(요 16 : 13)의 빛을 이름이다. 그러므로 해와 달이 빛을 잃는다는 것은 예수님과 성신에 의한 신약(新約)의 말씀이 빛을 잃게 된다는 뜻이다.

Як пояснюватиметься пізніше (Христологія 4), Ісус і Святий Дух є Істинними Батьками, які прийшли як другі Адам і Єва, щоб дати людству можливість народитися згори. Тож у пророцтві з Євангелія від Матвія сонце та місяць символізують Ісуса і Святий Дух, а зорі — людей глибокої віри, які є їхніми дітьми. В іншому місці Ісус порівнюється з «істинним Світлом» (Іван. 1:9), тому що він прийшов як Слово в плоті (Іван. 1:14) та приніс світло істини. Відповідно, сонячне світло означає світло слів Ісуса, а місячне світло — світло Святого Духа, який прийшов як Дух істини (Іван. 16:13). Отже, коли говориться про те, що сонце потьмяніє, а місяць не дасть світла свого, слід розуміти, що потьмяніють явлені через Ісуса та Святого Духа слова Нового Заповіту.

그러면 어찌하여 신약말씀이 빛을 잃게 될 것인가? 마치 예수님과 성신이 오셔서 구약(舊約)의 말씀이루시기 위한 신약말씀을 주심으로 말미암아 구약말씀이 빛을 잃게 되었던 것과 같이, 예수님이 재림(再臨)하셔서 신약말씀이루시고 새 하늘과 새 땅을 이루시기 위한(계 21 : 1) 새 말씀을 주시게 되면(본장 제5절 Ⅰ 참조), 초림(初臨) 때에 주셨던 신약말씀은 그 빛을 잃게 될 것이다. 여기에 말씀이 그 빛을 잃는다는 것은 새 시대가 옴으로 말미암아 그 말씀의 사명기간이 지나간다는 것을 의미한다.

Як слова Нового Заповіту можуть утратити своє світло? Світло слів Старого Заповіту потьмяніло, коли Ісус і Святий Дух явили світу слова Нового Заповіту, які виконали слова Старого Заповіту. Схожим чином, коли Христос повернеться та принесе нове слово (Есхатологія 5.1), щоб виконати слово Нового Заповіту, тобто створити нові небо та землю (Об’яв. 21:1), слова, явлені ним під час першого пришестя, потьмяніють. Світло слів потьмяніє, тому що з настанням нової епохи час їхньої місії дійде кінця.

별들이 떨어진다는 것은 말세(末世)에 있어서의 성도들이 모두 실족(失足)하게 된다는 것을 의미한다. 메시아강림(降臨)을 열망해 오던 유대지도자들이 메시아로 오신 예수님을 알지 못하고 반대하다가 전부 떨어진 것같이, 예수님의 재림을 열망하고 있는 기독교인들도 그 날에 실족하게 됨으로써 그와 같이 떨어지게 될 것을 예언하신 것이다(후편 제6장 제2절 Ⅱ 참조).

Пророцтво про зорі, які падають із небес, означає, що в останні дні багато віруючих можуть зробити помилки і втратити своє положення. У дні Ісуса вожді іудаїзму щиро очікували приходу Месії, але вони втратили своє положення, коли, не повіривши в Ісуса, почали протистояти йому. Таке може статися і з багатьма християнами, які, палко очікуючи Другого пришестя Господа, не повірять у нього, коли він прийде насправді, і втратять своє положення (Друге пришестя 2.2).

누가복음 18장 8절에 인자가 올 때에 세상에서 믿음을 보겠느냐 하신 말씀이나, 마태복음 7장 23절에 예수님이 재림하실 때에 그가 잘 믿는 성도들을 보시고 불법을 행하는 자라고 책망하시면서 떠나가라고 배척하게 될 것으로 말씀하신 것도 바로 이와 같이 끝날의 성도들이 불신으로 실족하게 될 것을 아시고 경고하신 것이었다.

Тому Ісус запитав: «Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?..» (Лук. 18:8). В іншому випадку він сказав, що оголосить багатьом віруючим: «Я ніколи не знав вас… Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Матв. 7:23). Ісус передбачав невіру християн у дні Другого пришестя, і наведені вище слова були сказані ним, як пересторога.