함의 타락행위(墮落行爲)로 말미암아 노아가정을 중심한 복귀섭리는 이루어지지 않았다. 그러나 하나님은 그의 창조목적(創造目的)을 완성하시려는 뜻을 절대적인 것으로 예정하시고 이루시는 것이므로, 노아가 하늘을 대하여 충성했던 그 심정(心情)의 터전 위에서 하나님은 아브라함을 부르시어 그 가정을 중심한 복귀섭리를 다시 하시게 되었던 것이다.
Через гріховний учинок Хама провидіння відновлення в сім’ї Ноя не здійснилося. Проте Бог абсолютно визначив, що мета творення одного разу буде досягнута. Тому на основі шімджон Ноя, який довів свою відданість Небесам, Бог покликав Авраама і, спираючись на його сім’ю, відкрив нову главу в провидінні відновлення.
그러므로 아브라함은 노아가정이 이루려다 못 이루었던 ‘메시아를 위한 기대’를 복귀하여 그 기대 위에서 메시아를 맞아야만 하였다. 따라서 아브라함도 먼저 ‘믿음의 기대’를 탕감복귀하고 그 기대 위에서 ‘실체기대’를 탕 감복귀하지 않으면 아니 되었던 것이다.
Аврааму слід було відновити основу для Месії (메시아를 위한 기대, мешіариль віхан кіде), яка залишилася незавершеною у сім’ї Ноя, і на цій основі прийняти Месію. Отже, Авраам, так само як і Ной, мав відновити шляхом тангам основу довіри (믿음의 기대, мідиме кіде), а потім — субстанційну основу.
Ⅰ. 믿음의 기대
3.1. Основа довіри
3.1.1. Центральна особа у відновленні основи довіри
아브라함가정을 중심한 복귀섭리(復歸攝理)에 있어서 ‘믿음의 기대’를 복귀해야 할 중심인물(中心人物)은 바로 아브라함이었다. 그러므로 아브라함은 하나님이 노아를 중심하고 이루려 하셨던 뜻을 계승하여 이루기 위한 중심인물로 세워졌던 것이다. 따라서 아브라함은 노아의 노정을 위하여 세워졌다가 함의 범죄로 말미암아 사탄에게 내주게 되었던 모든 조건들을 탕감복귀(蕩減復歸)한 입장에 서지 않으면 노아를 중심한 뜻을 계승할 수 없었던 것이다.
У провидінні відновлення, зосередженому на сім’ї Авраама, центральною особою у відновленні основи довіри був Авраам. Бог обрав Авраама, щоб заповісти йому місію здійснення Своєї волі, яку Він намагався втілити через Ноя. Відповідно, Авраам не міг успадкувати цю місію, не зайнявши спочатку положення, де були відновлені шляхом тангам усі умови Ноя, які потрапили до рук сатани через помилку Хама.
노아가 첫째로 사탄에게 내주었던 조건은 아담으로부터 노아까지의 10대와 심판 40일 기간이었다. 그러므로 아브라함은 그 10대와 함께, 그 10대가 각각 심판 40수를 탕감복귀한 입장에 서지 않으면 안 된다. 그런데 1대를 40일 기간으로써는 탕감복귀할 수 없었기 때문에, 후일 모세노정에 있어서 정탐( 偵探) 40일의 실수를 광야 표류 40년 기간으로써 탕감복귀한 것과 같이(민 14 : 34), 여기에서도 각 대(代)가 심판 40일의 실수를 40년 기간으로써 탕감복귀하는 통산년수(通算年數)를 세우게 했었다. 그러므로 하나님은 노아로부터 10대에 걸친 400년 탕감기간을 경과한 후에야 비로소 노아 대신으로 아브라함을 세우셨다. 이와 같이, 아담에서 노아에 이르는 1600년 간에 10대를 복귀하였던 시대에서 400년 간에 10대를 복귀하는 시대로 넘어왔기 때문에 노아 이후 인간의 수명(壽命)은 갑자기 짧아지게 되었다.
Першою умовою, яку сім’я Ноя втратила через сатану, були десять поколінь від Адама до Ноя і сорокаденний період суду. Таким чином, Авраам мав відновити шляхом тангам десять поколінь, кожному з яких слід було відновити число сорок, яке символізувало суд потопом. Оскільки відновлення одного покоління не могло бути здійснене за сорок днів, відновлення поразки сорокаденного потопу в кожному з десяти поколінь повинно було охопити більш тривалий період часу, який у підсумку склав сорок років. Цю ситуацію можна порівняти з тією, що склалася в дні Мойсея, коли відновлення невдачі сорокаденної розвідки вимагало від людей сорокалітнього періоду поневірянь у пустелі (Чис. 14:34). Отже, після завершення періоду тангам, який охопив десять поколінь або чотириста років після Ноя, Бог обрав Авраама на місце Ноя. Оскільки період часу від Адама до Ноя тривалістю тисяча шістсот років, коли відновлювалися десять поколінь, змінився періодом у чотириста років, коли знов-таки відновлювалися десять поколінь, відразу після Ноя тривалість людського життя раптово скоротилася.
노아가 둘째로 사탄에게 내주었던 조건은 믿음의 조상의 입장과 아벨 대신이었던 함의 입장이었다. 그러므로 아브라함은 믿음의 조상과 함의 입장을 탕감복귀(蕩減復歸)하지 않고는 노아의 입장에 설 수 없었던 것이다. 따라서 아브라함이 노아 대신 믿음의 조상의 입장에 서기 위하여는, 노아가 믿음과 충성으로 방주(方舟)를 지었던 것과 같이 아브라함도 믿음과 충성으로 ‘상징헌제(象徵獻祭)’를 드려야만 했었다. 한편 또 하나님이 가장 사랑하는 아벨의 대신이었던 함(그들은 모두 둘째 아들로서 실체헌제의 중심이었다)을 사탄에게 내주셨으므로, 탕감복귀원칙에 의하여 하나님도 그 대신으로 사탄이 가장 사랑하는 입장에 있는 존재를 빼앗아 오셔야 했던 것이다. 그렇기 때문에 하나님은 우상(偶像) 장사인 데라로부터 그 아들 아브라함을 이끌어 내셨던 것이다(수 24 : 2∼3).
Другою умовою, яку захопив сатана в сім’ї Ноя, було положення батька віри і положення Хама, якому слід було відіграти роль Авеля. Тому перед тим, як зайняти положення Ноя, Авраам мав відновити шляхом тангам положення батька віри й Хама. Щоб прийняти роль батька віри в положенні Ноя, Авраам повинен був зробити символічне приношення, зберігаючи віру й відданість за прикладом Ноя, який успішно завершив будівництво ковчега з вірою та відданістю. Далі, як Авраам міг відновити положення Хама? Хам мав представляти Авеля, найулюбленішого Богом: обидва були другими синами і обидва були обрані на положення центральних осіб субстанційного приношення. Оскільки сатана заволодів Хамом, за принципом відновлення шляхом тангам Бог мав забрати людину, що перебувала в положенні, яке сатана любив найбільше. З цієї причини Він і покликав Авраама — першого сина язичника Фари (Нав. 24:2—3).
아브라함은 노아의 대신이요 따라서 아담의 대신이기 때문에 복귀(復歸)한 아담형의 인물이었다. 따라서 하나님은 아담과 노아에게 축복(祝福)하셨던 것과 같이, 아브라함에게도 자녀를 번식하여 큰 민족을 이루고 복의 근원이 되라고 축복하셨던 것이다(창 12 : 2). 아브라함은 이러한 축복을 받은 후에 하나님의 명령을 받들어 하란에서 그 아버지의 집을 떠나, 아내 사라와 조카 롯 그리고 거기에서 취한 모든 재물과 사람을 이끌고 가나안으로 들어갔었다(창 12 : 4∼ 5). 그리하여 하나님은 이러한 아브라함의 노정으로써, 장차 야곱과 모세가 사탄세계인 하란과 애급(埃及)에서 각각 그 처자(妻子)를 데리고 재물을 취하여, 그 어려운 환경을 박차고 떠나 가나안으로 복귀해야 할 전형노정(典型路程)으로 삼게 하셨던 것이다. 그리고 이 노정은 또 장차 예수님이 오셔서 사탄세계의 모든 인간과 만물세계를 하나님의 세계에로 복귀해야 할 전형노정을 예시(豫示)한 것이 되기도 하였던 것이다(후편 제2장 제1절 Ⅱ 참조).
Авраам повинен був успадкувати місію Ноя і, отже, місію Адама. Тому він умовно представляв відновленого Адама. Бог благословив його, як благословив Адама й Ноя: «І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням» (Бут. 12:2). Отримавши таке благословення, Авраам, покірний Божому наказу, залишив батьківський дім у Харані та подався в Ханаан разом зі своєю дружиною Сарою, племінником Лотом, а також слугами і власністю (Бут. 12:4—5). Бог установив шлях Авраама як шлях-зразок для Якова та Мойсея, які повинні були, так само як Авраам, відновити Ханаан, забравши зі світу сатани (Харану і Єгипту) своїх дружин, дітей і власність попри численні труднощі. Цей шлях став зразком також і для Ісуса, який одного разу повинен був з’явитися, щоб відібрати в сатани всіх людей і все творіння, відновити їх і повернути Богу (Мойсей та Ісус 1.2).
3.1.2. Об’єкти для умови у відновленні основи довіри
3.1.2.1. Символічне приношення Авраама
하나님은 아브라함에게 비둘기와 양과 암소로써 제사(祭祀)를 드릴 것을 명하셨던 것이니, 이것들은 바로 아브라함이 ‘믿음의 기대’를 복귀하기 위한 조건물(條件物)들이었던 것이다(창 15 : 9). 따라서 마치 노아가 ‘상징헌제(象徵獻祭)’로서 방주(方舟)를 지어 바치려 하였을 때 그 헌제를 위한 믿음을 세웠던 것과 같이, 아브라함도 이 ‘상징헌제’를 하기 위하여는 그것을 위한 믿음을 세워야만 했었다.
Бог велів Аврааму принести в жертву голуба, горлицю, барана, козу й телицю (Бут. 15:9) як об’єкти для умови з метою відновлення основи довіри. Але перед тим як він міг зробити символічне жертвоприношення, Авраам повинен був проявити належну віру, як це зробив Ной, якого було визнано праведним до того, як він розпочав будівництво ковчега — свого символічного приношення.
성서에는 노아가 어떠한 방법으로 그 믿음을 세웠는가 하는 것은 명기되어 있지 않다. 그러나 창세기 6장 9절에 노아가 당세의 의인(義人)이었다고 기록되어 있는 것으로 보아, 그가 방주(方舟)를 지으라시는 명령을 받기에 합당한 의인이 되기까지에는 필시 어떠한 믿음을 세웠음에 틀림없다. 기실 복귀섭리(復歸攝理)는 이와 같이 믿음에서 믿음을 세워 나아가게 하는 것이었다(롬 1 : 17).
У Біблії немає докладних описів того, через що проявилася віра Ноя, однак із вірша «Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях; Ной з Богом ходив» (Бут. 6:9) можна зробити висновок, що до того як Бог визнав його гідним отримати Свій наказ про будівництво ковчега, Ной довів Йому свою віру. Насправді, провидіння відновлення просувалося «із віри в віру» (Рим. 1:17).
Розгляньмо, як проявив свою віру Авраам до принесення символічної жертви.
아브라함은 제2 인간 조상 노아의 입장을 복귀해야 했었다. 따라서 그는 또 아담의 입장에도 서야 했기 때문에, 그는 ‘상징헌제’를 하기 전에 아담가정의 입장을 복귀하는 상징적인 탕감조건(蕩減條件)을 먼저 세워야 했던 것이다.
Оскільки Ной був другим прабатьком людства, для відновлення його положення Аврааму слід було також зайняти й положення Адама. З цієї причини, перед тим як розпочинати безпосередньо символічне приношення, він мав виконати символічну умову тангам для відновлення положення сім’ї Адама.
창세기 12장 10절 이하의 성구에 의하면, 아브라함은 기근(饑饉)으로 인하여 애급(埃及)으로 내려갔던 일이 있었다. 그리고 거기에서 애급 왕 바로가 아브라함의 아내 사라를 취하고자 하였을 때, 아브라함은 그와 부부관계(夫婦關係)라고 하면 자기를 죽일까 두려워하여 미리 짠 바 계책대로 자기의 아내인 사라를 누이라고 말하였던 것이다. 이렇듯 아브라함은 그의 처(妻) 사라를 남매(男妹)의 입장에서 바로의 아내로 빼앗겼다가 하나님이 바로를 징계하시어 다시 그 아내를 찾아오는 동시에, 데리고 갔던 조카 롯과 함께 많은 재물을 취해 가지고 나왔었다. 아브라함은 자신도 모르는 가운데서, 아담가정의 입장을 탕감복귀(蕩減復歸)하는 상징적인 조건을 세우기 위하여 이러한 섭리노정(攝理路程)을 걸어야만 했던 것이다.
У зв’язку з цим у Біблії розповідається про те, як Авраам відправився в Єгипет, коли в Ханаані настав голод (Бут. 12:10—20). Опинившись у Єгипті, він навчив свою дружину Сару назватися його сестрою, оскільки боявся, що фараон, спокусившись Сарою, уб’є його, якщо дізнається, що він її чоловік. Так за наказом фараона Авраам віддав йому Сару, назвавшись її братом. Але Бог покарав фараона за Сару, після чого Авраам повернув собі не лише дружину, а й племінника Лота, і чимале багатство, отримане від фараона. Потім вони залишили Єгипет. Сам того не знаючи, Авраам ішов цим провіденційним шляхом, щоб виконати символічну умову тангам для відновлення положення сім’ї Адама.
아담과 해와가 미완성기(未完成期)에서 아직 남매와 같은 입장에 있었을 때에 천사장(天使長)이 해와를 빼앗아 감으로 인하여, 그의 자녀들과 만물세계까지 사탄의 주관하에 속하게 되었었다. 따라서 아브라함이 이것을 탕감복귀하기 위한 조건을 세우려면, 위에서 밝힌 바와 같이 남매와 같은 입장에서 처 사라를 사탄의 실체인 바로에게 빼앗기었다가 그의 처의 입장에서 다시 그녀를 찾아옴과 동시에, 전인류(全人類)를 상징하는 롯과 만물세계를 상징하는 재물을 찾아오지 않으면 아니 되었던 것이다(창 14 : 16). 아브라함의 이러한 노정은 후일에 예수님이 오셔서 걸어야 할 전형노정(典型路程)이 되는 것이다. 아브라함은 이와 같은 탕감조건을 세운 후에야 비로소 비둘기와 양과 암소로써 ‘상징헌제’를 할 수 있었던 것이다.
Коли архангел захопив Єву, заволодівши таким чином її нащадками й усім творінням, Адам і Єва все ще були братом і сестрою. Аврааму слід було створити умову тангам, щоб відновити це. Тому Сара, яка відігравала роль його сестри, повинна була потрапити в руки фараона, який представляв сатану. Урешті-решт Аврааму слід було повернути собі свою дружину, яка перебувала в положенні дружини фараона, а також Лота, який представляв людство, і багатство, яке символізувало все творіння (Бут. 14:16). Цей шлях Авраама став зразком для Ісуса в майбутньому. Виконавши цю умову тангам, Авраам отримав право принести символічну жертву.
그러면 아브라함의 ‘상징헌제(象徵獻祭)’는 무엇을 의미하는가? 아브라함이 믿음의 조상이 되기 위하여는, 원래 하나님이 믿음의 조상으로 세우려 하셨던 노아와 그 가정의 입장을 탕감복귀하지 않으면 아니 되었던 것이다. 따라서 그는 아담과 그 가정의 입장에도 서야 했었기 때문에, 아담가정에서 가인 아벨의 헌제를 중심하고 복귀하려 했던 모든 것을 탕감복귀할 수 있는 상징적인 조건물(條件物)을 바쳐야 했던 것이다. 나아가 그는 또 노아가정이 방주를 중심하고 복귀하려 했던 모든 것을 탕감복귀할 수 있는 상징적인 조건물을 하나님 앞에 합당한 제물로 바쳐야 했었다. 이러한 상징적인 조건물로 바친 것이 바로 아브라함의 상징제물이었던 것이다.
Яке значення символічної жертви Авраама? Щоб стати батьком віри, Аврааму слід було відновити шляхом тангам положення Ноя, якого Бог збирався зробити батьком віри, а також положення сім’ї Ноя. До того ж він мав відновити положення Адама і його сім’ї. Таким чином, Аврааму необхідно було принести в жертву прийнятним чином символічні об’єкти для умови, для того щоб відновити шляхом тангам усе, що не вдалося здійснити Каїну й Авелю через їхні жертвоприношення, а також усе, що намагалася відновити сім’я Ноя в ході промислу ковчега. У цьому полягало значення символічного приношення Авраама.
이 세 가지의 상징제물은 3단계의 성장과정을 통하여 완성되는 천주(天宙)를 상징하는 것이었다. 즉 그중의 비둘기는 소생(蘇生)을 상징하였던 것이다. 예수님은 구약섭리(舊約攝理) 완성자, 곧 소생섭리(蘇生攝理) 완성자로 오셨었다. 즉 예수님은 비둘기로 표시된 소생섭리 완성자로 오셨기 때문에, 그에 대한 표징(表徵)으로서 요단강에서 요한에게 세례를 받으실 때에 하나님의 신(神)이 비둘기 모양으로 그 위에 임하셨던 것이다(마 3 : 16). 한편 또 예수님은 아브라함의 제물 실수를 복귀하려고 오신 분으로서 먼저 사탄이 침범했던 그 비둘기를 복귀한 입장에 서야 하셨기 때문에, 하나님은 비둘기로써 그가 소생 구약섭리 완성자로 오셨음을 보여 주셨던 것이다.
Авраам приніс три типи об’єктів, із яких складалося його символічне приношення: по-перше, голуба й горлицю; по-друге, барана й козу; і, по-третє, телицю. Ці три жертви символізували Чонджу, який удосконалювався впродовж трьох стадій періоду розвитку. Голуб представляв стадію формування. Коли Іван Хреститель хрестив Ісуса в Йордані, Божий дух спустився, як голуб, і зійшов на нього (Матв. 3:16). Це говорить про те, що Ісус прийшов, щоб завершити епоху Старого Заповіту, яка представляла стадію формування в провидінні і символізувалася голубом. Крім того, була інша причина появи голуба, який спускався на Ісуса. Як людині, яка прийшла, щоб відновити помилку Авраама, Ісусу необхідно було спочатку зайняти положення, у якому було відновлено голуба, захопленого сатаною.
다음으로 양(羊)은 장성(長成)을 상징한다. 예수님은 아브라함의 제물(祭物) 실수를 복귀하려고 오신 분으로서, 비둘기로서 표시된 모든 것을 복귀한 구약섭리의 기대(基臺) 위에서 양으로서 표시된 모든 것을 복귀해야 할 장성 신약섭리(長成 新約攝理)의 출발자이기도 하셨던 것이다. 그렇기 때문에 예수님이 세례 요한에 의하여 비둘기로 표시된 소생섭리의 완성자라는 증거를 받으신 후, 어느 날 세례 요한은 또 예수님이 걸어오시는 모습을 보자 보라 세상 죄를 지고 가는 하나님의 어린 양이로다(요 1 : 29)라고 함으로써 예수님이 장성 사명 출발자이심을 증거하였던 것이다.
Баран представляв стадію росту. Відновивши все, що символізував голуб, Ісус завершив епоху Старого Заповіту та відкрив епоху Нового Заповіту, яка була в провидінні стадією росту та характеризувалася відновленням усього, що символізував баран. Після того як Іван Хреститель свідчив про те, що бачив Божий дух, який сходив на Ісуса у вигляді голуба, що означало прихід Ісуса для завершення стадії формування в провидінні, він свідчив також, що Ісус розпочне свою місію на стадії росту, говорячи: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Іван. 1:29).
다음으로 암소는 완성(完成)을 상징하였다. 사사기 14장 18절을 보면, 삼손이 수수께끼의 문제를 냈을 때 블레셋 사람들은 삼손의 아내로 하여금 삼손을 꼬여 그 내용을 탐지해 내게 함으로써 그것을 푼 일이 있었는데, 그때 삼손은 너희가 내 암송아지로 밭갈지 아니하였더라면 내 수수께끼를 능히 풀지 못하였으리라고 말하였다. 이와 같이 삼손은 아내를 암소로 비유하였던 것이다.
Телиця представляла стадію завершення. У Книзі Суддів Ізраїлевих читаємо про те, як Самсон загадав філістимлянам загадку і вони, не вміючи розгадати її, отримали відповідь завдяки підказці дружини Самсона, яка вчинила тиск на чоловіка. Тоді Самсон сказав їм: «Якби ви не орали моєю телицею, то ви загадки не відгадали б моєї» (Суд. 14:18), — метафорично назвавши свою дружину телицею.
예수님은 전인류의 신랑으로 오셨기 때문에 그가 재림(再臨)하실 때까지의 성도(聖徒)들은 오시는 신랑 앞에 신부가 되어야 한다. 그러나 신부 된 성도들이 다시 오시는 신랑 된 예수님과 어린양잔치를 치른 후에는 신부가 아니고 아내가 되어 남편 된 예수님과 더불어 천국생활을 하게 되는 것이다. 그렇기 때문에 예수 재림 이후의 완성 성약시대(完成 成約時代)는 아내의 시대요, 따라서 암소의 시대임을 알아야 한다. 그러므로 암소는 곧 완성을 상징하는 것이다. 많은 영통인(靈通人)들이 이때가 소의 시대라고 계시받는 이유는 바로 여기에 있는 것이다.
Оскільки Ісус приходив як наречений людства, усі щиро віруючі стають нареченою, очікуючи його повернення. Після того як відбудеться шлюбна вечеря Агнця, усі наречені житимуть у Царстві Небесному в єдності з Ісусом чоловіком як його дружини (у метафоричному значенні). Отже, епоха Завершеного Заповіту, яка настане після Другого пришестя Ісуса, — це епоха дружини, або епоха телиці. Ось чому багато хто з духовно відкритих людей отримує одкровення про те, що нинішній час є епохою телиці, що свідчить про настання стадії завершення в провидінні.
그러면 이 3제물은 또 무엇을 탕감복귀하는 것인가? 이 3제물은 또 무엇을 탕감복귀하는 것인가? 아브라함은 그의 ‘상징헌제(象徵獻祭)’로써, 일찍이 아담과 노아의 각 가정을 중심한 섭리에서 그들이 ‘상징헌제’로써 탕감복귀하려다가 사탄에게 내주었던 모든 것을 재탕감복귀(再蕩減復歸)하는 동시에, 또 그들이 ‘실체헌제(實體獻祭)’로써 탕감복귀하려다가 실패하여 사탄에게 내주었던 모든 것을 재탕감복귀할 수 있는 상징적인 탕감조건을 세워야 하였다. 따라서 아브라함의 ‘상징헌제’는 아담으로부터 노아 아브라함, 이렇게 3대에 걸친 종적인 섭리의 상징적인 탕감조건을 그 3제물로써 일시에 횡적으로 복귀하려는 것이었다.
Яким було значення трьох жертв із точки зору відновлення шляхом тангам? Цим приношенням Аврааму слід було відновити за допомогою тангам усе, що не вдалося відновити сім’ям Адама й Ноя шляхом символічних жертв, принесених належним чином, але пізніше захоплених сатаною через наступні помилки. Жертвоприношенням Авраама слід було також створити символічну умову тангам, яка покривала б невдачі сімей Адама й Ноя в субстанційному приношенні. Іншими словами, мета символічного жертвоприношення Авраама, яке складалося з трьох типів об’єктів для умови, полягала в тому, щоб відновити в його поколінні (горизонтально) усі умови тангам, що нагромадилися в ході провидіння (вертикально), яке охопило три покоління: Адама, Ноя й Авраама.
그리고 또 소생(蘇生)·장성(長成)·완성(完成)의 3단계를 상징하는 비둘기와 양과 암소를 한 제단에 벌여 놓고 헌제한 것은, 마치 아담의 당대에서 3단계의 성장기간(成長期間)을 완성하려 했던 것과 같이 아담의 입장인 아브라함을 중심하고 소생 아담, 장성 노아, 완성 아브라함의, 뜻으로 본 3대에 걸쳐서 탕감복귀(蕩減復歸)하시려던 종적인 섭리를 일시에 횡적으로 이루기 위한 것이었다. 따라서 이 헌제는 사탄이 침범하였던 3수로 표시된 모든 조건들을 일시에 탕감복귀함으로써, 전복귀섭리(全復歸攝理)를 단번에 이루시려는 뜻을 상징적으로 표시한 것이었다.
Чому Авраам поклав три типи жертв — голуба й горлицю, барана й козу, а також телицю, які символізували стадії формування, росту й завершення, — на один вівтар? До гріхопадіння відповідальність Адама полягала в тому, щоб розвиватися, проходячи впродовж свого життя через усі три стадії. Відповідно до цього Авраам, який займав тепер положення Адама, повинен був відновити впродовж життя, горизонтально, весь довгий шлях провидіння, яке Бог розгортав протягом трьох провіденційних поколінь: Адама (формування), Ноя (ріст) і Авраама (завершення). За допомогою одного приношення він отримував можливість відновити всі осквернені сатаною умови, які містять число три. Символічний зміст жертви Авраама розкриває сутність Божої волі, яка проявляється в прагненні завершити провидіння відновлення раз і назавжди.
Розглянемо, як Авраам робив символічне приношення.
창세기 15장 10절 내지 13절에 기록되어 있는 말씀을 보면, 아브라함은 다른 제물은 모두 둘로 쪼개서 제단의 좌우에 놓았으나 비둘기만은 쪼개지 않고 그대로 놓았기 때문에, 솔개가 그 고기 위에 내려왔으므로 아브라함이 이것을 쫓았다고 하였다. 하나님은 그 날 해질 때에 아브라함에게 나타나셔서 너는 정녕히 알라 네 자손이 이방에서 객이 되어 그들을 섬기겠고 그들은 사백년 동안 네 자손을 괴롭게 하리니(창 15 : 13)라고 말씀하셨다. 아브라함은 쪼개야 할 비둘기를 쪼개지 않았기 때문에 그 위에 솔개가 내렸었고, 그로 말미암아 이스라엘 민족이 애급에 들어가서 400년 간을 고 역(苦役)하게 되었던 것이다.
Він розсік усіх тварин на дві частини та поклав їх на вівтар, а голуба й горлицю не розсік. Унаслідок цього хижі птахи злетілися й осквернили жертви. Коли ж сонце схилялось на захід, Господь явився Аврааму й промовив: «Добре знай, що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ» (Бут. 15:13). Через те що Авраам не розсік голуба й горлицю на дві частини, як мав зробити, злетілися хижі птахи й осквернили жертви. Унаслідок цієї помилки ізраїльтянам довелося ввійти в Єгипет і працювати там у рабстві чотириста років.
그러면 비둘기를 쪼개지 않은 것이 어찌하여 죄가 되었는가? 이 문제는 오늘에 이르기까지 미해결(未解決)의 문제로서 남아져 왔었다. 그러나 이것은 오직 원리(原理)를 통하여서만 명확히 해결되는 것이다. 그러면 제물을 쪼개야 하는 이유는 어디 있는가 하는 것을 먼저 알아보기로 하자.
Чому нерозсічення птахів навпіл стало гріхом? Досі ніхто не міг відповісти на це запитання. На нього можна дати відповідь лише за допомогою Принципу. Давайте спочатку дізнаємося про причину, з якої Авраам повинен був розсікти жертви на дві частини.
구원섭리(救援攝理)의 목적은 선과 악을 분립하여 악을 멸하고 선을 세움으로써 선주 권(善主權)을 복귀하려는 데 있다. 그러므로 아담 한 존재를 가인과 아벨로 분립한 후에 헌제(獻祭)해야 했던 것이나, 또 노아 때에 홍수(洪水)로써 악을 치고 선을 분립했던 것 등의 목적은 모두 선주권을 복귀하려는 데 있었던 것이다. 따라서 하나님은 아브라함으로 하여금 제물을 쪼개 바치게 함으로써, 아담이나 노아로써 이루지 못하였던 선악 분립의 상징역사(象徵役事)를 이루려 하셨던 것이다.
Провидіння спасіння має за мету відновити володарювання добра шляхом відокремлення добра від зла та подальшого знищення зла й піднесення добра. Ось чому Бог «розділив» Адама на Каїна та Авеля і тільки після цього дозволив їм принести жертви. З цієї ж причини в часи Ноя Бог уразив зло через суд потопом і відокремив добро. Перед принесенням жертв Бог наказав Аврааму розділити їх навпіл із наміром завершити символічне відокремлення добра від зла, що було незавершене Адамом та Ноєм.
그러므로 제물을 쪼개는 것은, 첫째로 아담가정에 있어서 선악(善惡)의 모체(母體)인 아담을 선과 악의 두 표시체로 분립하기 위하여 아벨과 가인으로 갈라 세운 것과 같은 입장을 복귀하기 위함이었다. 그리고 둘째로는 노아가 홍수 40일로써 선과 악을 갈라 세웠던 입장을 복귀하기 위함이었으며, 셋째로는 사탄 주관하(主管下)에 있는 피조세계(被造世界)에서 선주권(善主權)의 세계를 갈라 세우는 상징적인 조건을 세우기 위함이었던 것이다. 그리고 또 넷째로는 사탄과의 혈연관계(血緣關係)를 통하여 들어온 사망의 피를 뽑아 성별(聖別)하는 조건을 세우기 위함이었다.
Жертви слід було розділити, по-перше, для відновлення ситуації в сім’ї Адама, де Адам, джерело добра і зла, був «розділений» на Авеля і Каїна — представника добра і представника зла. По-друге, для відновлення ситуації відокремлення добра від зла в період сорокаденного потопу в часи Ноя. По-третє, розсічення було необхідне для того, щоб закласти символічну умову відокремлення сфери володарювання добра від світу, підвладного сатані. По-четверте, воно було необхідне як умова освячення жертви, що досягалося пролиттям крові смерті, яка ввійшла в грішне людство через кровний зв’язок із сатаною.
그러면 쪼개지 않은 것이 어찌하여 죄가 되는가? 쪼개지 않은 것은 첫째로 가인과 아벨을 분립하지 않은 입장이기 때문에 하나님이 대할 수 있는 아벨적인 대상이 없었고, 따라서 그것은 하나님에게 합당한 헌제가 되지 못하였으므로 결국 가인 아벨의 헌제 실패는 탕감복귀(蕩減復歸)되지 않았다. 둘째로 그것은 노아를 중심한 복귀섭리에 있어서의 홍수심판(洪水審判)에서 선악을 분립하지 못하였던 상태 그대로이기 때문에, 결국 하나님이 상대하여 섭리하실 수 있는 선의 대상이 없게 되어 홍수심판에서 실패한 입장으로 되돌아간 결과가 되었다. 셋째로 그것은 사탄 주관하에 있는 피조세계에서 하나님이 상대하실 수 있는 선주권의 세계를 분립하는 상징적인 조건을 세우지 못한 결과를 가져왔다. 넷째로 그것은 사망의 피를 뽑아 성별(聖別)하는 입장을 취하지 않은 것이기 때문에 하나님이 상대하여 섭리하실 수 있는 성물 (聖物)이 되지 못하였다.
Тож чому нерозсічення жертв було гріхом? По-перше, нерозсічення жертв означало те, що не відбулося розділення на Каїна і Авеля. Не будучи розділеним, приношення не могло бути прийняте Богом, адже не надавало Йому можливості знайти об’єкт типу Авеля, з яким міг би взаємодіяти лише Він. Унаслідок цього помилки Каїна й Авеля, зроблені ними під час принесення жертв, не були відновлені шляхом тангам. По-друге, нерозсічення жертв було рівнозначне повторенню невдачі провидіння в часи Ноя, коли добро і зло залишилися нерозділеними, незважаючи на потоп. Так само як поразка сім’ї Ноя, невдача Авраама в розділенні жертв також позбавила Бога Його об’єкта добра. Таким чином повторилася помилка, яка спричинила провал промислу потопу. По-третє, нерозсічення жертв означало відсутність символічної умови для відокремлення сфери Божого володарювання від світу, підвладного сатані. По-четверте, через нерозсічення жертв кров смерті не була пролита. Це означало, що жертва не могла стати освяченим і прийнятним із точки зору Бога приношенням.
이와 같이 아브라함이 비둘기를 쪼개지 않고 바침으로 인하여 그것은 사탄 것 그대로를 바친 것이 되어, 결국 그것은 사탄의 소유물임을 다시 한 번 확인하여 준 것과 같은 결과를 초래하고 말았던 것이다.
Таким чином, той факт, що Авраам приніс у жертву нерозділених птахів, означав наявність у його жертві того, що належало сатані. У результаті його помилка була рівнозначна визнанню володіння сатани над жертвами.
이와 같이 소생(蘇生)을 상징하는 제물인 비둘기가 사탄의 소유물로 남아지게 되었으므로, 소생의 기대 위에 세워져야 할 장성(長成)과 완성(完成)을 상징하는 양과 암소에게도 역시 사탄이 침범하였던 것이다. 따라서 이 상징제물(象徵祭物)은 모두 사탄에게 바친 결과로 돌아가 버렸기 때문에 비둘기를 쪼개지 않은 것이 범죄가 된 것이다.
Голуб, який символізував стадію формування, залишився у володінні сатани. Тому сатана захопив також барана й телицю, які символізували відповідно стадії росту й завершення і повинні були встановитися на основі стадії формування. У результаті вся символічна жертва була віддана в руки сатани, через що нерозсічення птахів стало гріхом.
Далі розглянемо, що означає вірш, у якому говориться про те, що хижі птахи злетілися на трупи (Бут. 15:11).
인간 시조(始祖)가 타락한 이후 하나님이 세우시려는 뜻 앞에는 반드시 사탄이 따르게 되는 것이다. 즉 창세기 4장 7절을 보면 가인과 아벨이 헌제를 할 때에도 사탄이 그들을 엿보고 있었고, 뿐만 아니라 노아 때에도 심판 직후에 사탄이 노아가정에 침범할 기회를 엿보고 있었다는 것을 까마귀로써 보여 주셨다(창 8 : 7).
Від часів гріхопадіння прабатьків людства сатана завжди намагався завадити втіленню Божої волі. Коли Каїн і Авель робили свої приношення, сатана підстерігав їх неподалік (Бут. 4:7). У часи Ноя крук, що «літав туди та назад», символізував сатану, який шукав можливості вторгнутися в сім’ю Ноя відразу після потопу (Бут. 8:7).
이와 같이 아브라함이 ‘상징헌제(象徵獻祭)’를 할 때에도, 그 제물에 침범할 기회만을 엿보고 있었던 사탄은 비둘기를 쪼개지 않은 것을 보고 곧 그 제물에 침범하였었다. 그리하여 성경은 이 사실을 솔개가 제물 위에 내린 것으로 표상(表象)하고 있는 것이다.
Так само, коли Авраам приносив символічну жертву, сатана був готовий скористатися найменшою можливістю, щоб захопити її. Тому він осквернив її, як тільки побачив нерозсічених птахів. Біблія зображує нам це в образі хижих птахів, які злетілися на жертву.
이러한 ‘상징헌제’의 실수는 어떠한 결과를 가져오게 되었는가? 아브라함의 ‘상징헌제’ 실수로 말미암아 그 ‘상징헌제’로써 탕감복귀하려던 모든 것은 실패로 돌아가고 말았다. 그 결과로 아브라함의 후손이 이방(異邦)인 애급에서 400년 간 고역(苦役)을 하게 되었던 것이니, 그 이유는 어디에 있었던가를 알아보기로 하자.
До яких наслідків призвела невдача Авраама в символічній жертві? Усі умови, які Бог мав намір відновити через цю жертву, були втрачені. І як наслідок, нащадки Авраама були змушені чотириста років зносити утиски й рабство в Єгипті. Розгляньмо причину цього.
하나님은 노아 때에 함의 실수로 말미암아 사탄에게 내주셨던 10대와 심판 40수를 동시에 탕감복귀(蕩減復歸)하시기 위하여 400년이란 사탄 분립기간을 세우시고, 그 분립기대(分立基臺) 위에 아브라함을 부르시어 ‘상징헌제(象徵獻祭)’를 하게 하셨던 것이다. 그러나 아브라함의 실수로 말미암아 그 제물을 또 사탄에게 바친 것이 되었기 때문에, ‘상징헌제’로써 아브라함을 믿음의 조상으로 세우기 위한 탕감기간(蕩減期間)이었던 노아 이후의 400년 기간도 역시 사탄에게 내주 시게 되었었다. 그러므로 아브라함이 ‘상징헌제’에 실수하기 전의 입장이며, 따라서 노아가 방주(方舟)를 짓기 위하여 하나님의 부르심을 받았던 입장을 민족적으로 탕감복귀하기 위하여서는 이 400년이란 사탄 분립기간을 다시 찾아 세우지 않으면 아니 되었던 것이다. 그러므로 이스라엘 민족이 애급에서 고역하는 400년 기간은, 노아나 아브라함이 믿음의 조상으로 출발하려 했었던 그 입장을 민족적으로 탕감복귀하여 모세를 그 터전 위에 세우시기 위한 기간이었다. 따라서 이 고역기간(苦役期間)은 아브라함의 헌제 실수로 인한 벌을 받는 기간인 동시에, 하나님의 새로운 섭리를 위하여 사탄 분립의 터를 닦는 기간이기도 하였던 것이다.
Бог покликав Авраама і наказав йому принести символічну жертву після завершення чотирьохсотлітнього періоду відокремлення від сатани. Цей період був установлений для того, щоб відновити шляхом тангам десять поколінь від Адама до Ноя та сорокаденний період суду потопом, який опинився в руках сатани внаслідок помилки Хама. Це також був період тангам, необхідний для утвердження Авраама як батька віри після того, як він завершить символічне приношення. Коли помилка Авраама в символічному приношенні дала змогу сатані захопити його жертвоприношення, чотирьохсотлітній період після Ноя почав також належати сатані. Щоб відновити на національному рівні ситуацію до поразки Авраама в символічному приношенні, що становила паралель до ситуації Ноя в той час, коли Бог наказав йому побудувати ковчег, Бог установив ще один чотирьохсотлітній період відокремлення від сатани. Під час цього періоду ізраїльтяни були на положенні рабів у Єгипті. Шляхом подолання випробувань протягом цього періоду їм було визначено відновити — цього разу на національному рівні — положення Ноя й Авраама на початку їхньої місії як батьків віри та закласти таким чином основу для Мойсея, даючи йому змогу розпочати свою місію. Цей період рабства слугував покаранням для ізраїльтян за помилку Авраама в приношенні та одночасно був періодом, упродовж якого вони закладали основу для відокремлення від сатани і початку нового етапу Божого провидіння.
하나님께서 아브라함으로 하여금 한 제단에 3제물을 동시에 드리는 ‘상 징헌제’에 성공케 하심으로써 소생(蘇生)·장성(長成)·완성(完成)으로 표시된 모든 섭리를 동시에 이루려 하셨다는 것은 이 미 위에서 논술하였다. 그러나 아브라함이 이에 실패함으로 말미암아서 그를 중심한 섭리는 다시 이삭을 거쳐 야곱까지 3대에 걸친 연장을 보게 되었던 것이다. 그러므로 아브라함의 ‘상징헌제’ 실패는 노아의 방주(方舟)를 중심한 ‘상징헌제’와 가인 아벨을 중심한 ‘상징헌제’ 등의 실패를 반복한 것이 되어 버렸다.
Як пояснювалося раніше, Бог сподівався завершити за один раз усе провидіння на стадіях формування, росту й завершення на основі успішного символічного приношення Авраамом трьох типів жертв на один вівтар. Однак усупереч цьому плану Авраам зазнав невдачі, і провидіння, у якому він займав центральне місце, було продовжене протягом трьох поколінь — Авраама, Ісака та Якова. Отже, невдача Авраама стала повторенням невдачі символічного приношення Ноя, а також символічних приношень Каїна й Авеля.
3.1.2.2. Авраам приносить у жертву Ісака
아브라함이 ‘상징헌제(象徵獻祭)’에 실패한 후 다시 하나님은 아브라함에게 이삭을 번제(燔祭)로 드리라고 명하시어(창 22 : 2), 그로써 ‘상징헌제’의 실패를 탕감복귀하시려는 새로운 섭리를 하셨다. 예정론(豫定論)에 의하면, 하나님은 어떠한 뜻을 위하여 예정되었던 인물이 그의 책임분담(責任分擔)을 다하지 못하였을 때 그 장본인을 다시 세워 쓰실 수 없게 되어 있다. 뿐만 아니라 아브라함이 ‘상징헌제’에 실패함으로 말미암아 그 헌제로써 찾아 세우려던 모든 뜻은 이루어질 수 없게 되었는데, 어떻게 하나님은 그 아브라함을 다시 세우시어 이삭 헌제로써 그의 ‘상징헌제’의 실패를 탕감복귀(蕩減復歸)하시려는 섭리를 하실 수 있었던 것인가?
Після невдачі Авраама в символічному приношенні Бог наказав йому принести «в цілопалення» свого єдиного сина Ісака (Бут. 22:2). Таким чином Бог відкрив новий промисел із метою відновлення шляхом тангам невдачі Авраама. Згідно з положенням Принципу щодо призначення, Бог не може вдруге довірити людині місію, заради якої обрав її, якщо ця людина зазнає поразки у виконанні своєї частки відповідальності. Крім того, невдача символічного приношення Авраама звела до нуля всі наміри Бога з відновлення, яке мало здійснитися через символічне приношення. Чому ж Бог для сплати тангам за цю невдачу мав змогу знову звернутися до Авраама та наказав йому пожертвувати Ісаком?
첫째로, ‘메시아를 위한 기대’를 복귀하시려는 하나님의 섭리는 아담가정을 중심한 섭리가 제1차였고, 노아가정을 중심한 섭리가 제2차였으며, 아브라함가정을 중심한 섭리가 제3차였다. 그런데 3수는 완성수(후편 제3장 제2절 Ⅳ)이기 때문에, ‘메시아를 위한 기대’를 복귀하시려는 섭리가 연장되기 제3차 만이었던 아브라함 때에는 이 섭리를 완성해야 할 원리적인 조건이 있었던 것이다. 그러므로 아브라함은 그의 아들 이삭을 실체로 헌제하여 보다 큰 것으로서의 탕감조건(蕩減條件)을 세움으로써, ‘상징헌제’ 실수로 인하여 상징적으로 잃어버린 모든 것을 다시 찾아 세울 수 있었던 것이다.
Можна виявити три причини. По-перше, у Божому провидінні з відновлення основи для Месії сім’я Адама була першою спробою, сім’я Ноя — другою і сім’я Авраама — третьою. Число три символізує досконалість (Періоди 2.4). Тому Принцип містить у собі умову, за якою відновлення основи для Месії повинне неодмінно здійснитися з третьої спроби. З цієї причини Авраам отримав можливість виконати більшу умову тангам для відновлення всього, що було символічно втрачене внаслідок його невдачі в символічному приношенні. Такою умовою тангам стало принесення Авраамом у жертву свого сина Ісака.
둘째로는, 위에서 상술(詳述)한 바와 같이 헌제를 드리는 아브라함의 입장은 곧 아담의 입장이었다. 그런데 사탄은 아담과 그의 자식 가인에게 침범함으로써 2대에 걸쳐 그들을 빼앗아 갔었기 때문에, 탕감복귀원 칙(蕩減復歸原則)에 의하여 하늘편에서도 아브라함과 그 자식의 2대에 걸쳐서 빼앗아 올 수 있는 섭리를 할 수 있었던 것이다.
По-друге, як пояснювалося раніше, коли Авраам приносив жертви, він займав положення Адама. Сатана захопив як Адама, так і його сина Каїна, осквернивши два покоління. Тому, за принципом відновлення шляхом тангам, Бог отримував можливість повернути Авраама і його сина Ісака впродовж двох поколінь.
셋째로, 아담은 직접 헌제를 하지 못하였으나, 섭리적으로 보아 노아는 아담과 같은 입장에 있으면서도 소생 ‘상징헌 제(象徵獻祭)’에 성공한 아벨의 심정의 터 위에 있었기 때문에 방주(方舟)로써 직접 ‘상징헌제’를 할 수 있었다. 이와 같이 아브라함은 소생 ‘상징헌제’에 성공한 아벨의 터전과 장성 ‘상징헌제’에 성공한 노아의 기대 위에 부름받아 완성 ‘상징헌제’를 하게 되었던 것이다. 그러므로 아브라함이 그렇듯 ‘상징헌제’에 실수하였지만, 하나님은 아벨이나 노아가 ‘상징헌제’에 성공한 역사적인 심정의 기대를 조건으로 그를 다시 세워 한 번 더 헌제를 하게 하실 수 있었던 것이다.
По-третє, ми знаємо, що Ной міг сам робити символічне приношення — будувати ковчег, незважаючи на те, що з провіденційної точки зору він перебував у положенні Адама, який не міг приносити жертви сам. Причина полягала в тому, що Ной стояв на основі заслуги Авеля, який проявив відданий шімджон під час успішного символічного приношення. Коли Бог покликав Авраама, він стояв на основі заслуги як Авеля, який досяг успіху в символічному приношенні на стадії формування, так і Ноя, який успішно завершив символічне приношення на стадії росту. Спираючись на цю подвійну основу, Авраам зробив символічне приношення на стадії завершення. Отже, у такий спосіб Бог, спираючись на переможну історичну основу шімджон Авеля й Ноя, міг підняти Авраама, незважаючи на його поразку, і дати йому ще один шанс зробити своє приношення.
아브라함은 이삭을 제물로 드릴 때에도 ‘상징헌제’를 하던 때와 같이 먼저 아담가정을 복귀하는 상징적인 탕감조건을 세움으로써 이삭헌제를 위한 믿음을 세워야 했었다. 그러므로 아브라함은 다시 자기의 처(妻) 사라와 남매(男妹)의 입장에 서 가지고 사라를 그랄 왕 아비멜렉에게 빼앗기어 일단 그의 처가 되어진 처지에서 다시 찾아오는 역사(役事)를 했던 것이다. 아브라함은 이때에도 사라와 함께 인류를 상징하는 노비와 만물세계를 상징하는 재물을 찾아 가지고 나왔던 것이다(창 20 : 1∼16).
Перед тим як принести Ісака в жертву, Авраам повинен був знову проявити належну віру, повторивши символічну умову тангам для відновлення сім’ї Адама, схожу на ту, яка була виконана ним перед символічним приношенням. Із цієї причини Авраам знову поставив Сару в положення своєї сестри і допустив, щоб вона потрапила в руки царя, цього разу Авімелеха Ґерарського. Після того як вона стала дружиною царя, Авраам повернув Сару собі. Цього разу він також забрав собі рабів, які символізували людство, і багатство, яке символізувало все творіння (Бут. 20:1—16).
그러면 아브라함은 이삭 헌제(獻祭)를 어떻게 하였는가? 아브라함이 그의 절대적인 믿음으로 하나님의 말씀에 순종하여 축복(祝福)의 자식으로 받았던 이삭을 번제(燔祭)로 드리기 위하여 죽이려 하였을 때, 하나님은 그를 죽이지 말라고 명령하시면서 이제야 네가 하나님을 경외하는 줄을 아노라(창 22 : 12)고 말씀하셨다.
Як Авраам приносив у жертву Ісака? Він робив це з абсолютною вірою. За Божим наказом, він був близький до того, щоб убити свого єдиного сина і принести його в цілопалення. У цей момент Бог озвався до Авраама й велів не вбивати хлопця: «…бо тепер Я довідався, що ти богобоязний, і не пожалів для Мене сина свого, єдиного свого» (Бут. 22:11—12).
하나님의 뜻을 대하는 아브라함의 심정이나 그 절대적인 믿음과 순종과 충성에서 나온 행동은, 벌써 그로 하여금 이삭을 죽였다는 입장에 서게 하였기 때문에 이삭으로부터 사탄을 분리하게 할 수 있었다. 따라서 사탄이 분리된 이삭은 벌써 하늘편에 서게 되었기 때문에 하나님은 그를 죽이지 말라고 하셨던 것이다. ‘이제야’라고 하신 하나님의 말씀에는 아브라함의 ‘상징헌제(象徵獻祭)’ 실수에 대한 책망과 이삭 헌제의 성공에 대한 하나님의 기쁨이 아울러 강조되어 있음을 우리는 알아야 하겠다.
Шімджон Авраама, який палав бажанням виконати Божу волю, і дії, поєднані з абсолютною вірою, слухняністю й відданістю, підняли його на положення, яке він мав зайняти після вбивства Ісака. Таким чином він повністю відокремив Ісака від сатани. Бог наказав Аврааму не вбивати Ісака, оскільки останній, звільнений від пут сатани, вже перебував на стороні Бога. Нам також слід зрозуміти, що коли Бог сказав: «…тепер Я довідався…», Він проявив і докір Аврааму за попередню невдачу в символічному приношенні, і радість із приводу успішного принесення в жертву Ісака.
이와 같이 아브라함이 이삭 헌제에 성공함으로써 아브라함가정을 중심한 복귀섭리(復歸攝理)는 이삭을 통하여 이루어 나아가게 되었던 것이다.
Таким чином, завдяки успіху Авраама в момент принесення Ісака в жертву, провидіння відновлення в сім’ї Авраама могло бути продовжене Ісаком.
아브라함은 이와 같이 이삭을 다시 하늘편으로 분립함으로써 새로운 섭리노정(攝理路程)을 출발하기 위하여, 모리아산상에서 그를 번제로 드리는 데 3일 기간을 소비하였다. 그렇기 때문에 이 3일 기간은 그 이후 에도 계속하여 새로운 섭리노정을 출발하는 데 있어서의 사탄을 분립하는 기준으로 필요한 것이 되었다. 야곱도 하란에서 그 가족을 이끌고 가정적 가나안 복귀노정(復歸路程)을 출발할 때에 사탄 분립의 3일 기간이 있었고(창 31 : 20∼22), 모세도 역시 애급(埃及)에서 이스라엘 민족을 이끌고 민족적 가나안 복귀노정을 출발할 때에 사탄 분립의 3일 기간을 지난 후에야 홍해(紅海)를 향해 출발하였었다(출 8 : 27∼29). 예수님도 영적으로 세계적 가나안 복귀노정을 출발하실 때 사탄 분립의 무덤 3일 기간이 있었던 것이다. 그리고 여호수아를 중심한 이스라엘 민족이 가나안으로 복귀할 때에도, 본진에 앞서 그들을 인도한 법궤가 사탄분립의 3일노정을 걸었던 것이다(수 3 : 1∼6).
Аврааму знадобилося три дні, щоб дістатися до того місця на горі Морія, де він збирався принести свого сина Ісака в цілопалення. Цей триденний період повернення Ісака на сторону Бога був необхідний для того, щоб зробити новий початок на шляху провидіння. Надалі такий триденний період став еталоном відокремлення від сатани для початку нового шляху в провидінні. Ми знаходимо багато прикладів таких періодів в історії провидіння. Коли Яків із сім’єю вийшов із Харану, щоб розпочати шлях відновлення Ханаану на сімейному рівні, йому було необхідно пройти триденний період відокремлення від сатани (Бут. 31:20—22). Мойсей також вів ізраїльтян триденним періодом відокремлення від сатани, коли вони вийшли з Єгипту, щоб розпочати національний шлях відновлення Ханаану (Вих. 8:27—29). З цієї ж причини перед початком духовного шляху відновлення Ханаану на світовому рівні тіло Ісуса три дні перебувало в гробниці з метою завершення відокремлення від сатани. Коли ізраїльський народ на чолі з Ісусом Навином повертався до Ханаану, ковчег заповіту направляв їх на триденному шляху відокремлення від сатани (І.Н. 3:1—6).
3.1.2.3. Положення Ісака і його символічне приношення з точки зору Божої волі
아브라함은 일단 그의 ‘상징헌제(象徵獻祭)’에 실패하였지만, 그를 중심하고 ‘메시아를 위한 기대’를 이룰 수 있는 원리적인 조건이 있었다는 데 관해서는 이미 위에서 상론(詳論)한 바 있다. 그러나 예정론(豫定論)에서 밝혀진 바와 같이, 자기의 책임분담(責任分擔)을 다하지 못하고 실패한 장본인인 아브라함을 중심하고 또 다시 같은 섭리를 되풀이할 수는 없게 되어 있었던 것이다. 따라서 하나님은 상징헌제에서 실패한 아브라함을 실패하지 않은 것과 같은 입장에 세워야 했던 것이고, 또 그로부터 연장된 복귀섭리(復歸攝理)를 연장되지 않은 것과 같은 입장에 세워야 했었다. 하나님은 이러한 목적을 위하여 아브라함에게 이삭을 번제(燔祭)로 드리라고 명령하셨던 것이다(창 22 : 2).
Як пояснювалося раніше, незважаючи на те, що символічне приношення Авраама завершилося невдачею, Принципом передбачалося виконання певних умов, які забезпечували б можливість створення основи для Месії в сім’ї Авраама. Водночас, оскільки Авраам зазнав невдачі у виконанні своєї частки відповідальності, він не мав права сам особисто повторити символічне приношення (Призначення 3). Тому Бог повинен був знайти можливість розглядати Авраама так, ніби він не зазнав невдачі в символічному приношенні і не спричинив продовження провидіння. З цією метою Бог наказав йому принести Ісака в цілопалення (Бут. 22:2).
하나님은 아브라함에게 네 몸에서 날 자(이삭)가 네 후사가 되리라 하시고 그를 이끌고 밖으로 나가 가라사대 하늘을 우러러 뭇별을 셀 수 있나 보라 또 그에게 이르시되 네 자손이 이와 같으리라(창 15 : 4∼5)고 하심으로써 이삭을 통하여 선민(選民)을 부르실 것을 약속하셨었다. 그러므로 아브라함이 하나님의 명령을 따라서 그 약속의 자식인 이삭을 죽이려 했던 충성은, ‘상징헌제’에 실수함으로 인하여 사탄의 침범을 당한 자기 자신을 죽이려고 한 것과 같은 입장을 조성하였던 것이다. 따라서 하나님이 이삭을 죽음의 자리에서 다시 살리셨다는 것은, 아브라함 자신도 이삭과 같이 죽은 입장에서, 침범하였던 사탄을 분립함과 동시에 다시 살아났다는 것을 말하는 것이다. 그렇기 때문에 아브라함은 이삭 헌제에 성공함으로써 ‘상징헌제’의 실패로 침범했던 사탄을 분립하였고, 더 나아가서 뜻을 중심하고 이삭과 일체불가분(一體不可分)의 입장에 서게 된 것이었다.
Бог одного разу пообіцяв Аврааму, що виростить із родоводу Ісака обраний народ: «І ось слово Господнє до нього таке: …той, хто вийде з твого нутра, він буде спадкоємець тобі. І Господь його вивів надвір та й сказав: Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити. І до нього прорік: Таким буде потомство твоє»(Бут. 15:4—5). Авраам намірявся вбити свого сина, яким його так благословив Бог, із відданістю Божому наказу, тому це було рівноцінно наміру Авраама вбити самого себе, — людину, у яку вторгся сатана через помилку в символічному приношенні. Відповідно, коли Бог рятував Ісака від смерті, Авраам також відродився до життя, вільного від усіх уз, які пов’язали його з сатаною внаслідок невдачі в символічному приношенні. Крім того, Авраам та Ісак досягли нероздільної єдності у відданості Божій волі.
이와 같이 죽음의 자리에서 같이 살아난 이삭과 아브라함은 서로 그 개체는 다르면서도 뜻을 중심하고 보면 한 몸이 되기 때문에, 아브라함을 중심한 섭리가 이루어지지 않은 채 이삭을 중심한 섭리에로 연장되더라도 그 섭리에서 이삭이 성공만 하면 이 성공은 바로 이삭과 한 몸 된 아브라함의 성공도 되는 것이다. 따라서 아브라함이 상징헌제(象 徵獻祭)에 실패함으로 말미암아 그 섭리는 아브라함에서 이삭으로 연장되었어도, 뜻을 중심하고 보면 아브라함이 실패도 하지 않았고 또 그 섭리가 연장도 되지 않은 것과 같이 되었던 것이다.
Так дві різні особистості — Ісак та Авраам, повернені Богом до життя, стали з точки зору Божої волі однією особою. Незважаючи на те, що провидіння, центром якого був Авраам, залишилося нездійсненим і перейшло до Ісака, перемога останнього так само стала й перемогою Авраама, завдяки чому Бог отримав можливість ставитися до Авр