Вступ
Вступ
- Кожна людина намагається уникнути горя та знайти щастя.
- Від незначних епізодів у житті окремих людей до подій історичного масштабу — все по своїй суті є проявом людського прагнення стати щасливішими.
- Як же виникає щастя? Кожен із нас стає щасливим, коли здійснюються його бажання.
- Найчастіше слово «бажання» розуміється нами не в його первісному значенні.
- Оскільки наявні життєві обставини здебільшого сприяють тому, що у своїх бажаннях ми маємо на меті не добро, а зло.
- Проте неправедні бажання ніколи не виникають у первозданній душі, адже їй добре відомо, що вони приносять їй нещастя.
- Прагнучи пізнати щастя, первозданна душа докладає відчайдушних зусиль, відмовляючись від злих бажань і керуючись добрими.
- Якби людям судилося мати його ще до своєї появи, вони не змогли б навіть з'явитися на світ.
- Тому протиріччя виникло вже після зародження людства.
- У християнстві такий руйнівний стан людини називається гріхопадінням (타락, тарак).
- Усвідомлюючи, що внаслідок гріхопадіння людина опинилася на межі руйнування.
- Ми докладаємо відчайдушних зусиль, щоб стримати бажання злої душі.
- І, керуючись добрими бажаннями первозданної душі на шляху до єдиної мети, позбутися протиріччя.
- Нова істина повинна спочатку підняти ідеалізм демократичного світу на новий рівень, потім увібрати в себе матеріалізм і, нарешті, ввести людство в новий світ.
- Ця істина має бути здатною охопити всі ідеології, філософії та навіть релігії, що існували протягом історії, та повністю об'єднати їх, спрямовуючи на єдиний шлях.
- Нова істина має допомогти людству, яке впало в гріх, повернутися до первозданного стану.
- Бог послав на цю землю одну людину, щоб розв'язати фундаментальні проблеми людського життя і Всесвіту. Її ім'я — учитель Мун Сон Мьон.
- З точки зору релігії внутрішнє незнання означає нерозуміння духовної сторони життя.
- Ми не знаємо, звідки походить людина, у чому полягає мета її життя.
- Що відбувається після смерті, чи існують Бог і потойбічне життя.
- Що таке добро і зло.
- Зовнішнє незнання пов'язане з недостатньою обізнаністю в питаннях, що стосуються світу природи, включаючи тіло людини.
- З незнанням основ матеріального світу і природних законів, яким підпорядковуються всі фізичні явища.
- З перших днів історії й дотепер люди перебували в безперервному пошуку істини, яка б звільнила їх від незнання й відновила знання.
- За допомогою релігії людство йшло шляхом пошуку внутрішньої істини.
- А за допомогою науки прагнуло знайти зовнішню істину.
- Релігія і наука, кожна у своїй сфері, були методами подолання незнання й пошуку двох аспектів однієї істини.
- Отже, релігія та наука мають об'єднатися і разом вирішити нагальні проблеми; при цьому два аспекти істини, внутрішній і зовнішній, будуть розвиватися в повній гармонії.
- Тільки повністю позбувшись незнання і живучи життям добра, відповідно до прагнень первозданної душі, ми насолоджуватимемося вічним щастям.
- У процесі розв'язання фундаментальних питань людського життя ми бачимо два можливі шляхи.
- Перший передбачає пошук відповідей у матеріальному світі, світі наслідку.
- Ті, хто віддають перевагу цьому шляху, схиляють голову перед високорозвиненою наукою і пишаються всемогутністю та матеріальним добробутом, який вона дає людству.
- Однак чи може людина бути справді щасливою, якщо, керуючись бажаннями свого тіла, обмежить себе лише зовнішніми потребами?
- Завдяки науковому прогресу люди можуть створити комфортне соціальне середовище, яке дасть їм можливість насолоджуватися благополуччям. Та чи може лише це задовольнити бажання, приховані в глибині людської душі?
- Так само як здоров'я тіла залежить від здоров'я душі, тіло пізнає всю повноту радості лише тоді, коли душа відчує справжню радість.
- Отже, у якому напрямі повинна розвиватися наука?
- До цього часу предметом наукових досліджень був не внутрішній причинний світ, а зовнішній світ результату, не світ суті, а світ явищ.
- Вчені дійшли висновку, що неможливо досягти кінцевої мети науки, беручи до уваги лише зовнішню істину — досліджуючи результуючий світ явищ та не даючи логічного пояснення причинному духовному світу, а саме внутрішній істині.
- Другий напрям, яким іде людство, прагнучи відповісти на фундаментальні питання людського життя, — це спроба вийти за межі світу явищ і знайти відповіді в причинному світі суті.
- Беззаперечним є значний внесок, який зробили філософія та релігія на цьому шляху; однак так само не можна заперечити й той факт, що вони додали людству великого духовного тягаря.
- Ідучи неторованим шляхом першопрохідців, філософи, святі й мудреці, кожен у свій час, прагнули прокласти шлях добра для людства, однак натомість їхні діяння обтяжили нас іще більше.
- Чи був в історії хоча б один філософ, який поклав край людським стражданням? Чи був хоча б один мудрець, який би розв'язав фундаментальні проблеми людського життя та Всесвіту і чітко показав, як нам треба жити?
- Хіба не сталося навпаки: їхні вчення та філософії ви́кликали чимало питань та сумнівів, яких нам ще слід позбутися?
- Хоча громадяни християнських країн вірять у доктрину, яка вчить, що все людство — нащадки одних батьків, багато хто з них не може навіть сидіти поряд із братами й сестрами іншого кольору шкіри.
- Це яскравий приклад, що показує стан сучасного християнства, яке, втративши духовну силу, необхідну для втілення слів Ісуса в життя, опустилося до формального дотримання ритуалів.
- Можливо, настане день, коли людські зусилля покладуть край існуванню зла в суспільстві; однак є одна вада, позбавитися якої люди самі неспроможні.
- Це статева розпуста. У християнському вченні вона вважається смертним гріхом. Трагічно, що сучасне християнське суспільство не може перешкодити тому, що сила-силенна людей сьогодні сліпо йде шляхом пороку!
- Усе це — свідчення того, що традиційне християнство в нинішню епоху нездатне допомогти Божому провидінню спасіння людства.
- Чому ж віруючі, які щиро прагнули пізнати внутрішню істину, не змогли виконати свою початкову місію?
- Так само як особистість людини досягає досконалості, лише коли її душа і тіло перебувають у повній єдності.
- Так і ідеальний світ утілюється, коли два світи — світ суті і світ явищ — об'єднуються в досконалій гармонії.
- Духовна радість не може бути повною, якщо тіло людини не пізнає справжньої радості.
- У прагненні до вічного життя релігії відчайдушно заперечували фізичну реальність, нехтуючи радостями тіла заради духовного блаженства.
- Та яких би зусиль люди не докладали, вони не можуть ані повністю відокремитися від реальності цього світу, ані позбавитися фізичних бажань, які подібно до тіні супроводжують їх протягом життя.
- Людей, які обрали шлях релігії, тілесні бажання спрямовують у безодню душевних страждань.
- Неспроможність подолати це протиріччя, яке руйнує зсередини релігійне життя, і є основною причиною бездіяльності та безсилля нинішніх релігій.
- Є ще один чинник, який визначає занепад релігій.
- Із розвитком науки дедалі більше розвивається людський інтелект, тому сучасна людина вимагає наукового підходу до розуміння дійсності. З іншого боку, традиційні релігійні вчення досі ще позбавлені наукових пояснень.
- Кінцева мета релігії може бути досягнута, тільки якщо людина спочатку в душі повірить у її заповіти, а потім застосує їх на практиці.
- Однак віра не виникає без знання й розуміння.
- Розуміння — це відправна точка пізнання.
- А істинне пізнання неможливе без логічних наукових доказів.
- Внутрішня істина теж вимагає логічних і переконливих пояснень. Насправді впродовж усієї історії релігії наближалися до часу, коли їхні вчення могли б отримати наукові пояснення.
- Релігія і наука, призначення яких — подолати два аспекти незнання, від самого початку пішли окремими шляхами, тому здавалося, що в процесі свого розвитку вони займали протилежні, несумісні позиції.
- Однак для того, щоб людство цілком подолало два аспекти незнання і досягло мети первозданної душі — повністю втілило добро, у певний період історії повинна з'явитися нова істина.
- Яка зможе привести до згоди релігію і науку, що прагнули прийти до порозуміння, та розв'язати всі їхні проблеми в одному руслі.
- Віруючі різних релігійних течій, зокрема християни, можуть бути неприємно вражені, довідавшись про необхідність появи нової істини. Вони переконані, що їхні писання досконалі та бездоганні.
- Звичайно, істина сама по собі унікальна, вічна, незмінна та абсолютна.
- Проте святі писання є не самою істиною, а лише підручниками, які їй навчають.
- Вони давалися в різні історичні епохи залежно від рівня духовного та інтелектуального розвитку людства.
- Природно, що глибина і обсяг вчень та спосіб викладу істини змінювалися залежно від епохи. Тому було б неправильно вважати, що такі підручники пояснюють абсолютну істину до найдрібніших деталей.
- У Біблії теж говориться про те, що людству будуть відкриті нові слова істини.
- У чому полягає місія нової істини?
- Об'єднавши внутрішню істину, предмет дослідження релігії, і зовнішню істину, предмет дослідження науки, нова істина повинна допомогти всім людям подолати незнання, внутрішнє і зовнішнє, і повністю осягнути два типи знання.
- Таким чином, вона дасть можливість позбутися як протиріччя, зумовленого протистоянням добра та зла в душі людини, так і згаданого вище протиріччя, з яким зіштовхуються віруючі на шляху релігійного життя.
- Нова істина повинна не тільки переконати нас в існуванні Бога, але й бути спроможною відкрити нам Його Шімджон.
- Вона повинна дати нам можливість зрозуміти Божий Шімджон, сповнений радості під час творення, та Його розбитий Шімджон у момент, коли людство, Його діти, від яких Він не міг відмовитися, повстали проти Нього.
- Нова істина має допомогти нам зрозуміти Божий Шімджон, сповнений розпачу в намаганнях врятувати Своїх дітей упродовж усієї довгої історії людства.
- Нова істина повинна спочатку підняти ідеалізм демократичного світу на новий рівень, потім увібрати в себе матеріалізм і, нарешті, ввести людство в новий світ.
- Ця істина має бути здатною охопити всі ідеології, філософії та навіть релігії, що існували протягом історії, та повністю об'єднати їх, спрямовуючи на єдиний шлях.
- Мета істини — втілити добро, а оскільки джерелом добра є Бог, саме Він буде центром світу, створеного на основі цієї істини.
- Кожен понад усе любитиме Бога, шануватиме Його як Батька та житиме в гармонії з іншими в братській любові.
- Можна зробити висновок, що кінцева мета Божого провидіння відновлення — встановлення Царства Небесного на землі.
- Нова істина має допомогти людству, яке впало в гріх, повернутися до первозданного стану.
- Для цього вона повинна розкрити намір Бога при створенні людства і Всесвіту та показати грішним людям кінцеву мету процесу відновлення.
- Нова істина повинна відповісти на запитання, які бентежили душі провідних мислителів упродовж віків.
- Чи справді гріхопадіння сталося через те, що людина в буквальному розумінні з'їла плід, названий у Біблії плодом дерева пізнання добра і зла?
- Якщо ні, тоді що було причиною гріхопадіння?
- Чому Бог досконалості та краси створив людей схильними до гріхопадіння?
- Чому всезнаючий та всемогутній Бог не відвернув гріхопадіння, будучи свідком усього, що відбувалося?
- Чому всемогутній Бог умить не врятував грішне людство?
- Нова істина дасть відповіді на основоположні питання.
- Перед нами стоїть надзвичайно важливе завдання: зрозуміти витоки гріховної історії людства.
- Те, яким законам та формулам підпорядковується хід провидіння.
- Як завершиться історія і в який світ, зрештою, має ввійти людство.
- Якщо людська історія — Боже провидіння відновлення світу, де втілюється мета творення, то Бог, Володар усіх законів, направляв довгу історію провидіння відновлення за певним порядком і планом.
- Коли відповіді стануть зрозумілими, заперечити існування Бога, Який спрямовує і визначає розвиток історії, буде неможливо.
- Відповідно, у кожній історичній події ми побачимо Божий Шімджон у боротьбі за спасіння грішного людства.
- Крім того, нова істина повинна зуміти дати відповіді на безліч суперечливих питань християнства, місія якого полягала у формуванні всесвітньої культурної сфери.
- До того ж вона повинна прояснити всі незрозумілі моменти, що стосуються Святої Трійці.
- Вона має відкрити, чому Боже спасіння людства стало можливим лише через пролиття на хресті крові Його єдинородного Сина.
- Яка спокута досягається шляхом хреста?
- Чому Ісус повинен прийти знову; коли, де і як відбудеться його повернення; як грішні люди воскреснуть при його пришесті.
- Нова істина вирішить усі ці питання і, як обіцяв Ісус, пояснить їх мовою, зрозумілою всім людям (Іван. 16:25).
- Різні тлумачення таких рядків Біблії, поданих за допомогою символів та метафор, неминуче призводять до поділу християнства на деномінації. Тільки за допомогою нової істини з її зрозумілими поясненнями християнство зможе об'єднатися.
- Однак ця найвища істина не може бути відкрита шляхом виснажливих досліджень священних книг чи цитат із Біблії.
- І не може бути відкрита людським інтелектом.
- Згідно з Біблією, ця істина має з'явитися як одкровення від Бога: «Ти мусиш знову пророкувати про народи, і поган, і язики, і про багато царів» (Об’яв. 10:11).
- І зараз, коли настав час, Бог послав на цю землю одну людину, щоб розв'язати фундаментальні проблеми людського життя і Всесвіту. Її ім'я — учитель Мун Сон Мьон.
- Учителю довелося самостійно боротися з мільйонами злих духів як у духовному світі, так і на землі, і здобути над ними перемогу.
- Завдяки особистому духовному спілкуванню з Богом і зустрічам з Ісусом та багатьма святими в раю він розкрив усі таємниці Небес.