Принцип творення
Принцип творення
- Протягом історії люди прагнули відповісти на основоположні питання людського життя і Всесвіту.
- Однак переконливих відповідей так і не було знайдено, тому що нікому не вдалося зрозуміти основний принцип, за яким були створені людство і Всесвіт.
- Більше того, усе ще залишаються без відповіді важливіші питання, які стосуються не результатів, а причин буття.
- Питання, пов’язані з життям людини і Всесвітом, неможливо розв’язати, не зрозумівши природи Бога, Який створив їх.
Дуальні властивості Бога та світ творіння
- Як можна пізнати природу невидимого Бога?
- Її можна зрозуміти, розглянувши створений Ним світ творіння.
- Так само як ми можемо зрозуміти природу автора, розглянувши його твори, ми маємо можливість пізнати Божу природу, розглянувши цей світ творіння.
- Усе у творінні наділене дуальними властивостями янсон та имсон і існує лише завдяки взаємодоповнюючим стосункам між цими властивостями,
- як усередині кожного творіння, так і між ними.
- Усьому у творінні притаманна зовнішня форма і внутрішні якості.
- Видима зовнішня форма відображає невидимі внутрішні якості.
- Хоча внутрішні якості невидимі, вони обов’язково мають певну структуру, яка проявляється через зовнішню форму. Ми називаємо внутрішні якості сонсан, а зовнішню форму — хьонсан.
- Оскільки сонсан і хьонсан — дві взаємодоповнюючі складові однієї сутності, хьонсан можна назвати другим сонсан. Таким чином, сукупність сонсан і хьонсан ми називаємо дуальними властивостями.
- Рухаючись у своїх пошуках усе далі й далі, ми наближаємося до першоджерела, яке породило цю енергію з аспектами сонсан і хьонсан. Це джерело і є першопричиною всього, що існує у Всесвіті.
- Цю першопричину Всесвіту ми називаємо Бог, а Його сонсан і хьонсан, які займають положення суб’єкта, — первісним сонсан і первісним хьонсан.
- Із цього випливає закономірний висновок, що Бог, будучи першопричиною всього творіння, також має існувати на основі взаємодоповнюючих стосунків між дуальними властивостями янсон і имсон.
- Як ми можемо охарактеризувати стосунки між дуальними властивостями сонсан і хьонсан та янсон і имсон?
- У первісному сонсан, як і в первісному хьонсан Бога, містяться первісні янсон і имсон, що перебувають у взаємодоповнюючих стосунках.
- Тобто первісні янсон і имсон є атрибутами первісних сонсан і хьонсан Бога.
- Якщо розглянути стосунки між Богом і світом творіння з точки зору дуальних властивостей, то можна сказати, що
- світ творіння є субстанційним об’єктом Бога.
- Він складається з окремих індивідуальних істинних тіл, які на основі принципу творення символічно або образно втілюють у собі дуальні властивості Бога, свого невидимого суб’єкта.
Всесвітня первісна енергія, дія віддавання та приймання і чотирьохпозиційна основа
- Бог — Творець усього, що є у світі. Він — вічна, абсолютна істота, яка існує Сама по Собі і перебуває поза виміром часу та простору.
- Відповідно, основоположна сила, яка забезпечує Його існування, також має бути вічною, абсолютною та існувати сама по собі.
- Вона — джерело всіх сил, які забезпечують існування всього, що є у світі творіння.
- Цю основоположну силу ми називаємо всесвітня первісна енергія.
- Суб’єктний і об’єктний аспекти всього, що є у творінні, під впливом всесвітньої первісної енергії створюють умову для взаємодії.
- Якщо вони добре віддають та добре приймають, їхня взаємодія породжує всі сили, необхідні елементу творіння для існування, примноження та дії.
- Процес, у результаті якого виробляються всі необхідні сили, називається дією віддавання та приймання.
- Бог-початок розділяється на дві окремі субстанції,
- які потім, знову поєднавшись, стають одним цілим.
- Цю дію ми називаємо дією «початок-розділення-єдність».
- Коли елемент, виконуючи роль суб’єкта, вступає в дію віддавання та приймання з іншими трьома, він утілює мету трьох об’єктів.
- На основі дії «початок-розділення-єдність» дуальні властивості початку, який є центром, розділяються на два субстанційні об’єкти, що займають положення суб’єкта та об’єкта, які потім стають одним цілим.
- Отже, коли кожен із цих елементів утілює мету трьох об’єктів,
- утворюється чотирьохпозиційна основа.
- Чотирьохпозиційна основа — джерело числа «чотири». Вона також є джерелом числа «три».
- Чотирьохпозиційна основа є першоосновою принципу трьох стадій, оскільки вона утворюється на основі дії «початок-розділення-єдність» з Богом, подружжям та їхніми дітьми, які представляють три стадії.
- Також вона є джерелом числа 12: оскільки кожна з чотирьох позицій взаємодіє з трьома об’єктами, загалом виходить 12 об’єктів.
- Чотирьохпозиційна основа — це фундаментальна основа добра, завдяки якій утілюється мета творення.
- Це фундаментальна основа, що породжує всі необхідні для існування сили та дає Богу можливість перебувати в усьому творінні.
- Таким чином, створення чотирьохпозиційної основи — незмінна мета творення Бога.
Мета творення
- Як записано в Біблії, кожного разу, створюючи щось нове, Бог бачив, що «це добре» (Бут. 1:4—31).
- Це означає, що Бог хотів, щоб усе, створене Ним, стало об’єктом добра, який приноситиме Йому радість.
- Відповідно, найвища мета існування Всесвіту, у центрі якого перебуває людина, — повертати радість Богу.
- Для глибшого розуміння мети, з якою Бог створив світ, нам спочатку необхідно зрозуміти, як виникає радість.
- Радість не може з’явитися сама по собі. Радість виникає, лише коли ми відчуваємо свою внутрішню природу і зовнішню форму в стимулюючих стосунках з об’єктом, у якому проявляються наші сонсан і хьонсан.
- Цей об’єкт може бути як нематеріальним, так і матеріальним.
- Наприклад, об’єктом митця може бути ідея, що виникла в нього, або завершена картина чи скульптура, у яких ця ідея набула свого втілення.
- Коли він бачить у них відображення своїх сонсан та хьонсан, це викликає в нього радість.
- Отже, ми розуміємо, що Бог також відчуває радість, коли отримує стимул від субстанційних об’єктів, які відображають Його первісні сонсан і хьонсан.
- Коли шляхом установлення чотирьохпозиційної основи будуть утілені Три Благословення, і за допомогою цього буде створене Царство Небесне, воно стане об’єктом добра, який приноситиме радість Богу.
- Перше Благословення, дане людині Богом, полягає у вдосконаленні особистості.
- Щоб стати досконалою особистістю, душа та тіло людини повинні, розпочавши дію віддавання та приймання, стати одним цілим і, таким чином, створити індивідуальну чотирьохпозиційну основу з Богом у центрі.
- Така людина стає храмом Бога (1 Кор. 3:16), досягає повної єдності з Ним (Іван. 14:20) і набуває Божественної природи.
- Вона відчуває Шімджон Бога, як свій власний, тому розуміє Його волю і живе в повній відповідності до неї.
- Коли людина досягає особистісної досконалості, вона стає субстанційним об’єктом своєї душі. І оскільки всі прагнення душі зосереджені на Богові, людина стає Його субстанційним об’єктом.
- Вона відчуває всі Божі почуття та емоції, немов свої власні, тому нездатна зробити нічого грішного, що б могло засмутити Бога. Отже, така людина ніколи не скоїла б гріхопадіння.
- Друге Боже Благословення полягає в тому, що Адам та Єва як окремі субстанційні об’єкти Бога,
- досягши особистісної досконалості, стають одним цілим як подружжя та, народивши і виховавши дітей, створюють сімейну чотирьохпозиційну основу з Богом у центрі.
- Третє Боже Благословення означає досягнення людиною досконалого володарювання над світом творіння. Людина була створена як субстанційний об’єкт Бога на рівні образу, а Всесвіт — як субстанційний об’єкт Бога на рівні символу.
- Для того, щоб утілити Третє Благословення, людина має створити чотирьохпозиційну основу володарювання в центрі з Богом,
- злившись у повній єдності зі світом творіння через віддавання та приймання любові і краси.
Первозданна цінність
- Як тоді знайти еталон первозданної цінності?
- Первозданна цінність визначається, коли об’єкт і людина, як суб’єкт, створюють чотирьохпозиційну основу з Богом у центрі, яка відповідає Його ідеалу творення. Оскільки абсолютний Бог є центром цієї чотирьохпозиційної основи, саме Він буде еталоном первозданної цінності.
- А оскільки Бог абсолютний,
- первозданна цінність об’єкта, яка визначається через їхню взаємодію, теж буде абсолютною.
Процес створення Всесвіту та період його розвитку
- Отже, ми розуміємо, що утворення Всесвіту було не миттєвим,
- а потребувало багато часу.
- Тому шість днів створення Всесвіту — це не буквальні шість днів від сходу до заходу сонця.
- Вони означають шість послідовних періодів часу в процесі створення Всесвіту.
- Опис першого дня творення закінчується словами: «І був вечір, і був ранок: день один» (Бут. 1:5).
- Це тому, що все створено так, що може досягти досконалості тільки після закінчення певного періоду розвитку.
- Щоб досягти досконалості, усе у творінні має пройти три послідовні стадії періоду розвитку: формування, росту і завершення.
- Людина не змогла втілити мету творення, оскільки вчинила гріхопадіння, так і не пройшовши трьох стадій періоду розвитку.
- Відтоді для досягнення мети творення люди повинні пройти через три стадії.
- Людина згрішила на завершальному етапі стадії росту.
- Бог, Творець Принципу, може взаємодіяти лише з плодами розвитку, який відбувався за Принципом, здійснюючи, таким чином, непряме володарювання над усім творінням.
- Тому період розвитку є сферою непрямого володарювання Бога або сферою володарювання над результатом, досягнутим згідно з Принципом.
- Усе творіння досягає досконалості після того, як проходить період розвитку (сферу непрямого володарювання) на основі автономної дії і управління Принципу.
- Однак людина була створена інакше: вона може завершити період розвитку і досягти досконалості лише тоді, коли, крім автономної дії і управління Принципу, вона впорається з відведеною їй часткою відповідальності.
- Що таке сфера прямого володарювання і з якою метою її створив Бог?
- У сфері прямого володарювання люди, займаючи положення суб’єкта та об’єкта, стають одним цілим і формують чотирьохпозиційну основу з Богом у центрі.
- Відчуваючи Божий Шімджон, як свій власний, вони досконало обмінюються любов’ю та красою відповідно до прагнень суб’єкта і, таким чином, утілюють мету добра.
- Сфера прямого володарювання — це сфера досконалості.
Нематеріальний субстанційний світ та матеріальний субстанційний світ, центром яких є людина
- Усесвіт був створений за зразком людини, яка була створена за образом і подобою дуальних властивостей Бога.
- Із цієї причини світ творіння складається не лише зі схожого на тіло людини матеріального субстанційного світу, але і з нематеріального субстанційного світу, який відповідає її душі. При цьому останній займає положення суб’єкта.
- Нематеріальний субстанційний світ отримав таку назву тому, що людина не може відчувати його за допомогою п’яти фізичних чуттів.
- Сукупність цих двох субстанційних світів утворює Чонджу.
- Положення людини в Чонджу має три аспекти.
- По-перше, Бог створив людину, щоб вона стала володарем світу творіння.
- По-друге, Бог створив людину як посередника та центр гармонійної взаємодії двох світів.
- По-третє, Бог створив людину як сумарне втілення всього, що існує в Чонджу.
- Фізичне «я» людини складається з душі тіла (суб’єкта) і фізичного тіла (об’єкта), які є його дуальними властивостями.
- Добрі чи злі вчинки фізичного «я» впливають на те, яким (добрим чи злим) буде наше духовне «я».
- Дуальними властивостями духовного «я» людини є душа духу, яка є суб’єктом, і тіло духу, яке є об’єктом.
- Духовне «я» розвивається за рахунок дії віддавання та приймання між елементом життя (янсон), який приходить від Бога, і вітальним елементом (имсон), який приходить від нашого фізичного «я».
- Духовне «я» не лише отримує вітальний елемент від фізичного «я».
- Наше духовне «я» розвивається лише у взаємодії з фізичним «я».
- Духовне «я» грішної людини може бути як зіпсоване злом через її гріховні вчинки на землі, так і очищене через спокуту гріха протягом фізичного життя.
- Куди відправиться духовне «я» людини після смерті, визначає не Бог, а саме духовне «я».