Прихід Месії та мета його Другого пришестя
Прихід Месії та мета його Другого пришестя
- Слово «Месія» давньоєврейською означає «помазаник», тобто «цар».
- Обраний народ Ізраїлю вірив даному через пророків Слову Бога про те, що Він пошле їм Спасителя як царя.
- Такою була месіанська ідея Ізраїлю.
- Бог послав їм обіцяного Месію в образі Ісуса Христа. «Христос» грецькою означає «Месія», або Спаситель.
- Прихід Месії необхідний для втілення мети Божого провидіння спасіння.
- Божа мета творення мала втілитися зі створенням Царства Небесного на землі.
- Та в результаті гріхопадіння ми створили на землі не Царство Небесне.
- Після гріхопадіння Бог незмінно прагнув утілити провидіння відновлення Царства Небесного.
- Тому головна мета історії людства, як історії провидіння відновлення, — це встановлення Царства Небесного на землі.
- Метою, заради якої Ісус прийшов як Месія, було не що інше, як повне спасіння грішного людства, що означало втілення мети провидіння відновлення.
- Ісус прийшов, щоб створити Царство Небесне спочатку на землі.
- Чи втілилася мета провидіння відновлення з розп'яттям Ісуса, який спокутав гріхи людства?
- Якщо так, то тоді люди, які істинно вірують в Ісуса, повинні були б уже відновити свою первозданну природу та побудувати Царство Небесне на землі.
- Однак в усій історії християнства не знайшлося такого віруючого, який прожив би життя в повній єдності з Богом.
- Відповідно, не було ще жодного святого, який би не потребував спокути гріха, а також молитви й життя у вірі.
- Якими б глибоко віруючими не були батьки, їхні діти народжуються з первородним гріхом.
- Отже, батьки продовжують передавати своїм дітям первородний гріх.
- Їхнє життя свідчить про те, що спасіння через розп'яття не позбавляє людину від первородного гріха і не приводить до остаточного відновлення її первозданної природи.
- Розглядаючи слова та вчинки учнів.
- Боже провидіння.
- А також слова та вчинки самого Ісуса.
- Смерть Ісуса на хресті не була найбажанішою Волею Бога.
- Коли іудеї розп'яли Ісуса, вони втратили право на положення обраного народу і через кілька поколінь були розсіяні по всьому світу. Відтоді життя євреїв стало сповнене страждань та переслідувань.
- Також численні істинно віруючі християни були змушені пройти шляхом мучеництва, що було покаранням за колективний злочин — убивство Ісуса.
- Що б сталося, якби Ісуса не розп'яли?
- Він утілив би провидіння спасіння на духовному та фізичному рівнях та.
- Встановив вічне непорушне Царство Небесне на землі.
- Однак йому вдалося закласти основу для духовного спасіння.
- Спокутавши гріхи людства пролитою на хресті кров'ю та створивши переможну основу для свого воскресіння.
- Тому всі віруючі від часу його воскресіння й до сьогодні мали можливість отримати благодать лише духовного спасіння.
- Щоб довершити справу як духовного, так і фізичного спасіння, Ісус повинен прийти знову на землю.
- Дотепер уважалося, що Біблія містить лише пророцтва про страждання Ісуса. Перечитавши її заново, вже після ознайомлення з Принципом, ми можемо знайти пророцтва протилежного характеру.
- Як пророкував Ісая в старозавітні часи, і як Бог сповістив Марії через ангела, Ісус повинен був за життя стати Царем іудейським та створити на землі Царство, якому «не буде кінця» (Іс. 9, 11, 60; Лук. 1:31—33).
- Давайте поговоримо про те, чому стала можливою поява двох протилежних пророцтв.
- Тож, людині дана частка відповідальності.
- З якою вона або справляється, дотримуючись волі Бога, або ні.
- Результат дій людини залежить від того, виконує вона свою частку відповідальності чи ні.
- Тому Бог не може не дати два пророцтва щодо втілення Своєї волі.
- Наприклад, Петро, почувши передбачення Ісуса про його страждання на хресті, почав переконувати його не йти хресним шляхом, на що Ісус відповів: «Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені…» (Матв. 16:23).
- У цій ситуації спроби Петра відрадити його могли завадити виконанню провидіння духовного спасіння через розп'яття. Тому Ісус докоряв Петру за його слова.
- Другий приклад — останні слова Ісуса на хресті: «Звершилось!» (Іван. 19:30).
- Промовляючи їх, Ісус не мав на увазі, що з його розп'яттям провидіння спасіння завершилося.
- Кажучи «Звершилось!», Ісус мав на увазі, що він закінчив створення основи для духовного спасіння. Через невіру іудеїв воно стало альтернативною метою провидіння.
- Пророк Малахія віщував, що Ілля прийде знову.
- За свідченням Ісуса, другим пришестям Іллі був не хто інший, як Іван Хреститель (Матв. 17:13; Матв. 11:14).
- Учням Ісуса, які не сумнівалися в тому, що він — Месія, було неважко повірити його свідченню про Івана як Іллю.
- Але як у це могли повірити іудеї, які не знали, ким був Ісус?
- За словами Ісуса, Іван Хреститель був ніким іншим, як Іллею.
- Але сам Іван це заперечував.
- Тому іудеям було простіше повірити Івану Хрестителю, коли він зрікся місії Іллі.
- Повіривши Івану Хрестителю, вони сприйняли слова Ісуса як лжесвідчення, за допомогою якого той нібито намагався переконати їх у тому, що він — Месія.
- У результаті всього цього Ісус був оголошений самозванцем.
- Як уже зазначалося вище, повага верховного священства та всього народу Іудеї до Івана Хрестителя була настільки великою.
- Що, на їхню думку, він навіть міг бути Месією (Лук. 3:15; Іван.1:20).
- Відповідно, Івану, за свідченням Ісуса, слід було сповістити людям про свою місію Іллі. Тоді народ Іудеї, який чекав повернення Іллі перед появою Месії, прийшов би до Ісуса: адже він звик вірити словам Івана.
- Але те, що Іван Хреститель не зрозумів Божого провидіння, до останнього моменту заперечуючи свою місію Іллі, стало головною перешкодою, яка завадила людям прийняти Ісуса.
- Іван Хреститель прийшов, щоб успадкувати та завершити місію, яку не закінчив, перебуваючи на землі, Ілля.
- Як сказано в Біблії, Іван був народжений із місією постати перед Господом.
- «в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа» (Лук. 1:17).
- Тому, згідно з ідентичністю їхніх місій, Іван був другим пришестям Іллі.
- Від часів Ісуса й до наших днів жодна людина не розкрила цю небесну таємницю.
- Бо люди, читаючи Біблію, завжди дотримувалися думки, що Іван Хреститель був великим пророком.
- Необхідно рішуче відмовитися від догматизму, який заважає позбутися забобонних релігійних уявлень.