Section 3. The Periods in the Age of the Providence of Restoration and Their Lengths
복귀섭리시대(復歸攝理時代)는 상징적 동시성(象徵的 同時性)의 시대인 복귀기대섭리 시대(復歸基臺攝理時代)를 형상적(形象的)인 동시성으로 탕감복귀하는 시대이다. 이제 이 시대를 형성한 각 시대와 그 연수(年數)가 어떻게 이루어졌는가 하는 것을 알아보기로 하자.
The Age of the Providence of Restoration, which was the age of image parallels, was to restore through indemnity the Age of the Providence to Lay the Foundation for Restoration, the age of symbolic parallels. Let us investigate the periods in this age and how their lengths were determined.
Епоха провидіння відновлення, яка була епохою образної ідентичності часу, — це час, призначений для відновлення шляхом тангам епохи провидіння зі створення основи для відновлення — епохи символічної ідентичності часу. Розгляньмо, як утворився кожний період цієї епохи і як визначилася його тривалість.
3.1 The Four-Hundred-Year Period of Slavery in Egypt
3.1. Чотирьохсотрічний період рабства в Єгипті
노아는 심판(審判) 40일의 ‘사탄 분립기대’ 위에서 ‘믿음의 기대’를 조성하였던 것인데 함의 실수로 그것이 무너지자, 하나님은 다시 아브라함을 그와 같은 입장에 세우시기 위하여 400년을 탕감복귀(蕩減復歸)한 기대 위에서 그로 하여금 ‘상징헌제(象徵獻祭)’를 하도록 명하셨던 것이다. 그러나 아브라함의 헌제 실수로 말미암아 그 기대는 다시 사탄의 침범을 당하게 되었던 것이다. 이와 같이 되어 하나님은 사탄에게 내준 그 400년의 기대를 다시 찾아 세우시기 위하여, 이스라엘 민족으로 하여금 사탄을 재분립(再分立)하는 애급고역 400년을 치르게 하셨던 것이니(창 15 : 13), 이 시대를 애급고역시대(埃及苦役時代)라고 한다(후편 제1장 제3절 Ⅰ). 이 시대는 상징적(象徵的)인 동시성(同時性)의 시대 중 아담으로부터 노아까지의 1600년을 형상적(形象的)인 동시성으로 탕감복귀하는 시대였다.
Noah laid the foundation of faith after fulfilling the forty days of the flood judgment for the purpose of separating Satan. When this foundation was shattered due to Ham’s mistake, God tried to raise up Abraham to the same position as Noah by commanding him to make a symbolic offering while standing upon the foundation which had been laid through the intervening period of four hundred years. However, due to Abraham’s mistake, this foundation was defiled by Satan. To recover this foundation of four hundred years, God had the Israelites undergo four hundred years of slavery in Egypt (Gen. 15:13); (cf. Foundation 3.1.2.1) and separate Satan once more. The period of slavery in Egypt was the image parallel to the period of sixteen hundred years from Adam to Noah in the age of symbolic parallels. It was to restore that earlier period through parallel indemnity conditions.
Завершивши промисел відокремлення від сатани на основі сорокаденного суду потопом, Ной створив основу довіри (믿음의 기대, мідиме кіде). Коли ця основа була знищена через невдачу Хама, Бог, щоб поставити Авраама на таке ж положення, яке займав Ной, наказав Аврааму принести символічну жертву на основі відновлених шляхом тангам чотирьохсот років. Однак через те, що Аврааму не вдалося успішно завершити приношення, цю основу захопив сатана. Для того щоб відновити цю чотирьохсотрічну основу, Бог дав ізраїльтянам зазнати чотирьохсот років рабства в Єгипті, щоб знову відокремити їх від сатани (Бут. 15:13). Цей період називається періодом рабства в Єгипті (Основа 3.1.2.1). Це був період образної ідентичності часу, що співвідноситься з епохою символічної ідентичності часу, яка тривала тисячу шістсот років від часів Адама до Ноя. Період рабства в Єгипті був призначений для відновлення шляхом тангам епохи від Адама до Ноя.
3.2 The Four-Hundred-Year Period of the Judges
3.2. Чотирьохсотрічний період правління суддів
열왕기상 6장 1절에 이스라엘 자손이 애굽 땅에서 나온 지 사백팔십년이요 솔로몬이 이스라엘 왕이 된 지 사년 시브월 곧 이월에 솔로몬이 여호와를 위하여 전 건축하기를 시작하였더라고 하신 말씀이 있다. 여기에서 사울왕의 재위 40년과 다윗왕의 재위 40년을 지난 후 솔로몬왕 4년이 바로 이스라엘 자손들이 애급(埃及) 땅에서 나온 지 480년이라고 한 것을 보면, 이스라엘 민족이 애급에서 가나안으로 돌아온 이후 사울왕이 즉위할 때까지는 약 400년 기간이었음을 알 수 있다. 이 기간을 사사시대(士師時代)라고 한다.
It is recorded that King Solomon began to build the Temple 480 years after the Exodus from Egypt, in the fourth year of his reign (I Kings 6:1). Since King Solomon’s reign followed the forty-year reign of King Saul (Acts 13:21) and the forty-year reign of King David, we can deduce that there was a period of approximately four hundred years from the time the Israelites entered Canaan until the enthronement of King Saul. This was the period of the judges.
У Першій книзі царів написано, що цар Соломон розпочав будувати храм для Господа через чотириста вісімдесят років після виходу Ізраїлевих синів із єгипетського краю, на четвертий рік свого правління (1 Цар. 6:1). Оскільки він змінив на престолі царя Саула, який правив сорок років, та царя Давида, який також правив сорок років, неважко зробити висновок, що відтоді, як ізраїльтяни повернулися з Єгипту в Ханаан, до часу, коли цар Саул посів трон, пройшло приблизно чотириста років. Цей період отримав назву періоду правління суддів.
모세를 중심한 이스라엘 민족은, 노아로부터의 400년 ‘사탄 분립기대’ 위에 세워졌던 아브라함의 입장을 민족적으로 복귀하기 위하여 애급고역(埃及苦役) 400년의 ‘사탄 분립기대’ 위에 섰어야 했던 것이다. 그러나 모세 대신 여호수아를 중심하고 가나안으로 돌아온 이스라엘의 불신으로 인하여 이 기대는 또다시 사탄의 침범을 당하게 되었었다. 이와 같이 되어 이스라엘 민족에게는 사탄에게 잃어버린 이 애급고역 400년 기대를 재탕감복귀(再蕩減復歸)하기 위한 사탄 재분립기간(再分立期間)이 있어야 했던 것이다. 이러한 기간으로 다시 세워진 것이 이스라엘 민족이 애급에서 가나안으로 돌아온 후로부터 사울왕이 즉위할 때까지의 사사시대 400년이었던 것이다.
The Israelites under Moses were to secure the foundation of having separated Satan through their slavery in Egypt, thus restoring on the national level the foundation upon which Abraham had stood – the foundation of having separated Satan laid during the four hundred years from Noah to Abraham. However, after they entered Canaan under the leadership of Joshua, Moses’ successor, they again turned faithless, allowing Satan to again defile this foundation of four hundred years. The Israelites needed to undergo another period for the separation of Satan before they could restore this foundation through indemnity. The period of the judges, which ran approximately four hundred years from the time the people entered Canaan until the enthronement of King Saul, was set up for this purpose.
Ізраїльтяни, які пішли слідом за Мойсеєм, повинні були зберегти основу відокремлення від сатани, створену ними впродовж чотирьохсот років рабства в Єгипті, аби відновити на національному рівні положення Авраама, яке затвердилося на основі, що була закладена протягом чотирьохсот років від Ноя до Авраама. Однак, повернувшись у Ханаан на чолі з Ісусом Навином, який посів місце Мойсея, ізраїльтяни зневірилися, давши змогу сатані знову захопити цю чотирьохсотрічну основу. Тож вони знову були змушені пройти період відокремлення від сатани, щоб відновити шляхом тангам основу чотирьохсотрічного рабства в Єгипті. Так утворився чотирьохсотрічний період правління суддів. Він розпочався з повернення ізраїльтян у Ханаан і завершився сходженням на престол царя Саула.
그리고 이 시대는 상징적인 동시성의 시대 중 노아로부터 아브라함까지의 400년을 형상적인 동시성으로 탕감복귀하는 시대였다.
The period of the judges was the image parallel to the period of the four hundred years from Noah to Abraham in the age of symbolic parallels. It was to restore that earlier period through parallel indemnity conditions.
Цей період образної ідентичності часу відповідає періоду символічної ідентичності часу — чотирьохсотрічному періоду від Ноя до Авраама. Перший призначався для відновлення шляхом тангам останнього.
3.3 The One-Hundred-and-Twenty-Year Period of the United Kingdom
3.3. Стодвадцятирічний період об’єднаного царства
복귀기대섭리시대(復歸基臺攝理時代)를 탕감복귀하기 위하여 복귀섭리시대(復歸攝理時代)가 있게 되었으므로 이 섭리노정(攝理路程)을 출발한 아브라함은 아담의 입장이었고, 모세는 노아의 입장이었으며, 사울왕은 아브라함의 입장이었던 것이다. 왜냐하면 아브라함은 복귀기대섭리시대의 종결자(終結者)인 동시에 복귀섭리시대의 출발자(出發者)였기 때문이다. 그러므로 아브라함은 ‘메시아를 위한 가정적인 기대’를 세운 후에, 그 기대 위에서 ‘메시아를 위한 민족적인 기대’를 세워야 했었다. 그리하여 아브라함 때는 하나님이 ‘메시아를 위한 가정적인 기대’를 이루려 하시기 제3차로서 그때에는 그것을 기필코 이루셔야 했던 것과 같이, ‘메시아를 위한 민족적인 기대’를 이루시려던 섭리도 역시 사울왕 때가 그 제3차로서 그때에는 기필코 그것을 이루셔야 했었다.
The Age of the Providence of Restoration was set up to restore through indemnity the Age of the Providence to Lay the Foundation for Restoration. Therefore, Abraham, who commenced this providential age, was in the position of Adam; Moses was in the position of Noah; and King Saul was in the position of Abraham. Abraham was a transitional figure; he was responsible both to consummate the Age of the Providence to Lay the Foundation for Restoration and to begin the Age of the Providence of Restoration. Abraham was called to lay the family foundation for the Messiah as the basis for the national foundation for the Messiah. God had to lay the family foundation for the Messiah without fail in Abraham’s day because it was His third attempt. Likewise, in King Saul’s day, God was working to establish the national foundation for the Messiah for the third time. Hence, God again had to accomplish this providence without fail.
Епоха провидіння відновлення була встановлена для відновлення шляхом тангам епохи провидіння зі створення основи для відновлення. Тому Авраам, від якого розпочалася ця провіденційна епоха, стояв на положенні Адама, Мойсей — на положенні Ноя, а цар Саул — на положенні Авраама. Це пояснюється тим, що Авраам був відповідальним як за завершення епохи провидіння зі створення основи для відновлення, так і за початок епохи провидіння відновлення. Тому Авраам повинен був закласти основу для Месії (메시아를 위한 기대, мешіариль віхан кіде) на сімейному рівні і, спираючись на нього, закласти основу для Месії на національному рівні. Богу потрібно було неодмінно закласти основу для Месії на сімейному рівні за часів Авраама, тому що це була вже третя спроба з Його боку. Так само в дні царя Саула Бог працював над тим, щоб із третьої спроби закласти основу для Месії на національному рівні. Таким чином, Він знову повинен був завершити Своє провидіння, чого б це Йому не коштувало.
그런데 아브라함은 노아 때에 세워졌던 ‘믿음의 기대’를 복귀하기 위한 수리적(數理的)인 탕감기간(蕩減期間)인 120년, 40일, 21일, 40일 등을 ‘상징헌제(象徵獻祭)’를 중심하고 횡적으로 탕감복귀(蕩減復歸)하려다가 실수하여 이 뜻을 이루지 못하였다. 여기에서 아브라함은 이것들을 종으로 된 횡적 탕감기간으로 복귀하기 위하여 120년, 40년, 21년, 40년으로 다시 찾아 세웠던 것이다. 이와 마찬가지로 아브라함의 입장을 민족적으로 탕감복귀한 사울왕도 역시 아브라함 때와 같이, 모세 때의 ‘믿음의 기대’를 복귀하기 위한 수리적인 탕감기간인 120년(모세의 40년씩 3차의 생애), 40일(금식기간), 21일(제1차 민족적 가나안 복귀기간), 40년(민족적 가나안 복귀의 광야기간) 등을 성전(聖殿)을 지음으로써 그를 중심하고 횡적으로 탕감복귀하려 하였다. 그러나 사울왕도 역시 불신으로 돌아갔기 때문에(삼상 15 : 11∼23) 이 뜻을 이루지 못하고, 아브라함 때와 같이 이것들을 종으로 된 횡적 탕감기간으로 복귀하기 위하여 통일왕국시대(統一王國時代) 120년, 남북왕조분립시대(南北王朝分立時代) 400년, 이스라엘 민족 포로(捕虜) 및 귀환시대(歸還時代) 210년, 메시아 강림준비시대(降臨準備時代) 400년을 찾아 세워 가지고 마침내 메시아를 맞이하기에 이르렀던 것이다.
Due to his mistake in his symbolic offering, Abraham did not restore all at once the conditions inherited from Noah’s course in the form of the various numerical periods necessary to restore the foundation of faith, specifically: 120 years, forty days, twenty-one days and forty days. Therefore, the horizontal restoration of these periods had to be extended vertically. They became successive indemnity periods of 120 years, forty years, twenty-one years and forty years in the generations of Abraham’s family. King Saul was to restore Abraham’s position on the national level. By building the Temple, King Saul should have restored in a short time all the indemnity conditions in the form of numerical indemnity periods which had been set up to restore the foundation of faith in Moses’ time. These included: 120 years (the three forty-year courses in Moses’ life), forty days (the period of Moses’ fasts), twenty-one days (the first national course to restore Canaan), and forty years (the wilderness course in the national course to restore Canaan). Nevertheless, King Saul was disobedient (I Sam. 15:11-23) and failed to fulfill God’s Will. As in Abraham’s time, the horizontal restoration of these indemnity periods had to be extended vertically into successive periods: the 120 years of the united kingdom, the four hundred years of the divided kingdoms of north and south, the 210 years of Israel’s exile and return, and the four hundred years of preparation for the advent of the Messiah. After all these periods, the people of Israel were finally ready to receive the Messiah.
Зважаючи на помилку, якої припустився Авраам у символічному приношенні, йому не вдалося відразу досягти горизонтального відновлення шляхом тангам усіх умов, які перейшли до нього від Ноя у вигляді різних числових періодів, необхідних для відновлення основи довіри, як-от сто двадцять років, сорок днів, двадцять один день і сорок днів. Тому горизонтальне відновлення нащадками Авраама цих періодів тангам повинно було відбутися вертикально, охопивши наступні сто двадцять років, сорок років, двадцять один рік і сорок років. Так само цар Саул, якому слід було відновити положення Авраама на національному рівні, намагався, звівши храм та зробивши його центром провидіння, здійснити горизонтальне відновлення всіх числових періодів тангам, призначених для відновлення основи довіри за часів Мойсея. Ці періоди охоплювали сто двадцять років (три шляхи Мойсея по сорок років кожний), сорок днів (період постів Мойсея), двадцять один день (період першого шляху національного відновлення Ханаану) та сорок років (поневіряння в пустелі на шляху національного відновлення Ханаану). Однак цар Саул не прислухався до Божої волі та зазнав невдачі (1 Сам. 15:11—23). Як і за часів Авраама, горизонтальне відновлення цих періодів тангам необхідно було продовжити вертикально через такі періоди: сто двадцять років об’єднаного царства, чотириста років поділу на північне та південне царства, двісті десять років єврейського поневолення та повернення і чотириста років приготування до приходу Месії. Подолавши всі ці періоди, народ Ізраїлю був зрештою готовий прийняти Месію.
그러므로 통일왕국시대는 모세가 민족적 가나안 복귀를 위하여 3차에 걸쳐서 ‘믿음의 기대’를 세웠던 120년을 탕감복귀하는 기간이었다. 이것을 좀더 구체적으로 알아보자.
The period of the united kingdom was to restore the 120 years of Moses’ life, during which he made three attempts to lay the foundation of faith for the national course to restore Canaan. Let us examine this parallel more closely.
Період об’єднаного царства був періодом відновлення шляхом тангам ста двадцяти років життя Мойсея, упродовж яких він тричі намагався створити основу довіри для відновлення Ханаану на національному рівні. Розгляньмо цю паралель докладніше.
모세를 중심한 이스라엘 민족이 애급고역(埃及苦役) 400년의 ‘사탄 분립기대’ 위에 선 후에, 모세는 바로궁중 40년으로 ‘믿음의 기대’를 세워 가지고 이스라엘 선민을 인도하여 가나안으로 들어가서 성전(聖殿)을 건축하려 하였었다. 그러나 이스라엘의 불신으로 말미암아 이 노정은 모세의 미디안광야 40년, 광야 표류기간(曠野漂流期間) 40년으로 연장되었던 것이다. 이와 마찬가지로 이스라엘 민족이 사사시대(士師時代) 400년으로써 애급고역(埃及苦役) 400년을 탕감복귀한 기대 위에 선 후, 사울이 유대민족의 첫 왕으로 즉위하여 그의 재위 40년으로 모세의 바로궁중 40년을 탕감복귀함으로써 ‘믿음의 기대’를 세워 가지고 성전을 건축해야 되었던 것이다. 그러나 사울왕이 불신으로 돌아감으로 말미암아(삼상 15 : 11 ∼23) 모세 때와 같이 성전 건축의 뜻은 다윗왕 40년, 솔로몬왕 40년으로 연장되어 통일왕국시대(統一王國時代) 120년을 이루게 되었던 것이다.
After the Israelites had endured four hundred years of slavery to separate Satan, Moses laid the foundation of faith through his forty years in the Pharaoh’s palace. He then tried to lead the people into the land of Canaan, where he was to build the Temple. However, due to the people’s faithlessness, this course was prolonged twice. Moses had to lay the foundation of faith anew through the forty-year course in the wilderness of Midian and again through the forty-year course of wandering in the wilderness. Likewise, Saul was enthroned as the king of Israel after the Israelites had restored the four hundred years of slavery in Egypt through the four-hundred-year period of the judges. During the forty years of his reign, King Saul was to lay the foundation of faith by restoring through indemnity Moses’ forty years of life in the Pharaoh’s palace. He was then to build the Temple. Yet when King Saul became faithless, God’s Will to build the Temple was prolonged through the two forty-year reigns of King David and King Solomon, thus constituting a total of 120 years for the period of the united kingdom.
Після того як ізраїльтяни витримали чотириста років рабства в Єгипті, необхідні для відокремлення від сатани, Мойсей заклав основу довіри, проживши сорок років у палаці фараона. Потім він намагався повести ізраїльтян у Ханаан, де повинен був побудувати храм.
Однак через невіру ізраїльтян цей шлях було двічі продовжено. Він охопив спочатку сорок років вигнання Мойсея в Мадіянській пустелі, а потім — сорок років поневірянь у пустелі. Так само, цар Саул зійшов на престол після того, як ізраїльтяни відновили чотириста років рабства в Єгипті, пройшовши для цього чотирьохсотрічний період правління суддів. Упродовж свого сорокарічного правління Саул повинен був створити основу довіри, відновивши шляхом тангам сорок років життя Мойсея в палаці фараона. Після цього Саул повинен був побудувати храм. Однак він зневірився (1 Сам. 15:11—23), і виконання Божого задуму зведення храму було відкладене до часу сорокарічного правління царя Давида, а потім — до часу правління царя Соломона, яке тривало також сорок років. Так утворився стодвадцятирічний період об’єднаного царства.
그리고 이 시대는 상징적 동시성의 시대 중 아브라함이 하란을 떠난 후 야곱이 에서에게서 장자(長子)의 기업(基業)을 빼앗을 때까지의 120년을 형상적인 동시성으로 탕감복귀하는 시대였다. 따라서 마치 아브라함의 뜻이 이삭을 거쳐 야곱 때에 이루어졌던 것과 같이, 사울왕의 성전이상(聖殿理想)도 다윗왕을 거쳐 솔로몬왕 때에야 이루어졌던 것이다.
This period was the image parallel to the period of 120 years in the age of symbolic parallels from the time Abraham left Haran until Jacob purchased the birthright from his brother. It was to restore that earlier period through parallel indemnity conditions. Just as the dispensation which began with Abraham was fulfilled after its prolongation through Isaac and Jacob, God’s dispensation to build the Temple, which began with King Saul, was extended to King David and King Solomon before it was finally fulfilled.
Цей період був періодом образної ідентичності часу, він був призначений для відновлення шляхом тангам ста двадцяти років символічної ідентичності часу — періоду, який тривав від часів, коли Авраам залишив Харан, до часу, коли Яків викупив право первородства в Ісава. Так само як Божа воля, не виконана за часів Авраама, була втілена Ісаком та Яковом після продовження провидіння, Божий промисел побудови храму, що розпочався з царя Саула, був потім продовжений до часів царя Давида й царя Соломона, після чого храм був нарешті побудований.
3.4 The Four-Hundred-Year Period of the Divided Kingdoms of North and South
3.4. Чотирьохсотрічний період поділу на північне та південне царства
사울왕은 그의 40년 재위기간(在位期間)에 성전 건축의 이상(理想)을 이룸으로써 말씀(석판) 복귀를 위한 모세의 금식 40일 기간을 횡적으로 탕감복귀하려 하였었다. 그러나 그가 불신으로 돌아갔기 때문에 이 기간을 다시 종으로 된 횡적 탕감기간(橫的 蕩減期間)으로 복귀해야 하였던 것이니, 그것이 바로 통일왕국시대가 북조(北朝) 이스라엘과 남조(南朝) 유대로 분립된 후 유대민족이 바빌론에 포로로 잡혀 갈 때까지의 400년 남북왕조분립시대(南北王朝分立時代)였던 것이다.
Had King Saul accomplished the dispensation to build the Temple during the forty years of his reign, among the indemnity periods which he would have restored horizontally was Moses’ forty-day fast, which had been carried out to recover the Word as revealed on the tablets of stone. Once King Saul lost faith, this indemnity period had to be restored as a vertical extension of horizontal restoration. This was the origin of the period of the divided kingdoms of north and south, which lasted nearly four hundred years. It began when the united kingdom was divided into Israel in the north and Judah in the south, and it lasted until the people of Judah were taken into exile in Babylon.
Якби цар Саул завершив промисел побудови храму впродовж сорока років свого правління, він відновив би горизонтально сорокаденний період посту Мойсея, який слугував відновленню Слова, написаного Богом на кам’яних скрижалях. Коли ж цар Саул утратив віру, горизонтальне відновлення цього періоду тангам треба було проводити вертикально. Так виник період поділу на північне та південне царства, який тривав близько чотирьохсот років. Він розпочався, коли об’єднане царство розділилося на Ізраїль на півночі та Іудею на півдні, і тривав до вавилонського поневолення народу Іудеї.
이 시대는 상징적 동시성(象徵的 同時性)의 시대 중 야곱이 에서로부터 떡과 팥죽으로 장자의 기업을 빼앗는 조건을 세운 후, 다시 이삭의 축복(祝福)과 하나님의 축복을 받아 가지고(창 28 : 13) 하란으로 들어갈 때까지의 40년 간을 형상적(形象的)인 동시성으로 탕감복귀(蕩減復歸)하는 시대였다.
This period was the image parallel to the forty-year period in the age of symbolic parallels, from Jacob’s purchase of the birthright from Esau until he received the blessings of Isaac and God (Gen. 28:13) and went into Haran. It was to restore that earlier period through parallel indemnity conditions.
Цей період образної ідентичності часу був необхідний для відновлення шляхом тангам сорокарічного періоду символічної ідентичності часу, який тривав від моменту, коли Яків викупив право первородства в Ісава за хліб і сочевичну юшку, і до часу, коли він отримав благословення Ісака та Бога (Бут. 28:13) і ввійшов у Харан.
3.5 The Two-Hundred-and-Ten-Year Period of Israel’s Exile and Return
3.5. Двохсотдесятирічний період єврейського поневолення та повернення
북조 이스라엘이 그들의 불신으로 인하여 앗시리아에 포로(捕虜)되어 간 후, 남조 유대도 역시 불신으로 돌아갔기 때문에 바빌로니아 왕 느부갓네살에게 포로 되어 갔다. 이때부터 그들은 바빌론에서 70년 간 포로 되어 있다가 바빌론이 페르시아에게 망한 후 페르시아 왕 고레스의 조서(詔書)에 의하여 마침내 해방되었다. 유대민족은 그 후 오랜 기간을 두고 예루살렘으로 귀환하였는데, 느헤미야가 남은 유대인들을 영솔(領率)하고 환국(還國)하여 성벽을 재건한 후 그들은 선지자(先知者) 말라기를 중심하고 그의 예언에 의하여 (말 4 : 5) 메시아를 맞기 위한 준비기로 들어갔다. 이때가 그들이 바빌론에 포로 된 때로부터 210년이요, 해방되기 시작하고서부터 약 140년 된 때였다. 이 시대를 통틀어 유대민족 포로 및 귀환시대라고 한다.
The people of the northern kingdom of Israel broke their covenant with God, and as a result, they were taken into captivity by the Assyrians. The people of the southern kingdom of Judah also sinned against God. As a result, they were taken into exile by the Babylonian king, Nebuchadnezzar. After they spent nearly seventy years as captives, Babylon fell to King Cyrus of Persia, who issued a royal decree liberating them. From that time, the Jewish people began a gradual return to Jerusalem and rebuilt the Temple. Ezra the scribe led the last group of returning Jews to Jerusalem and Nehemiah rebuilt the city wall. Inspired by the prophecy of Malachi (Mal. 4:5), the people began preparations to receive the Messiah. This period came to an end approximately 210 years after the Jews were first taken into exile in Babylon and about 140 years after their liberation by the Persians. This was the period of Israel’s exile and return.
Через власну невіру народ північного царства, Ізраїлю, був захоплений у полон ассирійцями. Народ південного царства, Іудеї, також грішив проти Бога і в результаті був узятий у полон вавилонським царем Навуходоносором. Провівши в полоні майже сімдесят років, євреї були нарешті звільнені указом царя Персії Кіра, після того як Вавилон був завойований Персією. Відтоді розпочалося поступове повернення єврейського народу в Єрусалим, і храм був зведений знову. Неємія привів у місто останню групу євреїв і відбудував його стіни. Після цього на чолі з Малахією євреї розпочали на основі його пророцтва (Мал. 4:5) приготування до приходу Месії. Цей період завершився через двісті десять років після того, як вони потрапили у вавилонський полон, і через сто сорок років після початку їхнього звільнення. Він отримав назву періоду єврейського поневолення та повернення.
사울왕은 성전이상(聖殿理想)을 이룸으로써, 모세가 제1차로 이스라엘 민족을 인도하여 가지고 가나안 복귀를 하려 했던 21일 기간을 횡적으로 탕감복귀하려 하였다. 그런데 사울왕은 그의 불신으로 말미암아 이에 실패하였으므로, 다시 이 기간을 종으로 된 횡적 탕감기간(橫的 蕩減期間)으로 복귀하기 위하여 찾아 세운 것이 유대민족 포로 및 귀환시대의 210년이었던 것이다.
Had King Saul accomplished the dispensation to build the Temple, one of the indemnity periods which he would have restored horizontally was the twenty-one-day period when Moses was meant to lead the Israelites from Egypt to Canaan in the first national course. After King Saul lost faith and this dispensation failed, this indemnity period had to be restored as a vertical extension of horizontal restoration. The 210-year period of Israel’s exile and return was set up for this purpose.
Цар Саул повинен був завершити горизонтальне відновлення шляхом тангам двадцятиодноденного періоду першого національного шляху, у ході якого Мойсею слід було привести ізраїльтян у Ханаан. Для цього Саулу треба було втілити ідеал храму. Коли через свою невіру він зазнав у цьому невдачі, горизонтальне відновлення цього періоду треба було проводити вертикально. З цієї причини було встановлено двохсотдесятирічний період єврейського поневолення та повернення.
그리고 이 시대는 상징적 동시성의 시대 중 야곱이 이삭으로부터 장자 기업(長子基業)에 대한 축복을 받은 후, 그를 죽이려 했던 에서를 피하여 하란으로 가서 사탄편 인물인 라반의 요구에 의하여 레아를 맞이하기 위한 7년 간과 라헬을 취하기 위한 7년 간, 그리고 재물을 취해 가지고 가나안으로 돌아온 해까지의 7년 간을 합한 21년 간(창 31 : 41)을 형상적인 동시성으로 탕감복귀하는 시대였던 것이다.
This period was the image parallel to the twenty-one-year period in the age of symbolic parallels, which extended from the time Jacob received the blessing of the eldest son from Isaac until he returned to Canaan, and was to restore that earlier period through parallel indemnity conditions. It was to restore three seven-year periods: After arriving in Haran, Jacob worked seven years in order to marry Rachel but was given Leah; he worked seven more years for Rachel; he then worked seven years acquiring wealth before he returned to Canaan (Gen. 31:41).
Цей період образної ідентичності часу слугував відновленню шляхом тангам двадцяти одного року символічної ідентичності часу відтоді, як Яків після отримання благословення на право первородства від Ісака втік у Харан від Ісава, який хотів його вбити, і до повернення Якова в Ханаан (Бут. 31:41). Отже, цей період був призначений для відновлення трьох семирічних періодів: перші сім років Якова в Харані закінчилися одруженням із Лією за вимогою Лавана, який стояв на боці сатани; наступні сім років було присвячено тому, щоб отримати в дружини Рахіль; і потім Яків працював іще сім років для того, щоб нажити багатство.
3.6 The Four-Hundred-Year Period of Preparation for the Advent of the Messiah
3.6. Чотирьохсотрічний період приготування до приходу Месії
유대민족이 바빌론에서 해방되어 가나안으로 귀향한 후 성전과 성벽을 재건하고 선지자 말라기의 예언에 의하여 메시아를 맞이할 민족으로 선 때부터 예수님이 탄생하실 때까지의 400년 기간을 메시아 강림준비시대(降臨準備時代)라고 한다.
After the Jewish people returned from exile to their homeland of Israel, they re-established their faith, rebuilt the city wall and, based on Malachi’s prophecy, began as a nation to prepare for the Messiah. From that time until the birth of Jesus was a period of four hundred years, the period of preparation for the advent of the Messiah.
Єврейський народ, звільнений із вавилонського рабства, повернувся в Ханаан, свою рідну землю, відновив храм, відбудував стіни міста та на основі пророцтва Малахії почав готуватися як нація до приходу Месії. Чотириста років, які минули від того часу до народження Ісуса, отримали назву періоду приготування до приходу Месії.
사울왕은 그의 성전이상(聖殿理想)을 이룸으로써, 모세를 중심한 이스라엘 민족이 제3차 가나안 복귀노정(復歸路程)에서 소비한 광야 40년 기간을 횡적으로 탕감복귀하려 했던 것이다. 그러나 사울왕의 불신으로 말미암아 이것이 실패로 돌아갔으므로, 다시 이 기간을 종으로 된 횡적인 탕감기간으로 복귀하기 위하여 찾아 세운 것이 메시아 강림준비시대의 400년 기간이었다.
Had King Saul accomplished the dispensation to build the Temple, one of the indemnity conditions he would have restored horizontally through indemnity was the forty years of wandering in the wilderness in the third national course. After King Saul lost faith and this dispensation failed, this indemnity period of forty years had to be restored as a vertical extension of horizontal restoration. The four-hundred-year period of preparation for the advent of the Messiah was set up for this purpose.
Якби цар Саул утілив ідеал храму, він таким чином відновив би за допомогою тангам горизонтально сорокарічний період поневірянь ізраїльтян у пустелі на чолі з Мойсеєм на третьому національному шляху відновлення Ханаану. Проте цар Саул утратив віру, і ця спроба завершилася поразкою, через що горизонтальне відновлення цього періоду шляхом тангам повинне було здійснитися вертикально. Для цього був установлений чотирьохсотрічний період приготування до приходу Месії.
그리고 이 시대는 상징적 동시성(象徵的 同時性)의 시대 중 야곱이 하란에서 가나안으로 복귀한 후 팔려간 요셉을 찾아 애급(埃及)으로 들어가기까지의 40년 간을 형상적(形象的)인 동시성으로 탕감복귀(蕩減復歸)하는 시대였던 것이다.
This period was the image parallel to the forty-year period in the age of symbolic parallels extending from the time Jacob returned to Canaan until his family entered Egypt at the invitation of his son Joseph. It was to restore that earlier period through parallel indemnity conditions.
Цей період образної ідентичності часу призначався для відновлення шляхом тангам сорокарічного періоду символічної ідентичності часу, який розпочався з повернення Якова в Ханаан і закінчився приходом його сім’ї в Єгипет за проханням Йосипа.
