Відповідно до Божого ідеалу творіння, необхідно вкладатися, вкладатися і ще раз вкладатися. Самовіддача породжує обертовий рух. Наприклад, візьмемо повітря. Якщо є області низького та високого тиску, то відбувається його вирівнювання. Таким чином, Бог може спуститися навіть якщо Його ніхто не покличе.
Людині, яка хоче віддавати більше ста відсотків, Небеса завжди все повертають. Такий всесвітній принцип. Коли ми повністю віддаємо себе й забуваємо про це, виникає вічний рух. Тому з цього еталону витікає логіка, що пояснює вічне життя. Якщо життя невічне, то як можна відкрити Принцип Об’єднання.
Коли ми живемо заради інших, ми починаємо обертатися, вірно? Коли ми обертаємося, то куди ми рухаємося? Ми поступово зменшуємося та піднімаємося вгору. Якщо, Бог обгортаючись розширюється, то Він спускається. Коли ж обертаються люди, то вони поступово піднімаються, тому Бог, природнім чином, стане обома ногами на плечі Адама та Єви, й буде підніматися разом з ними.
하나님의 창조이상을 중심삼고 투입, 투입, 투입하라는 것입니다. 투입을 하면 돌고 돌게 됩니다. 공기를 예로 들면, 절대 저기압과 절대 고기압이 있다면 그 중간의 기압이 생깁니다. 누가 부르지 않아도 하늘이 내려오는 것입니다.
그렇기 때문에 백 퍼센트 이상 투입하고 싶어하는 사람은 항상 하늘이 채워주는 것입니다. 우주의 원칙이 그렇습니다. 완전히 투입하고 잊어버리는 데는 영원한 운동이 연결되기 때문에 그 기준에서 영생의 논리가 나오게 되는 것입니다. 영생, 영원한 생명, 그렇지 않으면 통일원칙을 어디에서 끄집어 낼 거예요?
위하게 되면 빙빙 돌지요? 빙빙 돌아서 어디로 가요? 점점 작아져서 올라갑니다. 빙글빙글 돌아 넓게 퍼지면 내려가지만, 이것은 점점 올라가기 때문에 하나님은 자동적으로 아담과 해와의 어깨 위에 양쪽 발을 올려놓지 않을 수 없습니다.
(205-95, 1990.7.7)
Теми: альтруїзм, ідеал творення