창조목적(創造目的)을 완성한 인간, 즉 완성한 아담의 가치를 우리는 다음과 같은 관점에서 논하여 보기로 하자.
Давайте поговоримо про те, яка цінність людини, що втілила мету творення, тобто яка цінність досконалого Адама. Спробуємо підійти до цього питання з різних точок зору.
첫째, 하나님과 완성한 인간과의 이성성상적(二性性相的)인 관계로서 논하여 보자. 창조원리(創造原理)에 의하면 인간은 하나님의 이성성상을 닮아서 마음과 몸으로 창조되었다. 그리고 하나님과 완성한 인간 사이에도 이성성상적인 관계가 있으므로, 이 관계는 인간의 마음과 몸과의 관계로 비유할 수 있는 것이다. 무형(無形)의 마음을 닮게 하여 그의 실체대상(實體對象)으로 창조된 것이 몸인 것과 같이, 무형의 하나님을 닮게 하여 그의 실체대상으로 창조된 것이 인간이다. 그러므로 완성한 인간에 있어서의 마음과 몸이 하나님을 중심하고 하나가 될 때 서로 분리될 수 없는 것과 같이, 하나님과 완성한 인간이 사위기대(四位基臺)를 이루어서 일체가 되면 인간은 하나님의 심정(心情)을 완전히 체휼하는 생활을 하게 되므로 그 관계는 분리하려야 분리할 수 없는 것이다.
По-перше, взаємозв’язок між Богом і досконалою людиною схожий на взаємозв’язок між дуальними властивостями. Людина при створенні була наділена душею та тілом, що становлять подобу дуальних властивостей Бога (Творення 1.1). Взаємостосунки Бога і досконалої людини можна порівняти зі стосунками між дуальними властивостями людини, тобто між її душею та тілом. Якщо тіло було створене за подобою невидимої душі як її субстанційний об’єкт, то людина була створена за образом невидимого Бога як Його субстанційний об’єкт. Душа і тіло досконалої людини нероздільні, вони утворюють єдине ціле, у центрі якого Бог. У такій же нерозривній єдності перебувають Бог і досконала людина, які утворили чотирьохпозиційну основу (사위기대, савікіде). Будучи єдиною з Богом, людина в повсякденному житті відчуває Його Шімджон як свій власний.
이와 같이 창조목적(創造目的)을 완성한 인간은 하나님이 항상 거하실 수 있는 성전(聖殿)이 되어(고전 3 : 16) 신성(神性)을 가지게 된다(전편 제1장 제3절 Ⅱ). 이렇게 되면 예수님이 말씀하신 대로, 인간은 하늘 아버지의 온전함과 같이 온전한 인간이 되는 것이다(마 5 : 48). 그러므로 창조목적을 완성한 인간은 어디까지나 하나님적인 가치를 가지게 된다.
Утіливши мету творення, людина стає храмом, у якому Бог може перебувати вічно (1 Кор. 3:16), і набуває Божественної природи (Творення 3.2). Як сказав Ісус, людина повинна бути досконалою, як досконалий наш Небесний Батько (Матв. 5:48). Отже, ми можемо зробити висновок, що людина, яка втілила мету творення, володіє, так само як і Бог, Божественною цінністю.
둘째, 인간 창조의 목적을 중심하고 그 가치를 논하여 보자. 하나님이 인간을 창조하신 목적은 인간을 통하여 기쁨을 누리시고자 하는 데 있었다. 그런데 인간은 누구나 딴 사람이 가질 수 없는 특성을 각각 지니고 있기 때문에, 그 수가 아무리 많이 번식된다 하더라도 개성이 똑같은 사람은 하나도 없게 마련이다. 따라서 하나님에게 내재(內在)하고 있는 어떤 개성체(個性體)의 주체적인 이성성상(二性性相)에 대한 자극적인 기쁨을 상대적으로 일으켜 드릴 수 있는 실체대상은, 그 이성성상의 실체로서 전개된 그 한 개성체밖에는 없는 것이다(전편 제1장 제3절 Ⅱ). 그러므로 창조목적을 완성한 인간은 누구를 막론하고 이 우주간(宇宙間)에 있어서 유일무이(唯一無二)한 존재인 것이다. 석가가 ‘천상천하유아독존(天上天下唯我獨尊)’이라고 한 것은 이러한 원리로 보아서 타당한 것이다.
По-друге, розгляньмо цінність людини з точки зору мети, заради якої вона була створена. Вона була створена, щоб стати для Бога постійним джерелом щастя. У кожної людини є певні риси, притаманні лише їй і нікому більше. І скільки б не народжувалося на землі людей, кожен, як особистість, неповторний. Кожна людина — субстанційний об’єкт Бога, лише в ній набуває свого відображення певний аспект Його дуальних властивостей. Таким чином, кожна людина унікальна, оскільки вона єдина, хто в змозі торкнутися цього особливого аспекту Божої природи і тим самим принести Богу радість (Творення 3.2). Тому кожна людина, яка втілила мету творення, є унікальним творінням у Всесвіті і має унікальну цінність. Виходячи з цього стають зрозумілими слова Будди: «На небесах і землі я один удостоєний такої честі». (Переклад з англійської: Ch’ang Ahan. T. 1.14, c. 1—2; Mahapadana Suttana, Dighanikaya ii. 15)
셋째, 인간과 피조세계(被造世界)와의 관계로 본 그 가치를 살펴보자. 우리는 창조원리에 의한 인간과 피조세계와의 관계를 앎으로써 완성한 인간의 가치가 어떠한 것인가 하는 것을 알 수 있게 된다. 인간은 영인체(靈人體)로는 무형세계(無形世界)를, 육신(肉身)으로는 유형세계(有形世界)를 각각 주관하도록 창조되어 있다. 그러므로 창조목적을 완성한 인간은 전피조세계의 주관자가 되는 것이다(창 1 : 28). 이와 같이 인간에게는 육신과 영인체가 있어서 유형 무형의 두 세계를 주관할 수 있도록 되어 있기 때문에, 이 두 세계는 인간을 매개체로 하여 서로 수수작용(授受作用)을 함으로써 비로소 하나님의 실체대상의 세계를 이루게 되는 것이다.
По-третє, давайте обговоримо цінність досконалої людини з точки зору її взаємостосунків зі світом творіння, про які більш докладно говорилося раніше (Творення). Людина наділена і духом, і тілом; за допомогою духовного «я» вона керує духовним світом, а через фізичне «я» — фізичним світом. Тому людина, яка втілила мету творення, стає володарем світу творіння (Бут. 1:28). Через людину, яка є посередником між двома світами, вони вступають у дію віддавання та приймання (수수작용, сусучагьон) і утворюють єдиний світ — субстанційний об’єкт Бога.
우리는 창조원리(創造原理)에 의하여, 인간의 이성성상(二性性相)을 실체로 전개한 것이 피조세계라는 사실을 알고 있다. 따라서 인간의 영인체는 무형세계를 총합한 실체상(實體相)이요, 그 육신은 유형세계를 총합한 실체상이 된다. 그러므로 창조목적을 완성한 인간은 천주(天宙)를 총합한 실체상이 되는 것이다. 인간을 소우주(小宇宙)라고 하는 이유는 실로 여기에 있다. 그러므로 인간은 천주적인 가치를 가지고 있는 것이다. 마태복음 16장 26절에 예수님이 사람이 만일 온 천하를 얻고도 제 목숨을 잃으면 무엇이 유익하리요라고 말씀하신 것도, 위에서 말한 바와 같이 인간은 천주적인 가치를 가지고 있기 때문이다.
З Принципу творення ми знаємо, що у Всесвіті субстанційно проявляються дуальні властивості людини. Духовне «я» людини — це субстанційне втілення всіх елементів духовного світу, а фізичне «я» — субстанційне втілення всіх елементів фізичного світу. Людина, яка здійснила мету творення, є субстанційним утіленням Чонджу. Через це її називають мікрокосмом. Отже, цінність людини рівнозначна цінності Чонджу. Тому Ісус сказав: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?» (Матв. 16:26).
가령 여기에 하나의 완전한 기계가 있다고 하자. 그리고 이 기계의 모든 부속품들이 이 세상에 단 하나씩밖에 없는 것이어서 더 이상 구할 수도 없고 만들 수도 없다고 하면, 그 하나하나의 부속품은 아무리 보잘것없이 작은 것이라도 전체의 가치를 가지고 있는 셈이 되는 것이다. 이와 마찬가지로 완성한 인간의 개체는 유일무이(唯一無二)한 존재이기 때문에, 그가 아무리 미미(微微)한 것 같다 하더라도 실상 전천주적(全天宙的)인 가치와 대등하다고도 볼 수 있다.
Уявіть собі, що існує досконала машина, кожна частина якої — одна єдина в усьому світі; її ніде не можна більше знайти і неможливо відтворити. Тоді цінність однієї її деталі буде рівна цінності всієї машини, тому що, якою б незначною ця частинка не була, без неї вся машина не буде функціонувати. Схожим чином досконала людина має унікальну особистість, і яким би несуттєвим не здавалося її існування, її цінність стоїть нарівні з цінністю всього Чонджу.