Розділ 2. Провидіння спасіння

Мова


Місця


제2절 구원섭리

2.1. Провидіння спасіння — це провидіння відновлення

이 죄악(罪惡)의 세계인간이 서러워하는 것은 말할 것도 없고, 하나님도 서러워하시는 세계인 것이다(창 6 : 6). 그렇다면 하나님은 이 설움의 세계를 그대로 방임하실 것인가? 기쁨을 누리시려고 창조하셨던 선(善)의 세계인간타락으로 인하여 설움이 가득한 죄악의 세계영속할 수밖에 없게 되었다면, 하나님창조에 실패한 무능한 하나님이 되고 말 것이다. 그렇기 때문에 하나님은 기필코 이 죄악의 세계구원(救援)하시지 않을 수 없는 것이다.

Грішний світ не лише приносить нещастя людині, а ще й завдає болю Богові (Бут. 6:6). Чи дозволить Бог цьому страждаючому світу залишитися таким назавжди? Бог створив світ добра, щоб відчувати в ньому найвищу радість, але через гріхопадіння людей він виявився виповненим гріха та страждань. Якщо б цьому гріховному світу судилося залишитися таким навіки, це означало б, що Бог зазнав поразки, будучи нездатним виконати Свою роль Творця. Тож, хай там що, Він урятує цей грішний світ.

Провидіння спасіння — це провидіння відновлення

그렇다면 하나님은 이 세계를 어느 정도로 구원하셔야 할 것인가? 두말할 것도 없이 그 구원완전구원이어야 하므로, 하나님은 어디까지나 이 죄악의 세계에서 사탄악의 세력을 완전히 몰아냄으로써(행 26 : 18) 먼저 인간 시조(始祖)가 타락하기 전의 입장을 복귀(復歸)하는 데까지 구원하시고, 그 위에 선의 창조목적(創造目的)을 완성하시어 하나님직접 주관하시는 데까지(행 3 : 21) 나아가지 않으면 아니 되는 것이다.

У такому разі, до якої міри Бог мусить спасати цей світ? Безумовно, спасіння має бути повним. Спочатку Він звільнить світ гріха від злої сили сатани (Дії 26:18) і поверне людину в положення, якого прабатьки людства досягли перед гріхопадінням. Потім провидіння спасіння буде продовжуватися доти, доки не буде втілена мета творення, і Бог не зможе здійснювати пряме володарювання над світом (Дії 3:21).

병든 사람구원한다는 것은 병들기 전의 상태로 복귀시킨다는 뜻이요, 물에 빠진 자를 구원한다는 것은 곧 빠지기 전의 입장으로 복귀시킨다는 뜻이다. 그렇다면 죄에 빠진 자를 구원한다는 것은 곧 죄가 없는 창조본연(創造本然)의 입장으로 복귀시킨다는 뜻이 아닐 것인가? 그러므로 하나님구원섭리(救援攝理)는 곧 복귀섭리(復歸攝理)인 것이다(행 1 : 6, 마 17 : 11).

Урятувати хворого — означає повернути його до стану, в якому він перебував до того, як захворів. Урятувати потопаючого — означає повернути його до стану, що передував тому моменту, коли він почав тонути. Можна зробити висновок, що спасти людину, яка перебуває в полоні гріха, — означає повернути її до безгрішного первозданного стану, в якому вона перебувала до гріхопадіння. Отже, Боже провидіння спасіння — це провидіння відновлення (Дії 1:6; Матв. 17:11).

타락(墮落)은 물론 인간 자신의 과오로 말미암아 되어진 결과이다. 그러나 어디까지나 하나님인간창조하셨기 때문에 인간타락이란 결과도 있을 수 있었으므로, 하나님은 이 결과에 대하여 창조주(創造主)로서의 책임을 지시지 않을 수 없는 것이다. 그러므로 하나님은 이 잘못된 결과창조본연의 것으로 복귀하시려는 섭리를 하시지 않을 수 없는 것이다.

Звичайно, гріхопадіння — це результат помилки самої людини. Однак Бог як Творець людини не може не взяти на Себе відповідальність за те, що сталося. Бог змушений проводити провидіння відновлення, щоб виправити трагічні наслідки того, що сталося, і повернути людину до первісного стану часів створення.

하나님영존(永存)하시는 주체이시므로, 그의 영원기쁨대상으로 창조인간생명도 역시 영원성을 갖지 않으면 아니 된다. 인간에게는 이와 같이 영원성을 두고 창조하셨던 창조원리적인 기준이 있기 때문에, 타락인간이라고 해서 이를 아주 없애 버리어 창조원리(創造原理)를 무위로 돌려보낼 수는 없는 것이다. 그러므로 하나님타락인간구원하시어 그를 창조본연(創造本然)의 입장으로 복귀하시지 않으면 아니 된다.

Бог — вічний суб’єкт. Відповідно, життю людини, яка створена, щоб бути вічним об’єктом радості Бога, також повинна бути властива вічна природа. Бог створив людину вічною за принципом творення, і тому, навіть зважаючи на гріхопадіння, Він не може її знищити, оскільки це буде порушенням Принципу. Єдине, що залишається Богу, — спасти грішних людей і повернути їх до первозданного стану.

그런데 원래 하나님인간창조하시고 3대 축복(三大祝福)을 이루어 주실 것을 약속하셨던 것이므로(창 1 : 28), 이사야 46장 11절에 내가 말하였은즉 정녕 이룰 것이요 경영하였은즉 정녕 행하리라고 하신 말씀대로 사탄 때문에 잃어버렸던 이 축복들을 복귀하는 섭리를 하심으로써 그는 약속의 뜻을 이루나오셨던 것이다. 마태복음 5장 48절에 예수님이 하늘에 계신 너희 아버지의 온전하심과 같이 너희도 온전하라고 제자들에게 말씀하신 것도 곧 창조본연인간으로 복귀하라는 뜻이었던 것이다. 왜냐하면 창조본연인간하나님일체가 되어 신성(神性)을 갖게 됨으로써, 창조목적(創造目的)을 중심하고 보면 하나님과 같이 완전하기 때문이다.

Створивши людей, Бог пообіцяв їм утілити Три Благословення (Бут. 1:28). У Книзі пророка Ісаї (46:11) Він говорить: «Я сказав те і спроваджу, що Я задумав був, теє зроблю!» Виконуючи обіцяне, Бог проводив провидіння відновлення Трьох Благословень, утрачених людьми під впливом сатани. Коли Ісус сказав своїм учням: «Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Матв. 5:48), він мав на увазі, що вони повинні відновити свій первозданний стан. Первозданна людина перебуває в єдності з Ним і має Божественну природу; виходячи з мети творення, вона досконала, як і Бог.

2.2. Мета провидіння відновлення

그러면 복귀섭리(復歸攝理)의 목적무엇이겠는가? 그것은 본래 하나님창조목적이었던 선의 대상천국이루는 것이다. 원래 하나님인간지상창조하시고, 그들을 중심하고 먼저 지상천국(地上天國)을 이루려 하셨다. 그러나 인간 시조(始祖)의 타락으로 말미암아 그 뜻을 이루지 못하셨던 것이기 때문에, 복귀섭리의 제1차적인 목적도 역시 지상천국복귀하는 것이 아닐 수 없는 것이다. 복귀섭리목적완성하기 위하여 오셨던 예수님이 뜻이 하늘에서 이루어진 것같이 땅에서도 이루어지도록 기도하라고 하신 말씀이나(마 6 : 10), 천국이 가까웠으니 회개하라고 하신 말씀(마 4 : 17) 등은 모두 복귀섭리목적지상천국복귀하시려는 데 있다는 것을 입증하는 것이다.

У чому тоді полягає мета провидіння відновлення? У створенні Царства Небесного, Божого об’єкта добра, яке було від початку метою Божого творення. Бог створив людей на землі і, спираючись на них, хотів створити спочатку Царство Небесне на землі. Однак вони згрішили, тому Він не зміг утілити цю Свою волю. Відтоді першочерговою метою провидіння відновлення стало не що інше як відновлення Царства Небесного на землі. Ісус, який прийшов, щоб утілити цю мету, просив своїх учнів молитися про втілення волі Бога «як на небі, так і на землі» (Матв. 6:10), і закликав людей до каяття, «бо наблизилось Царство Небесне!» (Матв. 4:17). Його слова — свідчення того, що метою провидіння відновлення є відновлення Царства Небесного на землі.

Мета провидіння відновлення

2.3. Історія людства — це історія провидіння відновлення

우리는 위에서 하나님구원섭리(救援攝理)는 바로 복귀섭리(復歸攝理)라는 것을 밝혔다. 그러므로 인류역사(人類歷史)는 타락인간구원하여 그들로 하여금 창조본연(創造本然)의 선(善)의 세계복귀케 하시려는 섭리역사(攝理歷史)인 것이다. 우리는 여기에서 인류역사는 곧 복귀섭리역사라는 것을 여러 면으로 고찰해 보기로 하자.

Ми вже виявили, що Божа робота зі спасіння — це провидіння відновлення. Відповідно, історія людства — це історія провидіння відновлення, у ході якого Бог має намір спасти грішних людей і допомогти їм відновити первісний світ добра. Розгляньмо це питання з різних точок зору.

Історія людства — це історія провидіння відновлення

첫째로, 문화발전사(文化圈發展史)의 입장에서 고찰해 보기로 하겠다. 동서고금을 막론하고 아무리 악한 인간이라 하여도 악을 버리고 선을 따르려는 본심(本心)만은 누구공통하게 가지고 있다. 그러므로 어떤 것이 선이며 어떻게 해야 선을 이룰 것인가 하는 것은 지능에 속하는 것이어서 시대와 장소와 사람에 따라 각각 다르기 때문에 서로 상충되어 투쟁역사를 엮어 내려온 것이 사실이지만, 선을 찾아 세우려는 그들의 근본 목적만은 모두 동일하다.

По-перше, поговоримо про історію провидіння відновлення з точки зору розвитку культурних сфер. Завжди і всюди, в усіх, у тому числі і злих людей, є одне спільне — первозданна душа, яка прагне йти шляхом добра та відкидати зло. Однак інтелектуальне розуміння людьми того, що таке добро, і шляхів його втілення відрізняється залежно від часу, місця та особистих поглядів. Усе це було джерелом конфліктів, із яких сплітається історія. Проте основна мета у всіх людей однакова — знайти та втілити в життя добро.

그러면 어찌하여 인간본심누구도 막을 수 없는 힘을 가지고 시공(時空)을 초월하여 선을 지향하고 있는가? 그것은 선의 주체이신 하나님선의 목적이루시기 위한 선의 실체대상(實體對象)으로 인간창조하셨으므로, 비록 타락인간사탄역사로 말미암아 선의 생활은 할 수 없게 되었으나 선을 추구하는 그 본심만은 여전히 남아 있기 때문이다. 그러므로 이러한 인간들로써 엮어져 내려오는 역사의 갈 곳은 결국 선(善)의 세계가 아닐 수 없는 것이다.

Чому первозданну душу людини скрізь і у всі часи нестримно притягувало до добра? Тому що Бог, суб’єкт добра, створив людину як субстанційний об’єкт добра заради втілення мети добра. Незважаючи на те, що на грішну людину впливає сатана і тому в її житті добро не втілюється у всій своїй повноті, її первозданна душа, залишаючись незмінною, прагне добра. Це свідчить про те, що історія, яка створюється такими людьми, урешті-решт неминуче прийде до створення світу добра.

인간본심(本心)이 아무리 선을 지향하노력한다고 하여도, 이미 악주권하(惡主權下)에 놓여진 이 세계에서는 그 선의 실상을 찾아볼 수 없게 되었기 때문에, 인간시공을 초월한 세계에서 그 선의 주체를 찾으려 하지 않을 수 없게 된 것이니, 이러한 필연적인 요구에 의하여 탄생된 것이 바로 종교(宗敎)인 것이다. 이와 같이 타락으로 인하여 하나님을 모르게 된 인간종교를 세워 부단히 선을 찾아 나아감으로써 하나님을 만나려고 한 것이었기 때문에, 설혹 종교를 받들고 있었던 개인이나 민족이나 국가는 망하였다 할지라도 종교 그 자체만은 오늘에 이르기까지 계속 남아져 내려오고 있는 것이다. 이제 이러한 역사적인 사실을 국가 흥망사(國家興亡史)를 중심하고 더듬어 보기로 하자.

Як би сильно первозданна душа не тягнулася до добра, людині важко знайти прояв добра в цьому світі, який перебуває під владою сатани. Тому люди змушені шукати суб’єкт добра у світі, що існує за межами часу та простору. У результаті цих украй важливих для людини пошуків зародилася релігія. Відокремившись від Бога внаслідок гріхопадіння, людина прагнула повернутися до Нього через релігію, намагаючись спрямувати своє життя в бік добра. Хоча люди, народи чи держави, які сповідували певні релігії, зникли з лиця землі, релігія сама по собі збереглася до сьогоднішнього дня. Вона не припинила свого існування, незважаючи на розквіт і падіння багатьох держав. Згадаймо зараз історичні факти, які стосуються цієї теми.

먼저 중국(中國)의 역사를 보면 춘추전국(春秋戰國)의 각 시대를 거치어 진(秦) 통일시대가 왔고, 전한(前漢), 신(新), 후한(後漢), 삼국(三國), 서진(西晋), 동진(東晋), 남북조(南北朝)의 각 시대를 거치어 수(隋) 당(唐) 통일시대가 왔으며, 오대(五代), 북송(北宋), 남송(南宋), 원(元), 명(明), 청(淸)의 시대를 거치어 오늘의 중화민국(中華民國)에 이르기까지 복잡다양한 국가의 흥망과 정권의 교체를 거듭하여 내려왔으나 오늘에 이르기까지 유(儒)·불(佛)·선(仙)의 극동종교(極東宗敎)만은 엄연히 그대로 남아져 있다.

Вивчаючи історію Китаю, можна виявити, що після епох Чуньцю та Воюючих царств настала епоха Цинь, а після епох Раннього Хань, Сінь, Пізнього Хань, Трицарства, Західного Цзинь, Східного Цзинь, Південних і Північних династій прийшла епоха Суй і Тан; услід за епохами П’яти династій, Північного Сун, Південного Сун, Юань, Мін і Цин з’явився сучасний Китай. Упродовж цих епох Китай був свідком багатьох драматичних подій, розквіту і падіння багатьох династій та зміни політичної влади, але три далекосхідні релігії — конфуціанство, буддизм і даосизм — до цього часу з гідністю продовжують існувати.

다음으로 인도(印度)의 역사를 살펴보더라도 마우리아, 안드라, 굽타, 바루다나, 사만, 가즈니, 무갈제국을 거쳐서 오늘의 인도에 이르기까지 국가의 변천은 거듭되어 내려왔으나 힌두교만은 쇠하지 않고 그대로 남아 있다.

Звернувшись до історії Індії, ми бачимо, що імперія Маурьїв змінилася імперією Андхра, за якою виникли Кушанське царство, держава Гуптів, Харша, Саманідів, Газневидів, Великих Моголів і сучасна Індія. Незважаючи на численні зміни державної влади, індуїзм вижив.

동지역(中東地域)의 역사를 보면 사라센제국, 동·서 칼리프, 셀주크 터키, 오스만 터키 등 나라의 주권은 여러 차례 바뀌어 내려왔으나, 그들이 신봉하는 이슬람교만은 연면하게 그 명맥이 끊기지 않고 이어져 내려왔다.

На Близькому Сході імперію Сарацинів змінив Східний та Західний халіфат, потім утворилися Сельджукська держава й Османська імперія, настав колоніальний період і, нарешті, виникли сучасні арабські держави. Але, незважаючи на постійну зміну політичної влади, іслам незмінно продовжує існувати.

나아가 유럽사의 주류에서 그 실증을 찾아보기로 하자. 유럽의 주도권은 그리스, 로마, 프랑크, 스페인과 포르투갈을 거쳐 일시 프랑스와 네덜란드를 지나 영국으로 옮겨졌고, 오늘에 이르러서는 그것이 미국과 소련으로 나뉘고 있다. 그러나 기독교(基督敎)만은 그대로 융흥(隆興)해 왔으며, 유물사관(唯物史觀) 위에 세워진 전제정체하(專制政體下)의 소련에서마저 기독교는 아직도 멸할 수 없는 것으로서 남아져 있다.

Далі розглянемо головну течію в історії Європи. Передову позицію в Європі по черзі займали Греція, Рим, Франкська держава, італійські міста-держави епохи Ренесансу, Іспанія та Португалія. Потім, на нетривалий час, — Франція та Нідерланди, які поступилися місцем Великобританії. У цей час лідируючі позиції належать США та СРСР. Протягом усього цього часу християнство продовжувало процвітати. Воно вижило навіть у Радянському Союзі, незважаючи на встановлену там тиранію, в основі якої лежить матеріалістична ідеологія.

이러한 견지에서 모든 국가 흥망의 발자취를 깊이 더듬어 보면, 종교를 박해하는 나라는 망하였고, 종교보호하고 육성시킨 나라는 흥하였으며, 그 나라의 주권은 보다 더 종교를 숭앙(崇仰)하는 나라에로 넘겨져 간 역사적인 사실을 우리는 많이 찾아볼 수 있다. 따라서 종교를 박해하고 있는 공산주의세계(共産主義世界)가 괴멸될 날이 기필코 오리라는 것은 종교사(宗敎史)가 실증적으로 말해 주고 있는 것이다.

Аналізуючи з цієї точки зору розквіт та падіння націй, можна знайти немало прикладів того, як зникали ті держави, у яких релігії переслідувалися, і процвітали ті, де релігії захищалися та зміцнювалися. Також можна відзначити, що центральна роль в історії часто переходила від однієї нації до іншої — тієї, у якій релігія шанувалася більше. Отже, історія релігії показує, що обов’язково настане день, коли комуністичний світ, який переслідує релігії, припинить своє існування.

역사상에는 많은 종교가 오고 갔다. 그 가운데서 영향력이 큰 종교는 반드시 문화권(文化圈)을 형성하여 왔는데, 문헌에 나타나 있는 문화권만 해도 21 내지 26개나 된다. 그러나 역사의 흐름에 따라 점차로 열등한 것은 보다 우수한 것에 흡수되었거나 또는 융화되어 왔다. 그리하여 근세에 이르러서는 위에서 열거한 대로 수다한 국가 흥망의 굽이침 속에서 결국 극동문화권(極東文化圈), 인도교문화권(印度敎文化圈), 회회교문화권(回回敎文化圈), 기독교문화권(基督敎文化圈) 등의 4대 문화권이 남아지게 되었고, 이것들은 다시 기독교중심한 하나세계적인 문화권을 형성해 가는 추세를 보여 주고 있다. 그러므로 기독교가 선을 지향해 온 모든 종교목적함께 달성해야 할 최종적인 사명을 가지고 있다는 사실은, 이러한 역사적인 귀추로 보아서도 알 수 있는 것이다.

В історії залишили свій слід багато релігій. З-поміж них ті, які мали більший вплив, утворили свої культурні сфери. На основі існуючих історичних даних можна виділити від 21 до 26 великих культурних сфер, що існували в різні історичні періоди. Але впродовж історії дрібніші культурні сфери або поглиналися більшими, або ставали їхньою складовою частиною. До теперішнього моменту, у результаті розквіту і падіння багатьох держав, сформувалися чотири великі культурні сфери — східно-азійська (конфуціанство, буддизм), індуїстська, ісламська та християнська. Зараз у процесі формування перебуває всесвітня культурна сфера, заснована на християнських засадах. Такий розвиток історії вказує на те, що кінцева місія християнства полягає у виконанні цілей усіх релігій, які прагнуть утілити в життя ідеали добра.

이와 같이 문화권의 발전사가 수많은 종교의 소장(消長) 또는 융합(融合)에 따라 결국 하나종교중심한 세계적인 문화권을 형성해 가고 있음을 보여 주고 있다는 사실은, 인류역사가 바로 하나통일세계에로 복귀되어 가고 있다는 증거인 것이다.

Історія розвитку культурних сфер спрямована на формування — шляхом розквіту, падіння та об’єднання численних релігій — однієї світової культурної сфери, з основою на одній релігії. Це є доказом того, що суть історії людства полягає у відновленні об’єднаного світу.

둘째로, 종교과학의 동향으로 보아도 우리인류역사복귀섭리(復歸攝理)의 역사라는 것을 알 수 있게 된다. 타락인간양면무지(無知)를 극복하기 위한 종교과학이 오늘에 이르러서는 통일하나의 과제로서 해결되어야 할 때가 되었다 함은 이미 총서(總序)에서 논술하였다. 이와 같이 역사 이래 서로 관련이 없이 독자적으로 발달해 온 종교과학이 오늘날에 이르러서는 각각 제 갈 곳을 다 가서 한 자리에서 서로 만나지 않을 수 없게 되었다는 사실은, 인류역사가 이제까지 창조본연(創造本然)의 세계복귀하는 섭리노정을 걸어 나왔다는 것을 우리에게 말해 주고 있는 것이다.

По-друге, доказом того, що історія людства — це історія провидіння відновлення, можуть бути певні тенденції розвитку релігії та науки. Як говорилося у «Вступі», призначення релігії та науки — в тому, щоб звільнити грішне людство від незнання в питаннях як внутрішнього, так і зовнішнього плану. В ході історії релігія і наука практично не були пов’язані, розвиваючись незалежно одна від одної. Однак зараз настав момент, коли, вичерпавши можливості самостійного розвитку, вони неминуче повинні зійтися в одній точці. Сьогодні той час, коли, об’єднавши свої зусилля, вони зможуть розв’язати всі свої проблеми. Така тенденція також указує на те, що історія людства йшла провіденційним шляхом відновлення первісної подоби світу.

만일 인간타락(墮落)되지 않았더라면 인간지능영적인 면에서 최고도에까지 향상하였을 것이기 때문에, 육적인 면에서도 최고도로 발달되어 과학은 그때 극히 단시일 내에 놀라울 정도로 향상되었을 것이다. 따라서 오늘날과 같은 과학사회(科學社會)는 벌써 인간 시조 당시에 이루어졌을 것이다. 그러나 인간타락으로 인하여 무지에 빠지게 되면서 그러한 사회이루지 못하였기 때문에, 유구한 역사기간을 두고 과학으로써 그 무지를 타개하면서 창조본연이상과학사회복귀하여 나왔다. 그런데 오늘의 과학사회는 극도로 발달되어, 외적으로는 이상사회(理想社會)에로 전환될 수 있는 그 전 단계에까지 복귀되어 가고 있는 것이다.

Якби не було гріхопадіння, інтелектуальні здібності перших людей дозволили б їм досягти найвищого рівня духовного знання, що природним чином стимулювало б і досягнення ними відповідного рівня знань про матеріальний світ. У цьому випадку швидкий розвиток науки дав би людству ще на початку його існування те наукове знання, яке ми маємо сьогодні. Однак наслідком гріхопадіння стало незнання людини, яка змогла створити лише примітивне суспільство, занадто далеке від первісно задуманого Богом ідеалу. Протягом тривалого часу людина йшла шляхом наукового прогресу, здобуваючи знання. І сьогоднішній світ з усіма його науковими досягненнями із зовнішньої точки зору відновлений до рівня, який безпосередньо передує переходу до ідеального світу.

셋째로, 투쟁역사(鬪爭歷史)의 귀추로 보아도 인류역사복귀섭리역사(復歸攝理歷史)라는 사실을 알 수 있다. 재물을 빼앗고 땅을 빼앗으며 사람을 빼앗으려는 싸움인류사회의 발달과 더불어 벌어져, 오늘에 이르기까지 유구한 역사기간을 두고 하루도 쉬지 않고 계속되어 왔다. 그리고 이 싸움가정, 종족, 민족, 국가, 세계중심한 싸움으로 그 범위를 넓혀 나와, 오늘에 이르러는 민주(民主)와 공산(共産) 두 세계가 마지막 싸움을 겨루는 데까지 이르렀다.

По-третє, доказом того, що історія людства є історією провидіння відновлення, можуть бути тенденції в розвитку історичних конфліктів. В історії постійно велася боротьба за багатство, землю, владу над людьми, яка з плином часу, в міру розвитку суспільства, розширювала свої межі. Ця боротьба, розпочавшись на рівні сім’ї, поступово росла в масштабах, охоплюючи цілі роди, суспільства, держави та весь світ. На сьогоднішній день вона вилилася в ідеологічне протистояння двох світів — демократії та комунізму.

이제 인류역사종말을 고하는 이 마지막 때에 있어서, 천륜(天倫)은 드디어 재물이나 땅이나 사람을 빼앗아 가지고 행복을 누릴 수 있다고 생각해 온 역사적인 단계를 지나서, 민주주의(民主主義)라는 이름을 띠고 이 땅에 찾아왔다. 1차대전이 끝난 후에는 패전국가(敗戰國家)가 식민지를 내놓더니, 2차대전이 끝나고 나서는 전승국가(戰勝國家)들이 차례로 식민지를 내놓는 현상이 벌어지고 있다. 한편 오늘의 강대국들은 그들의 일개 도시만도 못한 약소국가들을 유엔에 가입시키고, 그들을 먹여 살릴 뿐 아니라, 자기와 동등한 권리와 의무를 주어 모두 형제국가들을 만들고 있다.

На завершальному етапі історії людства воля Бога виражається через демократію. Підійшов до завершення довгий період історії, коли переважала думка, що ключ до щастя — це володіння багатством, землею та владою над людьми. Після Першої світової війни переможені нації були змушені відмовитися від своїх колоній, а після Другої світової війни країни-переможниці добровільно звільнили колонії, які їм належали, визнавши їхню незалежність. Сьогодні великі держави підтримують вступ до ООН малих держав, які чисельністю та впливовістю не можуть іноді порівнюватися навіть з одним містом цих держав. При цьому великі держави, вважаючи їх своїми братами, не лише надають їм матеріальну допомогу, а й наділяють їх рівними з собою правами та обов’язками.

그러면 이 마지막 싸움이란 어떠한 싸움일 것인가? 그것은 이념(理念)의 싸움인 것이다. 그러나 오늘의 세계를 위협하고 있는 유물사관(唯物史觀)을 완전히 전복시킬 수 있는 진리나오지 않는 한, 민주와 공산의 두 세계싸움은 그치지 않을 것이다. 그러므로 종교과학통일하나의 과제로 해결할 수 있는 진리가 나올 때, 비로소 종교를 부인하고 과학 편중의 발달을 꾀해 나온 공산주의사상은 전복되고 두 세계하나이념 아래 완전통일될 것이다. 이와 같이 투쟁역사의 귀추로 보아도 인류역사창조본연(創造本然)의 세계복귀하는 섭리역사임을 부인할 수 없는 것이다.

Якої форми набуде ця остання війна між демократією і комунізмом? Це буде боротьба ідеологій. Але цей конфлікт не припиниться, доки не з’явиться істина, яка зможе повністю подолати матеріалістичне бачення історії, що є загрозою сучасному світу. Комуністична ідеологія, заперечуючи релігію, намагалася розвиватися лише на основі науки. Цій ідеології буде покладено край, коли з’явиться істина, яка подасть релігію та науку як одне ціле. У результаті відбудеться остаточне об’єднання двох світів у межах однієї ідеології. Отже, беручи до уваги ці тенденції історії конфліктів і боротьби, ми не можемо заперечувати той факт, що історія людства — це провіденційна історія відновлення первозданного світу.

넷째로, 우리성서(聖書)를 중심하고 좀더 이 문제를 알아보기로 하자. 인류역사목적은 ‘생명나무’(창 2 : 9)를 중심한 에덴동산을 복귀하려는 데 있다(전편 제2장 제1절 Ⅰ). 그런데 에덴동산은 아담해와창조된 어떤 국한지역을 말하는 것이 아니라 지구 전체의미한다. 만일 에덴동산이 인간 시조(始祖)가 창조되었던 그 어느 한정된 지역만을 말한다면, 땅에 충만하도록 번성하라 하신 하나님축복말씀(창 1 : 28)에 의하여 번식될 그 숱한 인류어떻게 그 좁은 곳에서 다 살 수 있을 것인가?

По-четверте, розгляньмо це питання, спираючись на Біблію. Мета історії людства — відновлення Едемського саду, центром якого є дерево життя (Бут. 2:9; Гріхопадіння 1.1). Під «Едемським садом» ми розуміємо не якусь обмежену територію, на якій колись були створені Адам і Єва, а всю землю загалом. Якщо б Едемський сад означав тільки невелику географічну місцевість, то як усе численне людство змогло б там уміститися і виконати Благословення Бога «розмножуйтеся і наповнюйте землю» (Бут. 1:28)?

인간 조상이 타락했기 때문에 하나님이 ‘생명나무’를 중심하고 세우려던 에덴동산은 사탄에게 내주게 되었었다(창 3 : 24). 그래서 알파로 시작인류 죄악역사(罪惡歷史)가 오메가로 끝날 때의 타락인간(墮落人間)의 소망은, 죄악으로 물든 옷을 깨끗이 빨아 입고 복귀된 에덴동산으로 다시 들어가 잃어버렸던 그 ‘생명나무’를 다시 찾아 나아가는 데 있다고 요한계시록 22장 13절 이하에 기록되어 있다. 그러면 이 성서의 내용은 무엇의미하는가?

Через гріхопадіння прабатьків людства Едемський сад і його центр — дерево життя — опинилися під владою сатани (Бут. 3:24). У Біблії сказано: «Я Альфа й Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець. Блаженні, хто випере шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто!» (Об’яв. 22:13—14). Гріховна історія людства почалася з Альфи і завершиться в Омезі. У дні її завершення надією для грішних людей буде випрати свої брудні від гріха шати та віднайти втрачене дерево життя, увійшовши до відновленого Едемського саду. Що ж означають наведені біблійні рядки?

이미 타락론(墮落論)에서 밝혀진 바이지만,생명나무’는 완성한 아담인류의 참아버지를 말하는 것이다. 부모타락되어 그의 후손원죄(原罪)를 가진 자녀들이 되었으니, 이 죄악의 자녀들이 창조본연(創造本然)의 인간으로 복귀되기 위하여는 예수님의 말씀대로 모두 거듭나지(重生) 않으면 아니 된다(중생론 참조). 그러므로 역사인류를 다시 낳아 주실 참아버지 되시는 예수님을 찾아 나온 것이니, 역사종말기(終末期)에 들어 성도(聖徒)들이 소망하고 찾아 나아가는 것으로 기록되어 있는 요한계시록의 ‘생명나무’는 바로 예수님을 말하는 것이다. 우리이러한 성서의 기록을 보아도, 역사목적은 ‘생명나무’로 오실 예수님을 중심한 창조본연의 에덴동산을 복귀하려는 데 있다는 것을 알 수 있다.

Як уже пояснювалося в главі «Гріхопадіння», дерево життя символізує досконалого Адама, який повинен був стати Істинним Батьком людства. Оскільки батьки вчинили гріхопадіння, їхні нащадки народжувалися з первородним гріхом, і, до того як ці діти гріха зможуть відновити свій первозданний стан, усі вони, як сказав Ісус, повинні народитися згори (Христологія 4.1). Тому історія — це пошук Христа, Істинного Батька, який дасть людям нове життя. Дерево життя, яке, як згадується в Об’явленні, сподіваються віднайти віруючі останніх днів, символізує Ісуса Христа. Таким чином, Біблія говорить нам про те, що мета історії — це відновлення первісного Едемського саду, центром якого є Христос — дерево життя.

요한계시록 21장 1절 내지 7절에도 역사종말에는 새 하늘과 새 땅이 나타날 것이라고 기록되어 있는데, 이것은 바로 사탄주관하에 있던 옛 하늘과 옛 땅이 하나님중심한 예수님 주권하의 새 하늘과 새 땅으로 복귀된다는 것을 의미하는 것이다. 로마서 8장 19절 내지 22절에는 사탄 주관하에서 탄식하고 있는 만물(萬物)도 말세에 불에 타서 없어지는 것이 아니라, 창조본연(創造本然)의 입장으로 복귀함으로써 새롭게 되기 위하여(계 21 : 5) 자기주관해 줄 수 있는 창조본연하나님의 아들들이 복귀되어 나타나기를 고대한다고 기록되어 있다. 우리는 이와 같이 여러 면으로 고찰하여 볼 때, 인류역사창조본연세계에로 복귀하는 섭리역사(攝理歷史)라는 것을 분명히 알 수 있는 것이다.

Також у Біблії говориться про появу наприкінці історії нових неба та землі (Об’яв. 21:17). Тут мається на увазі, що небо і земля, які раніше перебували під володарюванням сатани, будуть відновлені. Вони стануть новими небом і землею, перейшовши у володарювання Христа, яке здійснюється ним у відповідності до волі Бога. Також у Біблії говориться про те, що все творіння, яке зітхає й мучиться у володінні сатани, з надією очікує з’явлення синів Божих (Рим. 8:19—22). Світ творіння чекає появи дітей Бога, які відновили свою первозданну природу, не для того, щоб загинути в огні, а щоб оновитися (Об’яв. 21:5). Світ стане ідеальним, коли володарювати над ним з істинною любов’ю будуть істинні сини та дочки Бога. Тож, розглянувши розвиток історії людства з різних точок зору, ми можемо з упевненістю сказати, що історія людства — це історія провидіння відновлення первозданного світу.