Розділ 4. Періоди, що утворюють епоху продовження провидіння відновлення, та їхня тривалість

복귀섭리연장시대(復歸攝理延長時代)는 형상적 동시성(形象的 同時性)의 시대인 복귀섭리시대를 실체적(實體的)인 동시성으로 탕감복귀하는 시대이다. 그러므로 이 시대에 있어서는 복귀섭리시대(復歸攝理時代)를 형성하는 각 시대와 그의 연수(年數)를 그대로 탕감복귀하게 되는 것이다.

The Age of the Prolongation of the Providence of Restoration has been to restore through substantial parallels the Age of the Providence of Restoration, the age of image parallels. As the periods of this age were to restore through indemnity the corresponding periods of the previous age, these periods proceeded in a parallel fashion, both in order and in length.

Епоха продовження провидіння відновлення була епохою субстанційної ідентичності часу, призначеною для відновлення шляхом тангам епохи провидіння відновлення, епохи образної ідентичності часу. Тому періоди, які складають цю епоху, слугували відновленню шляхом тангам відповідних періодів попередньої епохи.

4.1. Чотирьохсотрічний період переслідувань у Римській імперії

예수님은 믿음의 조상인 아브라함의 뜻을 완성하러 오신 분이었다. 그러므로 마치 아브라함이 ‘상징헌제(象徵獻祭)’에 실수함으로 인하여 이루지 못하게 되었던 ‘믿음의 기대’를 민족적인 것으로 탕감복귀하기 위하여 이스라엘 민족에게 애급고역(埃及苦役) 400년의 사탄 분립기간이 있었던 것처럼, 유대민족이 예수님을 산 제물로 바치는 헌제(獻祭)에 실수함으로 말미암아 이루지 못하게 되었던 ‘믿음의 기대’를 탕감복귀하기 위하여 기독교 신도들 앞에도 애급고역시대(埃及苦役時代)와 같은 시대가 오게 되었던 것이니, 이 시대가 바로 로마제국 박해시대 400년이었던 것이다.

Jesus came at the outset of the New Testament Age to complete the Will which had been entrusted to Abraham, the father of faith, who commenced the Old Testament Age. We recall that the Israelites had to endure a four-hundred-year period of slavery in Egypt to restore, on the national level, the foundation of faith which had been shattered due to Abraham’s mistake in the symbolic offering. The early Christians underwent a comparable period of suffering to restore through indemnity the foundation of faith which had been destroyed due to the mistake of the Jewish people, who did not properly follow Jesus as the living sacrifice. This was the four-hundred-year period during which Christians were persecuted in the Roman Empire.

Ісус прийшов виконати волю, заповідану Аврааму, батьку віри. Нам відомо, що ізраїльтяни протягом чотирьохсотрічного періоду зносили рабство в Єгипті, щоб відділитися від сатани та відновити на національному рівні основу довіри (믿음의 기대, мідиме кіде), яка була втрачена через помилку Авраама в символічному приношенні. Так само ранні християни пережили відповідний період часу для того, щоб відновити шляхом тангам основу довіри, утрачену через невдачу єврейського народу, який не зміг служити Ісусу, як живому приношенню. У цьому полягала причина виникнення чотирьохсотрічного періоду, упродовж якого християни переслідувалися в Римській імперії.

로마제국의 혹심한 박해가 끝나고 콘스탄티누스대제가 기독교(基督敎)를 공인한 것이 서기 313년이었고, 테오도시우스 1세가 기독교를 국교(國敎)로 정한 것이 서기 392년이었다. 그러므로 이 시대는 형상적 동시성의 시대 중 이스라엘 민족의 애급고역시대 400년을 실체적인 동시성으로 탕감복귀(蕩減復歸)하는 시대였던 것이다.

Ці жорстокі гоніння припинилися до 313 року, коли імператор Костянтин офіційно визнав християнство. У 392 році імператор Феодосій І оголосив християнство державною релігією. Отже, цей період субстанційної ідентичності часу слугував відновленню шляхом тангам чотирьохсотрічного періоду рабства в Єгипті — періоду образної ідентичності часу.

4.2. Чотирьохсотрічний період християнських церков за патріархів

형상적 동시성의 시대인 복귀섭리시대(復歸攝理時代) 중에 사사(士師)를 중심하고 이스라엘 민족을 영도하여 나아가던 사사시대(士師時代) 400년이 있었기 때문에, 실체적 동시성의 시대인 복귀섭리연장시대(復歸攝理延長時代) 중에도 이 사사시대 400년을 탕감복귀하는 시대가 있어야 했다. 이것이 바로 기독교가 로마제국의 국교로 공인된 후 서기 800년 카알대제가 즉위할 때까지 사사에 해당하는 교구장(敎區長)에 의하여 영도되었던 교구장제기독교회시대(敎區長制基督敎會時代) 400년 기간이었던 것이다. 그러므로 이 시대는 형상적 동시성의 시대 중 사사시대 400년을 실체적인 동시성으로 탕감복귀하는 시대였다.

The next period in the Age of the Providence of Restoration was the four-hundred-year period of the judges, when judges led the Israelite tribes. Since the Age of the Prolongation of the Providence of Restoration has been the age of substantial parallels, it should contain a four-hundred-year period comparable to the period of the judges. What is called the period of regional church leadership began when Christianity was declared the state religion of the Roman Empire and ended with the enthronement of Charlemagne in 800 A.D. In this period, the people were led by regional church leaders – patriarchs, bishops and abbots – with multiple roles corresponding to the judges in Israel. This period was the substantial parallel to the four-hundred-year period of the judges, and its purpose was to restore that earlier period through parallel indemnity conditions.

Наступним періодом епохи провидіння відновлення був чотирьохсотрічний період правління суддів, тобто період образної ідентичності часу, упродовж якого ізраїльськими племенами правили судді. Зважаючи на те, в епосі продовження провидіння відновлення, епосі субстанційної ідентичності часу, повинен був виникнути відповідний період, необхідний для відновлення шляхом тангам цього чотирьохсотрічного періоду правління суддів. Таким періодом і став період християнських церков за патріархів, протягом якого людьми правили лідери місцевого церковного духовенства — патріархи, єпископи та абати — з широкими повноваженнями, які відповідали тим, що мали судді в Ізраїлі. Цей період розпочався від часу проголошення християнства офіційною державною релігією Римської імперії та закінчився коронацією Карла Великого у 800-му році. Отже, цей період субстанційної ідентичності часу слугував відновленню шляхом тангам чотирьохсотрічного періоду правління суддів, який складав образну ідентичність часу.

4.3. Стодвадцятирічний період християнського королівства

복귀섭리시대에 있어서 이스라엘 민족이 사울왕을 중심하고 처음으로 왕국을 세운 후, 다윗왕을 거쳐 솔로몬왕에 이르기까지 120년 간 통일왕국시대(統一王國時代)를 이루었었다. 따라서 이 시대를 탕감복귀하기 위하여, 서기 800년 카알대제가 즉위한 후로부터 후일 그의 왕통(王統)이 끊어지고 선거왕제(選擧王制)가 되어 919년 헨리 1세가 독일 왕위에 오를 때까지 120년 간에 걸쳐 기독왕국시대(基督王國時代)가 오게 되었던 것이다. 그러므로 이 시대는 형상적 동시성(形象的 同時性)의 시대 중 통일왕국시대 120년을 실체적(實體的)인 동시성으로 탕감복귀하는 시대였다.

When the people of Israel unified as a nation under the leadership of King Saul, they began the 120-year period of the united kingdom, which continued through the reigns of King David and King Solomon. The parallel 120-year period of the Christian empire, also called the Carolingian Empire, began with Charlemagne’s enthronement as the emperor in 800 A.D. It ended in 919 A.D. when his royal line ceased in the eastern half of the realm and Henry I was elected king of the German lands. This period was the substantial parallel to the 120-year period of the united kingdom, and its purpose was to restore that earlier period through parallel indemnity conditions.

Коли в епоху провидіння відновлення народ Ізраїлю утворив царство під управлінням царя Саула, настав стодвадцятирічний період об’єднаного царства, який охопив також правління царів Давида й Соломона. Щоб відновити шляхом тангам цей період, настав період християнського королівства. Він тривав сто двадцять років від часу приходу до влади імператора Карла Великого у 800-му році і до кінця правління його династії в східнофранкських землях, коли Генріх І був обраний королем Німеччини в 919 році. Цей період субстанційної ідентичності часу був призначений для відновлення шляхом тангам стодвадцятирічного періоду об’єднаного царства, який складав образну ідентичність часу.

4.4. Чотирьохсотрічний період поділу на східне та західне королівства

복귀섭리시대(復歸攝理時代)에 있어서의 통일왕국시대에 성전이 뜻 가운데 서지 못하게 되었을 때, 이 왕국이 남조와 북조로 분열되어 400년 간의 남북왕조분립시대(南北王朝分立時代)가 왔었다. 그러므로 복귀섭리연장시대(復歸攝理延長時代)에 있어서도 이 시대를 탕감복귀하는 시대가 있어야 했다. 이것이 바로 기독왕국시대가 지나간 이후 서기 1309년에 교황청(敎皇廳)이 남불(南佛)의 아비뇽에 옮겨질 때까지의 동서왕조분립시대(東西王朝分立時代) 400년이었던 것이다. 기독왕국이 처음에 분열되었을 때는 동·서프랑크와 이태리의 세 왕조로 분립되었으나, 이태리는 신성(神聖)로마제국을 계승한 동프랑크의 지배하에 있었으므로 사실상 동서(東西)로 양분된 것과 마찬가지였다. 그러므로 이 시대는 형상적 동시성의 시대 중 남북왕조분립시대 400년을 실체적인 동시성으로 탕감복귀하는 시대였다.

Since the Temple’s holiness was not properly upheld in the period of the united kingdom, the kingdom was eventually divided into two kingdoms: Israel in the north and Judah in the south. Thus began the four-hundred-year period of the divided kingdoms of north and south. In the Age of the Prolongation of the Providence of Restoration, the Carolingian Empire was divided into two kingdoms: the Holy Roman Empire in the east and France in the west. Although when the Carolingian Empire was first divided, it was split into the kingdoms of the East Franks, the West Franks and Italy, Italy soon reverted to the rule of the East Franks and together these constituted the Holy Roman Empire, while the West Franks consolidated as the Kingdom of France. This four-hundred-year period of the divided kingdoms of east and west began with the division of the Christian empire in 919 and ended in 1309, when the papacy moved to Avignon, in what is now southern France. This period was the substantial parallel to the four-hundred-year period of the divided kingdoms of north and south, and its purpose was to restore that earlier period through parallel indemnity conditions.

Протягом періоду об’єднаного царства в епоху провидіння відновлення люди не зберегли святість храму. Тому об’єднане царство було поділене на два царства: північне — Ізраїль і південне — Іудею. Так було покладено початок чотирьохсотрічного періоду розділення. Щоб відновити шляхом тангам цей відрізок часу, в епоху продовження провидіння відновлення повинен бути відповідний період. Таким періодом став чотирьохсотрічний період поділу на східне та західне королівства. Його початок збігся з обранням Генріха І королем у 919 році, а кінець — із переміщенням у 1309 році папської резиденції в Авіньйон (нині — територія південної Франції). Хоча християнське королівство було поділене на три королівства — східну й західну державу франків та Італію, Італія невдовзі опинилася під владою східних франків та ввійшла до складу Священної Римської імперії, утвореної останніми. Тому фактично королівство було поділене на дві частини — східну та західну. Цей період субстанційної ідентичності часу слугував відновленню шляхом тангам чотирьохсотрічного періоду поділу на північне та південне царства, який складав образну ідентичність часу.

4.5. Двохсотдесятирічний період папського поневолення та повернення

남북왕조분립시대에 있어서, 북조(北朝) 이스라엘은 우상숭배(偶像崇拜)로 인하여 앗시리아에게 망하고 남조(南朝) 유대마저 불신으로 돌아가 성전이상(聖殿理想)을 재건하지 못하였기 때문에, 그들이 사탄세계인 바빌론으로 포로 되어 갔다가 귀환하여 다시 성전이상을 세울 때까지 210년 간이 걸렸던 것이다. 따라서 이 시대를 탕감복귀(蕩減復歸)하기 위하여, 동서왕조분립시대(東西王朝分立時代)에 있어서 불신으로 돌아간 교황 클레멘스 5세가 서기 1309년에 로마로부터 남불 아비뇽에 교황청(敎皇廳)을 옮긴 후, 교황들이 포로와 같은 생활을 하다가 다시 로마로 돌아와 가지고 그 후 1517년 종교개혁(宗敎改革)이 일어날 때까지 약 210년 간에 걸친 교 황 포로(敎皇捕虜) 및 귀환시대(歸還時代)가 있게 되었었다. 그러므로 이 시대는 형상적 동시성의 시대 중 유대민족 포로 및 귀환시대 210년을 실체적인 동시성으로 탕감복귀하는 시대였다.

During the period of the divided kingdoms of north and south, the kingdom of Israel in the north perished at the hands of the Assyrians because its people had fallen into corruption and idolatry. The kingdom of Judah in the south also became faithless and failed to uphold the holiness of the Temple; consequently, its people were taken into exile in Babylon, the satanic world. Over the next 210 years, they suffered in exile, returned to Israel, rebuilt the Temple, and renewed the covenant. The parallel period of papal exile and return also lasted approximately 210 years. It began in 1309 A.D. when, the papacy having become corrupt, Pope Clement V was forced to move the papacy from Rome to Avignon and live there subject to the kings of France. This period continued even after the papacy returned to Rome until the Protestant Reformation began in 1517. This period of 210 years was the substantial parallel to the 210-year period of Israel’s exile and return, and its purpose was to restore that earlier period through parallel indemnity conditions.

Упродовж періоду поділу на північне та південне царства народ північного царства Ізраїлю зник під владою ассирійців через те, що поклонявся ідолам. Жителі південного царства Іудеї також утратили віру і не змогли відстояти ідеал храму, тому були заслані у вигнання у Вавилон, світ сатани. Так розпочався період, який охопив двісті десять років, упродовж якого євреї страждали у вавилонському полоні, а потім повернулися на батьківщину і відбудували храм. Щоб відновити шляхом тангам цей час, необхідний був період у двісті десять років папського поневолення та повернення. Він розпочався, коли в 1309 році внаслідок невіри папи Климента V папський престол перемістився з Ватикану в Авіньйон, південну Францію, де папи жили як полонені. Цей період, який тривав і після повернення папства в Рим, закінчився релігійною реформацією 1517 року. Отже, цей період субстанційної ідентичності часу слугував відновленню шляхом тангам двохсотдесятирічного періоду єврейського поневолення та повернення, який складав образну ідентичність часу.

4.6. Чотирьохсотрічний період приготування до Другого пришестя Месії

바빌론 포로에서 해방되어 예루살렘으로 귀환한 유대민족이 예언자 말라기를 중심하고 정교(政敎)의 쇄신을 일으키고, 그의 예언에 의하여(말 4：5) 메시아를 맞기 위한 준비를 하기 시작하였을 때부터 메시아 강림준비시대(降臨準備時代) 400년을 지나고 나서야 예수님을 맞았었다. 그러므로 이 시대를 탕감복귀하기 위하여 복귀섭리연장시대(復歸攝理延長時代)에 있어서도 남불(南佛) 아비뇽에 유수(幽囚)되었던 교황이 로마로 귀환한 후, 서기 1517년 루터를 중심으로 한 종교개혁이 일어난 때로부터 400년을 지남으로써 비로소 재림주(再臨主)를 맞을 수 있게 되는 것이니, 이 시대가 바로 메시아 재강림준비시대(再降臨準備時代)인 것이다. 따라서 이 시대는 형상적 동시성의 시대 중 메시아 강림준비시대 400년을 실체적인 동시성으로 탕감복귀하는 시대인 것이다.

After the Jewish people were liberated from their exile in Babylon and returned to Jerusalem, they reformed their religious and political life. Based on the prophecies of Malachi, they began preparations to receive the Messiah. After the four-hundred-year period of preparation for the advent of the Messiah, Jesus came to the Jewish people. To restore that period through indemnity in the Age of the Prolongation of the Providence of Restoration, we expect a parallel four-hundred-year period of preparation for the Second Advent of the Messiah. In fact, it began in 1517 with Martin Luther and the Protestant Reformation and has lasted until the eve of the Second Advent of Christ on the earth. As the substantial parallel to the four-hundred-year period of preparation for the advent of the Messiah, its purpose has been to restore that earlier period through parallel indemnity conditions.

Єврейський народ, який повернувся в Єрусалим після звільнення з вавилонського полону, розпочав на чолі з пророком Малахією оновлення політичного та релігійного життя. Беручи за основу його пророцтва, він почав приготування до прийняття Месії, які тривали чотириста років (Мал. 4:5). Із закінченням цього періоду в середовище єврейського народу був посланий Ісус. Щоб відновити цей період шляхом тангам та прийняти Господа Другого пришестя, в епоху продовження провидіння відновлення повинен бути відповідний чотирьохсотрічний період. Він розпочався релігійною реформацією 1517 року на чолі з Мартіном Лютером і закінчився напередодні Другого пришестя Христа на землю. Цей період субстанційної ідентичності часу слугував відновленню шляхом тангам чотирьохсотрічного періоду приготування до приходу Месії, який складав образну ідентичність часу.

---

Таблиця 2

Порівняльна таблиця епох провіденційної ідентичності часу

---